ПТАШИНИЙ ГРИП: ЗНАЙОМИЙ НЕЗНАЙОМЕЦЬ

Вчені твердять, що людина, як і все суще на нашій планеті, еволюціонує. А в чому ж це виявляється? Нові органи в нас не з'являються, крила не відростають...

Розумнішаємо? Ну, для цього напевно потрібно знати, що інтелект успадковується, а прикладів на користь такої версії зовсім небагато. Френсис Гальтон пояснював високий, творчий потенціал роду Дарвинів, який дали багато уславлених учених, тим, що він веде свій початок від наймудрішої жінки Європи - нашої землячки дочки Ярослава Мудрого - Анни, однак дані статистичного аналізу  ситуації скоріш на боці Роберта Бернса, котрий писав:

Славетних родичів у нього,
Багато, сам не в шані.
Так Риму древнього дорога
Зникає серед твані.

Людство нагромадило великий обсяг знань, - це правда, однак критеріїв розуму в нас немає. Так сьогодні кожний школяр знає, що матерія складається з атомів, але ж він не обдарованіший від автора поеми «Про природу речей» Лукреція Карра. Художника, що розписав стародавні печери, потрібно порівнювати з Рафаелем, а невідомого винахідника колеса - як мінімум з Корольовим.

І все-таки час не стоїть на місці, і кожна його секунда, як показали численні дослідження проведені в п'ятдесятих роках минулого століття по всій земній кулі, залишає слід на живих істотах. Тож які фізіологічні характеристики відрізняють сучасну людину від її попередника. У пошуках відповіді на це запитання звернімося до історичних джерел.

Що сталося із проказою?

«И бысть во Новгороде клич о псковичах… буди какого гостя застанут, то за межи города вивести и сжечи вместе со товарами » - читаємо в одному з літописів. Отак  боролися з епідеміями, але врятуватися від них не вдавалося. Чума, занесена в Європу воїнами-кочівниками в 1339 році за три століття забрала 75 мільйонів людських життів, при цьому гинули, чорніючи тварини, птахи, риба й навіть рослини, від чого наставав голод. Не менш згубними були холера, проказа й багато інших хвороб, які відійшли в минуле недіагностованими. Це прийнято пояснювати успіхами алопатичної медицини, однак така думка від істини далека. Основи профілактики чуми було розроблено в 1894 році, коли «чорна смерть» різко пішла на спад, холера теж поступилася задовго до того, як були відкриті ефективні проти неї засоби. Проказа не піддається лікуванню й сьогодні, але в Європі її просто не стало, хоча в ХI сторіччі діяло 20 тисяч лепрозоріїв, де знаходили притулок мільйони уражених. Та на зміну колишнім хворобам прийшли нові : атипова пневмонія, що кілька років тому збурила світову громадськість, як тепер курячий грип; скрепі, хвороба легіонерів, полірезистентний туберкульоз, СНІД... З'явилися якісь дивні недуги з невизначеними симптомами.

Лікарі минулого звернули увагу на те, що будь-яка епідемія падала «плямами»: бувало, окремі вулиці міста лишалися неушкодженими в той час, коли села навколо  вимирали. Чому? Тепер уже можна відповісти на це питання. Збудники недуг проникають в клітини живого організму, вступаючи в хімічну реакцію з виступами на її оболонці, за принципом « замок-відмичка»: немає якогось виступу - і людина хворобі не піддасться. Природно, що під час пошестей виживали люди з певними клітинними особливостями, передаючи їх своїм нащадкам.

Ми всі - мутанти, але не в тому розумінні, у якому звикли розуміти це слово: змінюються, пристосовуючись до умов довкілля, наші клітинні й молекулярні структури. Так само змінюється, пристосовуючись до нас і мікросвіт, з яким ми постійно взаємодіємо. Нам доведеться звикнути до того, що хвороба - це неминучий прояв організації життя в часі, яким є еволюційний процес, що природа ні зла й не добра, і оцінювати її рушійні сили з погляду самих тільки людських інтересів - це прирікати себе на фатальні помилки. І отут доведеться іншими очима глянути на тих, кого ми звикли мати за лютих своїх ворогів - вірусів.

Між життям і нежиттям

Грип належить до нових хвороб. На теренах Російської імперії він з'явився в 1886-1887 роках, перша пандемія припала на 1889-1890 роки, далі число смертних випадків збільшувалося, досягши максимуму в 1913 році, коли вибухнула «іспанка», що знищила 25 мільйонів чоловік - більше, ніж померло на фронтах від поранень під час першої світової війни за чотири роки. На думку відомого свого часу епідеміолога Гринвуда, найбільше зло від «іспанки» полягає в тім, що вона дала поштовх якомусь процесу в людському організмі й «тепер грип з нами не розлучається», «нам ніяк не вдається повернути втрачені позиції».

І не вдасться. Адже перші епідемії грипу невипадково збіглися з бурхливим розвитком промисловості, транспортних засобів і пов'язаних з цим забрудненням атмосфери. Тоді в лісах навколо промислових міст потемніли метелики - березові п'ядуни? бо комахи з білими крильцями стали надто помітними на закіптюжених стовбурах дерев, і  їх видзьобували птахи. Раніше рідкісна мутація стала нормою виживання. Грип – це породження науково-технічного прогресу, від якого ми вже не відмовимося.

У людській ДНК знайдено понад 1200 відбитків генетичних програм бактерій і вірусів - матеріальне відбиття пройденого еволюційного шляху “пам'ять”, про набутий досвід, необхідний для виживання в майбутньому, бо циклічність розвитку - закон нашого світу. Саме за допомогою вірусів і здійснюється пристосування живого організму до вічно змінних умов довкілля, без чого зберегти себе неможливо.

За межами клітини, куди проникає і вірус – являє собою інертну частину, що кристалізується як кухонна сіль: простенька речовина спадковості ДНК або РНК, оточена білковою оболонкою, а іноді й без її. Таке собі «генетичне послання», що навіть не має власного обміну речовин. «Прочитує» його клітина, в ДНК якої вмонтовується, створюючи нову інтегративну систему. Клітина-хазяїн виявляє до спадкового апарату не просто “сліпоту”, не пізнаючи можливого агресора, а “особливу дружелюбність”. Це видно з того, що вживити безпосередньо ген одного організму в ДНК іншого неможлвио – для таких операцій вчені використовують віруси, які служать векторами для перенесення спадкових ознак. Тут людина наслідує природу, де генна інженерія відбувається повсякчас.

Віруси успішно розмножуються в мертвих тканинах, а в деяких випадках спроможні їх оживляти, беручи на себе генетичне управління обмінними процесами. Відтак винищення їх потенційних носіїв – це не тільки екологічний та економічний злочин, а й “міна сповільненої дії”, підкладена під людське здоров'я науковим невіглаством. А те, що ми називаємо хворобою – тільки верхівка величезного айсберга взаємодії між макро- і мікросвітом, катастрофа, у якій не зацікавлена жодна із сторін. У світлі останніх відкриттів стає зрозуміло, що нам доведеться принципово змінити тактику боротьби за людське здоров'я, перейшовши від спроб «вирвати хворобу з коренем» до тактики співробітництва з факторами які можуть її спричинити, до повороту еволюційних процесів у потрібний людині бік з позиції розуміння того, що відбувається в нашім організмі.

А вірус, точніше вірусна частинка – це така сама складова і довкілля, і нашого внутрішнього середовища як вода чи кисень. Його не можна «убити», як це можна прочитати в медичних інструкціях: бо він і живим бути не претендує. Антибіотиками або іншими медичними препаратами його можна “розсипати” як друкарський шрифт, але на відміну від друкарського шрифту, він у клітині заново збереться, створивши щось зріле, орієнтоване не тільки на умови дня сьогоднішнього, а й завтрашнього. І чим більше в клітині буде найрізноманітніших вірусних часток, тим більше небезпеки, що з неї вийдуть нові сутності, перед якими людський організм може виявитися беззахисним. Виявлено навіть віруси-помічники, що заготовлюють оболонки для таких новотворів. Виникає питання: а де вони їх беруть, що це за оболонки, за якою генетичною програмою вони збираються! Отут ми й підійшли до проблеми курячого грипу.

«Це іспанка?» Тоді живіть спокійно!

Чому так налякав саме курячий грип - у той час, коли людство діймає туберкульоз, збудник якого пристосувався до антибіотиків, дорослі почали страждати від кіру, різко «помолодшав» рак, не кажучи про те, що кількість захворювань ним наростає катастрофічно..? У людському організмі дійсно знайдено вірус близький до пташиного Н5N1, але чи досить цих двох складових, щоб утворився смертельний для нас рекомбінант, переборовши всі бар'єри, які ставить природа?

Паніка у світі почалася після того, як група вчених на чолі із Джеффри Таубергером з Інституту молекулярної патології збройних сил (Вашингтон) опублікувала результати зчитування нуклеїнової послідовності – літер генетичного коду, якими записаний вірус Н5N1. Роботи почалися в 1996 році - до того, як у Гонконгу спалахнув пташиний грип, який убив шість чоловік з 18 тих, що захворіли. Цікавлячись історичним аспектом особливостей людського організму, Таубергер досліджував колекції зразків легеневої тканини американських солдатів, котрі вмерли від «іспанки». На них збереглися фрагменти вірусу з десяти генів, і їхня реконструкція розтяглася на десять років. Таубергер дійшов висновку, що вірус Н5N1 у процесі еволюції набув багато спільного зі збудником «іспанки», зокрема в його оболонці з'явилася група атомів, здатна вступати в реакцію з відповідною їй групою атомів оболонки людської клітки. Повідомлення про ці дослідження й нажахали світ.

Але - чи мутація це? Ймовірніше, слід генетичної програми збудника пандемії 1913 року, що вписав у людську ДНК пам'ять про досвід пристосування нашого організму до вірусу - носія якоїсь генетичної інформації.

Там, де лютувала «іспанка», залишилися ті, хто споконвічно не мав в оболонках своїх клітин «відмички», необхідної для того, щоб у неї втрапив вірус. А, отже, навіть у випадку перекомбінації пташиного вірусу з людським можливі тільки окремі випадки захворювання, але - не пандемія.

Та справжньою причиною нагнітання пристрастей є фактор, про який писала американка Донелла Медоуз: «Природа робить відбір керуючись здатністю видів розвиватися й розмножуватися в довкіллі. Фермери протягом десятка тисяч років відбирали те, що може нагодувати людей. Тепер же критерій відбору - можливість запатентувати й продати». А ще – позбуття у даному випадку з вітчизняного виробництва пташиного м'яса, щоб очистити ринок для “ніжок Буша”. Та найгірше не це.

Нажаль, прагнення продати населенню якнайбільше ліків і стане причиною, чому пандемії грипу неминучі. Не пташиного, а людського. Чому? Це вже тема іншої статті.

Наталія ОКОЛИТЕНКО,
Микола КОЛБУН
Науково-дослідний інститут
інформаційно-хвильових технологій
Української Академії Наук