На хвилях Помаранчевої революції

Україна нині стоїть перед складними проблемами. Йдеться про загоєння ран, завданих тяжкими роками поневірянь в імперському рабстві, грабуванням народного багатства. Маємо подумати про оздоровлення довкілля, повернення людей до цивілізованого життя, аби кожен громадянин України відчув себе особистістю, гідною поваги, а не рабом ідолів у номенклатурних кріслах

     Українці точно підмітили: «Який батько — такий син, яка хата — такий тин», а ще кажуть: «Риба гниє з голови». Отже, розумна голова потрібна усім, особливо менеджерам — від президента і депутата до керівника маленького підприємства. Нове слово «менеджер» (з англ. — управлінець) потребує відповідного ринкового змісту. У нас же зазвичай було як? «Воєнний комунізм», «соціалізм», «розвинутий соціалізм» — терміни різні, а зміст один: нищення народних здобутків. У книзі Д.Карнегі «Як завойовувати друзів і впливати на людей» наведено епітафію, що її написав сам собі справжній менеджер-бізнесмен: «Тут покоїться талановита людина, яка вміла до своєї справи залучати людей, розумніших за себе». У цій епітафії і повага до помічників, і суть ринкової економіки — ніхто не доручить керувати капіталом людям некомпетентним, нечесним, тут і прагнення залишити добре ім’я дітям і нащадкам. Порівняйте радянське: «Я начальник — ты дурак. Ты начальник — я дурак», де керівник обирав помічників не за кваліфікацією, а зовсім за іншими критеріями. Прорахунки нездари-керівника перекладали на плечі трудівника, на все суспільство, що правдиво показав у книжці «Безсмертна душа України» колишній секретар Полтавського обкому Федір Моргун. І сьогодні в магазинах Полтави продаємо «Компот абрикосовый» з Таджикистану і «Тыквенно-яблочный сок» з Бахчисарайського консервного заводу. Подумати лишень, скільки марно витрачено праці та ресурсів! Везли за тридев’ять земель полтавський цукор, а звідси воду, абрикоси, склотару і цей же цукор, тоді як на Полтавщині гниють гарбузи, яблука й абрикоси.
      Ось чому у нас енерговитрати на одиницю продукції в 10—12 разів більші, а заробітна плата трудівника в імперії була й залишається в 30—40 разів менша, ніж у країнах з ринковою економікою, про яку нам комуністи торочили, що це економіка грабування трудівника, а отже, вона аморальна. Насправді ж ринкова економіка — це неперевершений за ефективністю механізм виробництва й розподілу. Однак механізм не може бути аморальним. Аморальними можуть бути дії людей, причетних до економіки. На мій погляд, аморально, коли дехто з вищої ланки управління стверджує, нібито у мас надлишок вищої освіти. Хіба ж може бути надлишок майстерності, знань, наукового та інтелектуального потенціалу?.. Нині в Японії понад 90% молоді здобуває вищу освіту. Аморально бути грабіжником, хабарником, злодієм, нікчемним фахівцем.
      Ми повинні усвідомити, що менеджер — це людина-двигун суспільного прогресу. Недарма колишній канцлер ФРН    Г.Шмідт казав: «Ваша перебудова приречена тому, що у вас нема класу підприємців, тобто локомотива, який через свої власні інтереси вирішує багато суспільних проблем». Наші урядовці-менеджери за 13 років незалежності спромоглися створити в Україні в 10 разів менше малих і середніх підприємств, ніж у сусідній Польщі. То ж, якщо ми справді хочемо народові України добробуту, необхідно серйозну увагу звернути на підготовку менеджерів ринкової економіки. Фахівці з інституту при Фонді Незалежності Конгресу США, Гарвардської школи бізнесу, менеджери концерну «Фольксваген», батько економічного дива у ФРН Л.Ерхард (а він одним із перших наголосив, що треба дотримуватися міри в споживанні) вважають, що необхідно виховувати далекоглядних менеджерів-патріотів, які відчували б час і соціально-економічну ситуацію, щоб не запізнюватися з ідеями. Ми ж і далі живемо за принципом «маємо — не бережемо, загубивши — плачемо». Скільки вже Україна по всьому світу розгубила ідей та їх творців! За останні 40 років 73 професори-українці, які працюють у цивілізованих країнах, зробили вагомий внесок у світову фізику. Ще Бернард Шоу натякав: коли двоє мають по яблуку і ними обміняються, то кожний залишиться зі своїм плодом. А коли кожний з них має по ідеї, то обмін ними подвоїть багатство кожного. Тобто шлях до багатства лежить через активізацію розумової праці. У США із десяти працівників матеріальний продукт виробляють лише троє, а семеро обмірковують, як ефективніше цей продукт виробити і задовольнити потреби споживача.
     В аспекті далекоглядності та відчуття часу розглянемо соціально-економічну ситуацію управління паливно-енергетичним комплексом в Україні, тим паче, що з трибун чуємо: «Без російської нафти та газу пропадемо». Це чистісінька... неправда. За даними Української нафтогазової академії, ми можемо щороку видобувати 8 млн тонн нафти і повністю забезпечувати себе газом. Однак щоб не було доступу до світового ринку нафти, будівництво нафтового терміналу в Одесі блокували аж до приходу уряду Віктора Ющенка. Цей приклад показує, наскільки аморально поводилися менеджери паливно-енергетичного комплексу України стосовно менеджерів інших галузей економіки, не даючи їм змоги виробляти конкурентоспроможні товари через несправедливу ціну на енергоресурси. Така поведінка не відповідає ринковій економіці, яка базується на філософії етичного маркетингу. Недалекоглядність, незнання соціально-економічної ситуації в країні та за її межами (наприклад, відсутність відчуття російської фінансової кризи 1998 року, що супроводжувалася повальним падінням рубля відносно долара) коштували українським менеджерам-бізнесменам, які вели бізнесові операції на російському ринку, солідних втрат капіталу. Закон збереження «маси» діє і в економіці — хтось втрачає, хтось знаходить.
     Менеджерам усіх галузей економіки необхідно пильнувати за тим, щоб норма прибутку на вкладений у бізнесову справу капітал була в межах світової середньостатистичної норми. Це забезпечує прогрес в організації і технології виробництва товарів (послуг) та успішне функціонування фірми. Менеджер повинен діяти так, щоб найвища продуктивність праці досягалася не за рахунок нищення довкілля чи фізичної експлуатації працівників або націй. Створені працею блага повинні розподілятися так, щоб не сприяти утворенню невдоволених верств населення. Це не тільки гарантія від соціальних потрясінь, що добре зрозуміли політики в розвинених країнах, а й акт гуманізму стосовно людей, які беруть участь у створенні товару (життєвих благ).
     Історія вчить, що нечесно зароблені гроші не приносять людині щастя. Згадаймо награбовані в народу Самосою та Маркосом мільярди доларів... Самосу дістали і в броньованому автомобілі, а нащадки Маркоса повинні були повернути награбоване філіппінському народові — життя і честь дорожчі за золото. Це давно зрозуміли ділки Лас-Вегаса: краще дати заробити трудівникові, ніж витрачати гроші на охоронців і жити фактично в тюрмі, відокремлено від суспільства. Не дарма в США побутує прислів’я: «Чесний бізнес — найприбутковіший бізнес». Менеджер повинен стимулювати появу різних поглядів і пам’ятати: якщо ти оточений людьми, які тобі тільки підтакують, то це означає, що ти сам або вони посідаєте не своє місце. Конкурентна боротьба має відбуватися на чесних, законних засадах. Найкраща і найдешевша реклама свого товару — це його висока якість. Щоб витримати конкуренцію, треба робити все краще й дешевше за інших, вимагати від себе й підлеглих однаковою мірою.
     Безперечно, для цього потрібні і талант, і грунтовні знання не лише своєї галузі, а й галузей-«партнерів» по бізнесу.
     Щоб не згаяти час, здоров’я і кошти, потрібно старанно оволодівати знаннями і вміннями — найціннішим товаром, який можна отримати в навчальних закладах. Вища школа в широкому розумінні готує менеджерів (управлінців) для галузей господарства та галузей знань, які забезпечують взаємодію знань, систем, підсистем, технологічних процесів, людей тощо.
     Нині і споживач знань, і викладацький корпус навчальних закладів починають усвідомлювати: людина живе у світі товарів (послуг), які сотнями тисяч найменувань щоденно виробляють, продають, купують, споживають. У ринковій економіці функціонують фірми, здатні запропонувати потрібний товар (послугу) ринку споживача. До того ж виробник зацікавлений найдешевше створити товар і найдорожче його продати, посередник (торгівля) — найдешевше купити товар і вигідно продати, споживач — найдешевше придбати товар і найкращим чином задовольнити свої потреби за допомогою його високих споживних властивостей.
     Отже, кожному зі своїх позицій необхідно знати товар. Такі знання забезпечують технологія, товарознавство та інші технічні дисципліни. Технологія і товарознавство завжди поряд. Тільки товарознавство, яке вивчає споживну цінність товару, використовує, крім технологічних знань, дані географії, народознавства, психології і фізіології, економічних дисциплін, необхідних для визначення конкурентоспроможності товару.
     Справжній менеджер вийде з навчального закладу тільки за умови наявності у своєму арсеналі знань про товар, комплексу економічних дисциплін і права. Саме тому в найпрестижнішій дворічній Гарвардській вищій школі бізнесу (США) та Баден-Вюртемберзькій трирічній Експортній академії (Німеччина) панує технологічний підхід до вивчення товару. До цих вищих навчальних закладів приймають студентів, які вже закінчили кілька інженерних факультетів, тобто мають глибокі знання з конкретної групи товарів (електронники, будівельники, текстильники, машинобудівники...) і талант до управлінської роботи. Тут студент зосереджує знання з маркетингу, менеджменту, макро- і мікроекономіки, що їх викладають у ВНЗ, на свою групу товарів. В Японії, де комерційною роботою охоплено 23% працездатного населення, підхід до вивчення товару гнучкіший: товарознавчий і товарознавчо-технологічний. За інформацією Міжнародного товариства товарознавства і технології, товарознавство в Японії викладають від двох до чотирьох років майже в 20 університетах Японії.
     Кожен повинен працювати над здешевленням і поліпшенням якості товару, з яким галузь чи фірма виходить на ринок, а отже, зобов’язаний мати відповідні знання. Менеджер без знань товару — порожнє місце у фірмі. Тож абітурієнт має поцікавитися, чи є в навчальних планах забезпечення знань з товару? Добре, що нині багато директорів фірм це розуміють. Підтвердженням цього є оголошення в газетах, де, наприклад, запрошують бухгалтера чи маркетолога, знайомого з відповідною галуззю господарства.
     Гадаю, для швидшого розуміння ринкової системи економіки в українському суспільстві потрібно у більшості ВНЗ (за прикладом Японії) ввести в навчальні плани дисципліну «Теоретичні основи товарознавства», де комплексно розглядаються питання потреб споживача, задоволення їх відповідними споживними властивостями товару, питання стандартизації і сертифікації товарів, зміни якості і маси товару в період товаропросування, конкурентоспроможність товарів тощо.
     Україна завдяки Помаранчевій революції вступає на шлях цивілізованого демократичного розвитку, тож дух майдану Незалежності має залишатися у всіх сферах життя — економіці, культурі, освіті — і рушійною силою цього процесу повинен стати уряд, сформований згідно зі сподіваннями людей, які вийшли на вулиці й майдани. Громадяни хочуть бачити при владі чесних професіоналів, патріотів України.
     Нас привчали до думки, що політика — брудна справа. Так, вона була такою, оскільки влада — і в колишній імперії, і в Україні вже за часів незалежності — намагалася