ДІД ХАСАН ПРОТИ БАБИ ПАРАСКИ. ГРУЗИНСЬКІ ЗЛОДІЇ ДІЛЯТЬ УКРАЇНУ НА ПРОХАННЯ РОСІЇ

З приходом до влади Михайло Саакашвіли придумав хитрий спосіб позбавити Грузію від злодіїв.

Він запропонував їм вибирати: авторитет чи багатство? Ті, кому дорожче авторитет, втікали. І зібрали світовий з'їзд у Москві. Звідтіля в січні на Україну виїхали деякі «законники» на чолі з легендарним Асланом Усояном на прізвисько Дід Хасан. Їхньою місією було повернути Москві союзний вплив. А в обмін на цю послугу - поділити між собою весь місцевий кримінал, що явно пасує перед сторонніми силами.

До історії титулу

Інститут «злодіїв у законі» з'явився за розквіту ГУЛАГу. Наказом ОГПУ 108/65 від 8 березня 1931 року тюремним чиновникам рекомендувалося «залучати класово близьких пролетаріату і селянству людей для виявлення ворожих елементів». Таким чином, допомагаючи викорінювати ворогів народу, злодійська номенклатура отримувала привілеї.  Інститут законників не має аналогів у світі. Як і ГУЛАГ. У Скотланд Ярді мені сказали, що їх обережно називають vor v zакопе, без перекладу. І справді, сполучення незвичайне. На кшталт «повія-ігуменя» .

У нового братства було запроваджено своєрідний кодекс честі. За традицією, злодію в законі заборонено мати прописку, служити в армії, підтримувати будь-які відносини з державою, одружуватися, мати дітей, убивати, оточувати себе розкішшю. За словами московських оперативників, останній правильний злодій Вася Діамант помер у Бутирці в середині 90-х. Як щирий законник, він провів усе своє свідоме життя у в'язниці.

За даними МВС Росії, на зорі капіталізму кількість законників зросла. Водночас їхній авторитет значно упав. У середині 90-х злодійську корону почали купувати. Найчастіше так чинили грузини, через що їх незабаром назвали «апельсинами». В жодному разі не хочу скривдити свого героя, старого патріарха Аслана Усояна за кличкою Дід Хасан. Він  не помаранчевий. Тобто - не «апельсин». На Луб’янці є думка, що зараз Дід Хасан, якого називають найавторитетнішим злодієм у законі у всьому пострадянському просторі, бореться на стрілках за жорстке дотримання правил коронації і скасування ганебної торгівлі титулами.

Керівники злочинних угруповань за допомогою підконтрольних підприємств здійснюють чітку наступальну політику, впливаючи на цілі сфери народного господарства, промислові райони, економічні зони. Це вже не просто рекет. По суті, вони організовують занепад виробництва, перепрофілювання підприємств, вивезення сировини і високоліквідних товарів. Замовлені убивства із закатуванням у бетон - сірі будні виконавців на кшталт Гіві Немсадзе на прізвисько Папа, який, за чутками, працює на українського бізнесмена Рината Ахметова.

З досьє: Гіві Немсадзе

Торік влітку в Донецьку було знайдено півсотні людей, замурованих у стіни шахт. Слідство виявило, що всі вони стали жертвами бойовиків Немсадзе. Сам Гіві втік з України минулого року - після приходу на посаду міністра внутрішніх справ Юрія Луценка. Тоді, за словами начальника  управління мііліції Донецької області Михайла Клюєва, він, як і раніше, має зв'язки з державними службовцями «найвищого рангу».

27 грудня 2005 року в МВС заявили, що його банду знешкоджено. Тоді було затримано 11 її членів. Наприкінці січня 2006 року «Комерсантъ» повідомив про затримку ще 14 людей Немсадзе в Москві. Усі вони знімали квартири за $6 - 7 тис. на місяць.

Корона і лисиця

2004 року перед приходом до влади Михайла Саакашвілі грузинських законників нараховувалося 346 душ. Принаймні такі дані Грузія передала Бюро з координації боротьби з організованою злочинністю СНД. До речі, 13 з них постійно мешкали в Україні. Здебільшого - з фальшивими паспортами. Їх можна було позбутися без кровопролить – варто було тільки перевірити документи в архіві. Думаю, не один я знав про це.

Новий президент Грузії скористався тим, що злодії плюнули на власний кодекс 50-річної давнини, хоча його ніхто не скасовував. Підписавши твердою рукою низку законів, пан Саакашвілі на перший погляд не вимагав нічого понад закрнів, власне злодіями і придуманих: лише сісти у в'язницю з конфіскацією майна. Зізнання «так, я злодій у законі» почало вважатися обставиною, яка обтяжує покарання. З огляду на те, що грузинський злодій ніколи не скаже «я не злодій», законникам довелося вибирати: або ув’язнення у короні, або розкіш у ганьбі. Михайло Саакашвілі посилив карні покарання. Він регулярно заявляв, виступаючи в парламенті, що не має наміру розділяти злочинців на убивць, хуліганів і злодіїв у законі: грати одні на всіх. Для підтвердження серйозності своїх намірів президент пересадив більш як десяток суддів. Півтора місяця тому всіх злодіїв у законі, які відбувають строк у Грузії, було переведено в одну в'язницю - N 7. Саакашвілі не даремно називають тбіліським лисом: єзуїтської хитрості в нього не позичати. Ось було б реаліті-шоу - як влаштуються королі на острові, де живуть самі королі? хто кому буде цивільною дружиною? хто вперше в житті візьметься за прання?

Перші результати грузинської хитрості відгукнулися на Україні на початку червня минулого року. Тоді до нас приїхали одразу шість «апельсинів», серед яких був згодом депортований Автанділ Хецуріані на прізвисько Боксер і Бідзія Бакірідзе, більш відомий, як Рома Батумський. Усі вони побоялися їхати до Москви.

Саме тоді в Україні влітку - як, утім, і зараз - не було жодного слов'янського законника з належним авторитетом. У Києві «смотрящим» номінально вважався Вася Ушатий. По приїзді до столиці Автанділ мав прийти до нього на уклін і домовитися про внески в «общак». Однак місцеву кримінальну владу проігнорував. Коли восени його затримали співробітники міліції, він уже контролював кілька груп з десятків земляків-нелегалів. Здебільшого вони працювали по квартирах.

До зими крадіжки кавказьких гастролерів в Україні обраховувалися тисячами щомісячно. Як і  2004, країну заполонили «наколоті апельсини».

З досьє Автанділ Хецуріані (Боксер) коронований в одній з грузинських в'язниць.  1993 року засуджений у Грузії на 12 років за розбійний напад, викрадення автомобіля і людини. Викрадений був генералом міліції, начальником крайового Головного управління внутрішніх справ у Імереті (Грузія). У травні 2005 року Боксер вийшов на волю, залишив Грузію і на початку червня приїхав в Україну. Він перетнув кордон з фальшивими документами і після приїзду до Києва взяв під контроль кілька угруповань квартирних злодіїв. Міліція затримала його на проспекті Перемоги, коли він виходив з автомобіля свого брата. Хецуріані було депортовано на батьківщину з аеропорту «Бориспілъ» 9 листопада вранці.

Бідзія Бакірідзе поставили штамп у паспорті, що забороняє йому в'їзд в Україну до 2010 року, і його також було депортовано наприкінці вересня 2005 року.

Московський з'їзд

Про міжнародний з'їзд злодіїв у законі в Москві мені розповів чоловік, колись причетний до роботи спецслужб, тож йому не дуже можна довіряти. Яким же був мій подив, коли виявилося, що для грузинських журналістів це давно вже не сенсація! Колега з місцевого телебачення не тільки не розсміялася над моїми розповідями про фантастичну подію, а й запропонувала уточнити, «хто з наших туди поїхав».

Отже, за  незалежними одне вд одного джерелами вимальовується така картина. Між 15 і 20 січня сотні злодіїв у законі з'їхалися з усього світу в Москву, щоб обговорити тяжке становище криміналітету в Грузії. За деякими даними, на з'їзді був присутній Таріе Оніані, який безвилазно сидить у Франції з минулого літа.

Точною інформацією про рішення з'їзду стосовно Михайла Саакашвілі я не володію. Один з моїх інформаторів, грузин, сказав, що його вирішили ліквідувати: «Дурні. На відміну від Ющенко, у нього є зграя. Заберуть його - прийде послідовник і розірве їх». Коли я запитав: «До чого тут Ющенко?», співрозмовник прошептав: «Ти не уявляєш, який він самотній». Я змахнув сльозу.

У лютому в Грузії з дерева зняли ракетницю. Вона була націлена на повітряний коридор, яким пролітав літак з президентом Саакашвілі на борту. Звичайно, її могли закріпити осетинські чи диверсанти  чи школярі, але мені згадався московський з'їзд.

Захід завершився дивно. За деякими даними, п'ятірка законників відправилася... прямісінько до одного з високопосадовців Росії. Тобто на самісінький верх! Зустріч відбувалася за містом в умовах найсуворішої секретності. А незабаром після неї, за інформацією спецслужб, десяток злодіїв у супроводі російських бізнесменів прилетіли на Україну.

Навіщо? Відповідаючи на це питання, дозволю собі розділити їхню місію (доручення) і ништяк (передбачувана винагорода). Щодо місії всі думки були єдині. Особливо мені сподобався коментар колишнього чиновника МВС УРСР, який зі зрозумілих причин побажав залишитися неназваним. Приводжу дослівно: «Не відправлять Хасана до Києва просто так. Чоловік авторитетний, може і на зоні усе вирішити, і з підприємцями. Тобто провести передвиборну агітацію: повернути імперії вплив у всьому пострадянському». Йдеться про підтримку проросійських сил на виборах. У цьому разі наймовірні напрями агітації - наказ по зонах і тиск на підприємців. А ништяк - розподіл сфер кримінального впливу на Україні.

Спецслужби зафіксували присутність Аслана Усояна в Києві на початку лютого. Принаймні у них була така можливість. А ще точніше, їм доклали.

Дід Хасан зупинився в п'ятизірковому готелів центрі столиці  й мотався містом кілька днів. Сімдесятип’ятирічний мешканець Тбілісі, завідувач «общаком» усього півдня Росії, аж від Краснодарського краю, в Україні не вперше. Розповідають, що під час правління Леоніда Кучми в аеропорту його зустрічав особисто Григорій Суркіс. Аслан Усоян пробув в Україні близько місяця. Проблем з патрульно-постовою службою і митним контролем у нього не виникало. Візит делегації відбувся тихо - навіть повідомлення на мережевих форумах, що натякали на цю подію, було ретельно вилучено.

Співпраця пана Усояна з державними структурами - пісня не нова. Торік у вересні лідери уральських угруповань влаштували стрілку в центрі Екатеринбурга, на якій пообіцяли не пустити в регіон кавказців, зокрема  Діда Хасана. За кілька місяців вони всі до одного потрапили під слідство. Той, хто не встиг втекти з країни, сидить у СІЗО. Це раніше серед злодіїв було прийнято не втручатися в державні справи. А вже 1988 року зонами поширилося так зване «Звернення до всіх засуджених СРСР», що його приписують «брату Тенгізові» (Тенгізові Чічінадзе). Там був і такий пасаж: «Бродяжня, до вас наш заклик! Необхідно брати владу в країні, передусім змусити правоохоронців виконувати вимоги злочинного світу!». За допомогою тих самих сил Дід може розправитися і з місцевими авторитетами, якщо, звісно, вони не з'явилися до нього на поклін зі штанами, повними щастя.

Про поновлення сильних позицій злодіїв в Україні говорили ще наприкінці минулого року. 2 грудня анонімний співробітник СБУ «Андрій Н». заявив в інтерв'ю Ігорю Чемерису на сайті «Главред»: наприкінці 90-х шахраї, які не встигли легалізувати свій бізнес, сіли за грати, ще частина їх полягла в боях,  утворилася зваблива порожнеча. Тепер, за його словами, авторитетам прийшов час «відкинутися» із зони. «Ці хлопці можуть знову взятися за створення груп, що їх потім приберуть до рук злодії в законі, а вони й самі вже починають піднімати голови. Ті ж грузинські авторитети», - заявив розвідник.

Бандитські «стрілки», як і вартові, йдуть по колу. Під сонцем нічого нового. Однак якщо візит Аслана Усояна до Києва справді пов'язаний з московським з'їздом, а окремі представники кремлівської влади вважають за доцільне впливати на українську ситуацію за допомогою «законників» - це вже щось принципово нове. Утім, усе логічно. Кримінальний світ любить поговорити про свій інтернаціоналізм, навіть про ностальгію по СРСР. Звісно, за відсутності кордонів працювалося простіше.

З досьє Таріэл  Оніані

Вважається, що пан Оніані входить у трійку найвпливовіших світових мафіозі. Уперше його засудили за розбій і крадіжку в 17 років. Загалом він пробув у колоніях вісім разів. У 80-ті вважався найавторитетнішим московським злодієм у законі. У 90-х переїхав до Парижа, потім до Іспанії, де займався будівельним бізнесом. Торік у липні його намагалися затримати під час однієї з найбільших за останні роки в Європі спецоперацій «Оса» в Італії. Тоді поліцейським вдалося тільки взяти в заручники його дванадцятирічну доньку, яку оідразу відпустили під тиском обуреної громадськості.

 

«Профіль», N11,
20-26 березня 2006