Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

ЧОМУ ЧУБЛЯТЬСЯ МОСКВА ІЗ ТБІЛІСІ?

Коріння російсько-грузинського конфлікту треба шукати насамперед не у відмінностях православних росіян та православних грузин, а у схожості російськї та грузинської влади, які дедалі більше набувають однакових етнічних ознак

Недавно, наприклад, головний хабадський рабин Росії Берн Лазар у Нью-Йорку на останньому з’їзді цієї всесвітньої юдо-нацистської організації заявив, що «немало революцій знала Росія, але наймирніша, найтихіша і найефективніша — це революція, яку сотворили посланці Хабаду». З ним погоджується і головний рабин Москви Пінхус Гольдшмідт, який в інтерв’ю ізраїльській газеті «Гаарец» 15 грудня 2005 р. зізнався, що «сьогодні євреї мають в Росії таку владу, гроші та вплив, як ніколи раніше». До цих виступів можна додати і переважно неросійський склад російського уряду єврея М.Фрадкова та нині найвідоміших «російських» алігархів на кшталт Абрамовича.

Схожу етнічну основу має і нинішня грузинська влада Саакашвілі - Бурджанадзе, уряд якої після перемоги Революції троянд оголював грузинський єврей Жванія, згодом знайдений мертвим зі своїм інтимним другом. Жванія навіть придумав перед своїм призначенням термін «жваніяфобія», аби зневілювати протестні рухи стосовно нього в грузинському суспільстві (див.: Филатов В. Война: Сводки с фронтов иудейской империи. — М.: Алгоритм, 2006). До речі, родич цього Жванії недавно обіймав в Україні посаду міністра з надзвичайних ситуацій, а до цього був громадянином кількох (!) країн і нині є одним з чільників «Нашої України». Можливо, саме в цьому полягають міцні зв’язки між Саакашвілі та Ющенком — лідерами «кольорових революцій», авторство яких недавно прилюдно визнав за США американський президент Дж. Буш. Додамо до цього, що офіційним утримувачем державних грузинських службовців — від президента до міліціянта — був відомий міжнародний артист єврейського походження Джордж Сорос.

Тому говорити нині про справжність російсько-грузинського конфлікту навряд чи можна - можна лише говорити про вічні геополітичні ігри чужинських псевдоеліт. Зокрема і в Україні.

За інформ. повідомленням

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com