РЕЦИДИВИ КОМПАРТІЙНОЇ СВІДОМОСТІ У ВИКОНАННІ СОЦІАЛІСТІВ

Розкидаючись передвиборними обіцянками, лідер Соцпартії Олександр Мороз зокрема видав таке. Мовляв, у разі приходу його партії до влади він заборонить всі недержавні ВНЗ

Ось так, як колись у Радянському Союзі, – зачистити всю вищу науку під одну гребінку. Хочеш здобути освіту – не важливо в якій галузі – вивчай історію керівної партії. З середовища якої й вийшли сам Мороз та нинішня СПУ. Схоже, тепер вони марять, аби українці поголовно вивчали їхню історію. А у глибині душі лідера жевріє думка про власний культ особи”. 

Тож про всяк випадок варто вже зараз починати вивчати біографію Мороза. Згадувати її переломні моменти та досліджувати мотивації його діяльності. Уперше Мороз потрапив у велику політику на зорі незалежності України. Тоді на чолі посткомуністичної Верховної Ради він запам’ятався реакціонером щодо національно-демократичних сил. Пізніше, ображений Кучмою, він подався до них у союзники. Щоправда, не просто так, й не за ідею, а з вигодою.

Речники тодішньої опозиції вимальовували перспективу, в якій Мороза сватали на посаду голови Верховної Ради. Проте його “терзали смутные сомненья” в реальності таких планів (як виявилося – не даремно). Відтак стосунки Мороза з тоді опозиційною коаліцією на чолі з Ющенком складалися непросто. Ще за якийсь місяць до президентських виборів Мороз збиткувався з приводу отруєння Ющенка й радив йому їсти сало з картоплею, а не заморські продукти. Невдовзі після того, як Янукович потоптався по електорату соціалістів, ситуація змусила Мороза знову примкнути до опозиції, яка вже набула помаранчевого кольору. З приходом її до влади стали зрозумілі предмети попередніх торгів-маневрів. Колеги по Соцпартії заявили, що Морозу начебто обіцяли крісло прем’єр-міністра. Та, як виявилося, не йому одному. Цього разу Мороза обійшла Юлія Тимошенко. Відтак апетити-забаганки соціалістів було обмежено трьома міністерськими портфелями. Попри те, що діяльність міністрів-соціалістів відзначалася скандальністю та постійними звинуваченнями у некомпетентності, вони втрималися на місцях - і за першого, і за другого “помаранчевого” прем’єра. Не в приклад посадовцям – прихильникам Тимошенко, які пішли з Кабміну разом з лідеркою.

Натомість соціалісти балансують, не вливаючись в єдину «помаранчеву» команду й не відмежовуючись від уряду. Ображений вже новою владою Мороз пускає бульбашки у вигляді закону про двомовність. (Краще б вірші писав, а не законопроекти.) І знову йде на вибори окремою колоною попри широкий жест-запрошення влади до єдиної “помаранчевої коаліції”.  Реально оцінюючи свої шанси й зважаючи на відому істину, що в малих фракціях можна більше заробити.

Загалом діяльність Соцпартії Мороза наштовхує на думку, що це тактика боротьби за “золоту середину” партійно-політичного спектру, можливість заволодіти “золотою фішкою” на голосуваннях у парламенті. Потім використати цю розмінну монету голосів виборців у торгах  за міністерські крісла та інші провладні повноваження. Політичне гендлярство, угодовництво, конформізм – чинники, що не дають соціалістам проходу ні вгору, ні донизу. Така ось позиція “парламентської посередності”, яка, надаючи певні дивіденди, водночас тримається на відстані від влади. 

Час від часу таку марудність розбавляють перли-вигадки лідера Олександра Мороза, які по-суті є рецидивом компартійно-апаратної свідомості і мають мало спільного зі справжніми соціалістичними ідеями. Совкове єство, наче невикоренений бур’ян, повсякчас дає про себе знати. На прикладі Мороза ще раз пересвідчуємося  в необхідності люстрації колишніх компартійних працівників, аби позбутися гальмівників та псевдосоюзників незалежної України. Тих, хто не спроможний керувати державою загалом чи якоюсь сферою діяльності зокрема, іншими методами, як більшовицько-казарменними та провокаційно-кадебістськими.

Адже після повального одержавлення вищої освіти наступними логічними кроками СПУ, зважаючи на її профільні уподобання, видаються такі: відмова від інших структур і методів охорони та розслідування, крім МВС. Скасування інших форм власності, крім державної, у сільському господарстві… Які там ще собі портфелі намітили соціалісти в новому уряді?