ПІГУЛКИ, ЧАЙ І КАВА

Днями українській Конституції виповнилося десять років. Тим часом експерти стверджують, що доки цей документ не грунтуватиметься на згоді усіх політичних кіл українського суспільства, підстав для справжнього свята замало.

А тоді, як згадують у різних інформативних джерелах члени Конституційної комісії, проект Основного Закону узгоджувався мало не щодня. Ночами готували порівняльні таблиці, а вдень документ розглядали в сесійному режимі. Робота над Конституцією кипіла майже цілодобово. Кажуть, голова міжфракційної погоджувальної комісії Михайло Сирота провів на трибуні не одну годину. За цей час він встиг прийняти кілька знеболювальних пігулок, випити 14 склянок чаю і дві чашки кави.

Конституція не давала права парламенту формувати уряд - як і раніше, це була прерогатива президента. Як і призначення всіх силових міністрів. Вона не закріплювала за президентом відповідальності за всі провали у внутрішній і зовнішній політиці. І взагалі будь-якої відповідальності за ним не було. Відповідно до нової Конституції, президентові практично неможливо оголосити імпічмент. Однак і йому досить проблематично було розпустити парламент, позаяк тоді була б бойова нічия. За великим рахунком, Леонід Данилович не любив Конституцію.Загалом проблема полягає в тому, що Конституція України з самого початку була компромісом. Але жодна зі сторін ще десять років тому не була задоволена результатами, і всі сторони намагалися внести якісь свої корективи.

2000 року «з народної ініціативи" об'єднаних есдеків» було проведено референдум щодо внесення змін у КУ. На ньому фігурувало шість запитань. А саме: винесення вотуму недовіри ВР четвертого скликання, отримання президентом права на достроковий розпуск парламенту в разі неформування парламентської коаліції в тримісячний термін або ж не прийняття бюджету, переклад парламентських виборів на пропорційну основу тощо. Друге питання Конституційний Суд пізніше скасував. Однак ВР врятувало те, що в Конституції прописано пункт, відповідно до якого зміни в основний закон держави повинні вноситися після згоди не менш як 300 народних депутатів.

Крім того, не варто забувати і про "оксамитну парламентську революцію", що відбулася в січні того ж 2000 року. Тоді новостворена парламентська більшість залишила приміщення ВР і перенесла засідання в Український будинок, де обрало нове керівництво парламенту. Між фракціями, що утворили парламентську більшість, було розподілено комітети Верховної Ради. У парламентську більшість не увійшли ліві фракції, зокрема Комуністичної, Соціалістичної партій та Прогресивної соціалістичної партій України, що відповідно були позбавлені портфелів у ВР. Створена тоді парламентська більшість була необхідна для підтримки внесення змін у Конституцію України за результатами референдуму 2000 року. Однак внаслідок загострення в країні політичної кризи, пов'язаної з "касетним скандалом", парламентська більшість розпалася. Внесення змін відклали фактично до 2004 року. В обмін на проведення третього туру президентських виборів опозиція дала згоду на внесення в Конституцію змін з 1 січня 2006 року, більшість з яких ще практично не запрацювали.

Проте час конституційних змін ще не закінчився. Боротьба за належну Конституцію триватиме й надалі. І це тягар для країни, адже за таких умов Конституції важко гарантувати стабільність та передбачуваність. Боротьба за належну й правильну Конституцію найближчими роками радше за все й надалі створюватиме кризові політичні ситуації в Україні.

Михайло Сирота так прокоментував можливість нових змін в Основному Законі: "Навряд чи це вдасться. І перший, і другий розділи - найкращі в європейському співтоваристві і не вимагають змін. Змін і погоджень вимагають концептуальні розділи, що стосуються організації державної влади в Україні. Нова концепція має бути прийнята і реалізована в редакції розділів "Президент України", "Кабінет міністрів", "Верховна Рада України".

Проте й тепер не слід лаяти Конституцію. Необхідно просто спробувати пожити, виходячи з її головних норм. Бодай для того, щоб знати, що саме виправляти. А це нашим політикам не вдається.