Країна, в якій легко бути українцем

Піднесений настрій відчувався ще на виході з метро «Арсенальна». Попри те, що саме на час відкриття фестивалю небо затягнуло темними хмарами і дощ міг зіпсувати свято, кияни і гості нашої столиці поспішали на Співоче поле. «Країна мрій» — не просто фестиваль етнічної музики і мистецтва, що вчетверте гуртує однодумців у спільному почутті любові до своїх витоків, це не тільки можливість отримати колосальний заряд енергії від знайомства з народною творчістю, з вічно сучасною музикою, що береже етнічні мотиви, — «Країна мрій» — це велика насолода бути Українцем, нагода відчути душею закодований у кожному з нас глибинний поклик предків і ні з чим не зрівнянне почуття національного братерства. Олег Скрипка влучив у «десятку». І вже за це лідер гурту «ВВ» заслужив щирої шани.

Організований ним фестиваль цього року збігся в часі з традиційним купальським святом. Тож і відкриття «Країни Мрій» позначилося купальською ходою — від Андріївського узвозу до Співочого поля. Учасники процесії у супроводі звуку трембіт, співів і хороводів доставили на фестивальне поле традиційних, прикрашених стрічками Марену і Купала, добули «живий» вогонь. Затим розклали купальське багаття, в якому згоріли солом’яні символи купальського свята. Після цього розпочалися традиційні народні ігрища. Кожен, хто бажав, міг очиститися купальським вогнем: перескочиш через полум’я — матимеш достаток і щастя цілий рік. Учасники свята плели вінки та гадали на них, співали пісні і слухали автентичних музик. Цього дня на Співочому полі виступили львівський гурт «Бурдон» і британська «Карпатіана», а також почесний гість свята — алжирський співак Халед (наш слухач пам’ятає його за хітом «Аїда»). До речі, цей співак, який вперше приїхав до України, оригінально поєднує у своїй творчості різні жанри і стилі, у його піснях відчуваються і неповторні наспіви Близького Сходу з елементами репу, хіп-хопу, і французького шансону, й африканського етно та європейського клубного біту. Крім того, Халед — засновник стилю «рай», що синтезує популярну музику та етнокультуру, він сподівається, що цей напрям зацікавить і українських музикантів. Що ж, можливо, вже наступного року на Співочому полі зможемо побачити послідовників стилю алжирського співака.

Олег Скрипка не приховував радості: за останній рік в Україні з’явилося чотири нових колективи, які створюють сучасну музику й етніку. Можна вважати, що поштовхом до народження гуртів «ДримбаДаДзига», «Сонце кльош», «Бандурбенд» та «Чоботи з бугая» став саме фестиваль «Країна Мрій». Саме тут ці нові творчі об’єднання і виступили цього року. «Не переймайтеся через дощ, — втішала солістка колективу «ДримбаДаДзига» Інна Прокопчук. — Скупатися на Купала — гарна прикмета». Молодь водила хороводи під сценою, глядачі, прикриті парасольками, підспівували музикантам Varttina з Фінляндії, Anselmo Crew з Угорщини, литовській «Шаудялі». Попри зливу добре «завели» публіку учасники французького гурту «Ред-Кардель». Ці музиканти вже втретє приїжджають до Києва на «Країну Мрій» за власний рахунок і виступають на фестивалі безплатно — так їм тут подобається. Хоча зазвичай у святі щороку беруть участь нові виконавці. Цього року на Співочому полі виступили і білоруська «Троїла», вітчизняні «ДахаБраха», Fanfare-orkestra, «Небесна ріка», «Хореа козацька» та інші цікаві творчі об’єд­нання.

Одночасно з концертами ентоколективів на головній сцені музиканти дарували своє мистецтво і на «Зеленій галявині». Тут можна було насолодитися творчістю київських гуртів «Божищі» , «Лукині роси» і «Древо», буковинців братів Чорних, кіровоградського «Дикого поля» і троїстих музик з колективу «Бескид», знаменитої родини Тафійчуків з Карпат.

Так лідер гурту «ВВ» намріяв країну, якою щедро поділився з нами. «Це Країна Снів і Мрій, — посміхається Олег Скрипка. — Сьогодні я відчуваю потужну хвилю поширення традиційної музики та народних традицій. Ось і наш фестиваль покликаний спонукати артистів розвиватися у цьому напрямі. Відвідувачі нашого фестивалю можуть брати активну участь у всіх дійствах «Країни Мрій». І це дуже правильно».

Як тільки небо, хоча б на мить, звільнялося від насуплених хмар, глядачі згортали свої парасолі і приєднувалися — хто до концертів на Кобзарській сцені, хто до яскравих обрядових дійств, а хтось, як автор цього матеріалу, до «Майстерні танців», де можна було опанувати танцювальне мистецтво Середньовіччя, народних українських, литовських, бессарабських, молдавських танців.

А яка дивовижна атмосфера панувала на Алеї майстрів! Тут можна було не просто помилуватися витворами гончарів, ткачів, ковалів, писанкарів, вишивальниць, майстрів з виготовлення килимів, ляльок, іграшок з соломи, лози, а й самим взяти участь у майстер-класах. Повірте, це так цікаво і приємно власними руками сплести квітку чи косичку із соломи, зліпити на гончарному крузі чарівний глечик (якщо усміхаєшся — так мені сказали — він здійснює бажання). Відчуття тонкого українського гумору, доброзичливості огортало щокроку. На ігровому дитячому майданчику «Равлик» найменші українці малювали, виготовляли аплікації та витинанки, розучували народні танці та пісні, намагалися грати на народних інструментах, а також слухали казки, які розповідав Сашко Лірник. А чоловіки брали участь у козацьких розвагах — пробували свої здібності у герці на шаблях, списах, змагалися в оригінальних розвагах «Мішки».

Повністю розділяю думку кобзаря та мистецтвознавця Тараса Компаній­ченка, який назвав «Країну Мрій» святом, що нагадує радісне відчуття повернення додому після довгих і далеких доріг. Тут панує якийсь особливий дух українських степів, лугів і рік... Тут, у гостях у фестивалю, ти почуваєшся господарем землі з фантастично багатою культурою, яку, на жаль, ми ще так мало знаємо, і яку, на щастя, нам ще відкривати і відкривати...