УКРАЇНІ — УКРАЇНСЬКЕ ВІЙСЬКО

     Недавно в Міжрегіональній Академії управління персоналом відбулася науково-практична конференція «Україні — українське військо», організована Українським культурно-просвітницьким центром управління виховної роботи МАУП і присвячена дослідженням духовно-гуманітарних аспектів діяльності у військових формуваннях Збройних Сил України. Обговорити важливі питання оборони України та патріотичного виховання військових зібралися представники міністерств та відомств, провідні вчені НАМ України, АПН України, професорсько-викладацький склад національних академій внутрішніх справ України та Збройних Сил України, курсанти та студенти.
     Привітав усіх учасників конференції ректор МАУП Микола Головатий. І наголосив на актуальності патріотичного виховання у сучасному суспільстві.
     Визначити основні напрямки вдосконалення допризовної підготовки і військове-патріотичного виховання молоді, забезпечити єдність навчання, виховання, розвитку і психологічної підготовки молоді до захисту Вітчизни
та виробити єдині погляди на проблему виховання патріота і громадянина — такі завдання поставили перед собою учасники конференції.
     Українська армія — частина нашого суспільства, і всі процеси, які відбуваються у ній, без-посередньо впливають на морально-психологічний стан українських військовослужбовців. Об'єктивна необхідність створення сучасної моделі Збройних Сил України — оптимальних за чисельністю, мобільних, добре озброєних, всебічно забезпечених і навчених вояків — зумовлює посилення національного військово-патріотичного виховання у військових силах.
Саме тому нині вся робота з військовими спирається на два напрямки: бойова та гуманітарна підготовка. 
     Гуманітарна підготовка — це основний складник діяльності військового формування. Для здійснення цього завдання в Україні було створено Військовий гуманітарний інститут. Однак кожен військовий інститут має свої управління у цьому напрямку, які координуються Міністерством оборони. Кожен військовий вищий навчальний заклад має кафедри військової педагогіки та психології. І їхнє завдання — підготувати не лише вояка, а й патріота і національне свідомого громадянина своєї країни.
     Як зазначив у своїй доповіді начальник Головного управління гуманітарної підготовки та соціального захисту Генерального штабу Міністерства оборони України, генерал-майор Олександр Капаниця, «патріотичне виховання — це систематична діяльність органів державної влади і громадських організацій, спрямована на формування у молоді патріотичної свідо-мості, вірності своїй Вітчизні, готовності до виконання конституційного обов'язку із захисту інтересів Батьківщини. Патріотичне виховання передбачає розвиток особистості, якій були б притаманні якості громадянина — патріота Батьківщини, здатного успішно виконувати громадянські обов'язки в мирний і воєнний час».
     У Збройних Силах України нині створено систему військово-патріотичного виховання, яка включає проведення загальних, спеціальних та цільових заходів у справі формування в особового складу високого морального духу і психологічної стійкості в інтересах бойової та мобілізаційної підготовки, інших видів навчально-бойової діяльності; тематичні заходи виховного та соціальне-психологічного забезпечення всіх видів бойової підготовки; всі види інформаційно-пропагандистського забезпечення особового складу тощо.
     «Важливим напрямом роботи в організації військове-патріотичного виховання особового складу Збройних Сил України та допризовної молоді є координація зусиль та співпраця між органами виконавчої влади, молодіжними громадськими організаціями та клубами, які організовують заходи військове-патріотичного спрямування», — зазначив Олександр Капаниця.
     Демократизація українського суспільства, реформування Збройних Сил у контексті євроінтеграції створили умови для духовно-гуманітарного поступу військовослужбовців. Цьому процесу сприяє й те, що серед особового складу українських військ збільшилася кількість віруючих військовослужбовців. Саме це породило необхідність подальшого вдосконалення виховної роботи, пошуку ефективних форм і методів для виконання службово-бойових завдань.
     Саме про це докладніше розповідав у своєму виступі завідувач відділу гуманітарної політики Національного інституту стратегічних досліджень, кандидат філософських наук, доцент Сергій Здіорук.
     «Вивчення системи організації духовно-гуманітарної роботи у військових формуваннях різних країн світу необхідне для організації духовно-гуманітарної опіки у військових формуваннях України з урахуванням історичного досвіду, традиційних вірувань і культури українського народу. Напрями виховного процесу з віруючими військовослужбовцями передбачають духовно-моральне виховання військовослужбовців, співпрацю з релігійними організаціями різних напрямів, які займають конструктивну позицію», — наголосив Сергій Здіорук.
     На понятті офіцерської честі та етиці спілкування акцентував увагу у своїй доповіді кандидат філософських наук кафедри військової педагогіки та психології Військового інституту Національного університету ім. Тараса Шевченка Ігор Луценко.
     Згідно з Указом Президента України «Про зміни у терміні проходження строкової служби», ухвалено рішення про зменшення терміну строкової служби до 12-ти місяців, а для юнаків з вищою освітою — до 9 місяців. Це нововведення змусило замислитися офіцерів-вихователів, адже скорочення часу служби вимагає внесення коректив у систему управління духовними процесами, всебічного забезпечення підготовки молоді до проходження служби, пошуку ефективних форм і методів виховного впливу, досягнення необхідного рівня військово-патріотичного виховання.
     Однак, аналізуючи всі соціологічні дослідження та звіти, можна зазначити, що ситуація у військах покращується щороку. Наприклад, поняття «дідівщина» скоро взагалі зникне з солдатської термінології. Наукове зібрання відбувалося у цікавій формі. Це перший форум, який передбачав діалог між військовими та цивільними вихо-вателями-викла-дачами.
     Аналізуючи хід конференції, її учасники дійшли висновку, що такі зібрання потрібно проводити традиційно.
За матеріалами конференції заплановано видати збірку.