Майдан: від надій — до зради

Другу річницю дійства, яке нарекли Помаранчевою революцією, керівництво «помаранчевих» постановило відзначити без зайвої помпезності. Вітаю панове. Певно, ще не все людське у вас атрофовано.

Тож, усвідомлюючи власну недолугість, ви постановили цього дня прогулятися (зрозуміло, що в супроводі охорони) Майданом, аби пригадати ностальгійним голосом, «як це було». Чи не досить самозакоханих монологів? Рядові учасники тих подій краще за вас можуть розповісти про ті події. Особисто вам я порадив би подумати про причини невиконання даних народові обіцянок. Люди вимагали змін, притягнення до кримінальної відповідальності тогочасних чіль­ників держави, які довели загал до зубожіння. Ви виголошували патетичні монологи, обіцяли, переконували, благали підтримки. Не всі вірили вам, але, діючи за принципом «краще менше зло, аніж більше», вимушені були стати під ваші (до речі, геть не українські) прапори. Ви одразу засвідчили власну безпринципність, цілковиту моральну тотожність з учорашніми полі­тичними опонентами. Що керувало вами в ті часи? Щире вболівання за долю нації чи хвороблива забаганка бути на маргінесі подій, щось очолювати, гарно заробляти, вихвалятися власною значущістю? Вгамуйтеся. Усю цю «славу» й усі «зароблені» статки ви не візьмете з собою у вічність. Якими ви постанете перед Творцем, що скажете в часі Страшного Суду? Ви обіцяли, але не здійснили. Можливо, ви й вірили, але, «дорвавшись до корита», швидко забули. Ви знаходите безліч виправдань власної неспроможності здійснити обіцяне й забуваєте: хто борець, той здобуває світ.

А тим часом такі ненависні вам два роки тому «біло-сині», програвши вибори, не сховалися в окопи. На відміну від вас, вони, відмовившись від багатьох непопулярних гасел, за короткий час спромоглися мобілізувати сили й виграти виборчі перегони до ВР. Як це не соромно й не прикро вам визнавати, як це не абсурдно звучить для загалу, Янукович і дехто з його оточення виявилися найпослідовнішими втілювачами ідей Майдану. Не кричіть про контрреволюцію. Вам вже не вірять. Нині маємо безліч запитань. Чому чужинці й надалі очолюють політичні процеси й посідають чільні посади? Чому нікого з реальних злочинців так і не було покарано? Чому ви так швидко «здали» виборені не вами, а тривалим терпінням загалу здобутки? Мені бридко вислуховувати ваші виправдовування й чергові побрехеньки. Здобута перемога — не ваша заслуга. Це усвідомлення народом власної значущості. Скандальні пертурбації в керівних ланках НУ засвідчили ціну вашої щирості. Однак ваша гнилизна — ще не ознака всезагальної деградації. Ви мусите повернути народу владу.