Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Українське ТБ проти української держави?

Інформаційну війну проти України далі не можна не помічати, і про це вже відкрито говорять, навіть сам Президент. Однак особливо скандальним є той факт, що ця війна проти нас ведеться з використанням саме українських ЗМІ. Йдеться не про ідіотські серіали російського виробництва, такі як, скажімо, «72 метри», де моряків Чорноморського флоту, які прийняли українську присягу в час розвалу СРСР, зображено зрадниками і негідниками? До речі, наприкінці 2007 року зчинився навіть невеликий скандал — виявилося, що цей фільм транслювався у потягах та електричках Укрзалізниці. Добре, що українське ТБ не показало нам ще один опус від російського агітпропу про «тупих зрадників хохлів» — «Автономку». Утім, це не означає, що українці не могли його подивитися. Автор цих рядків мав сумнівне задоволення дивитися «Автономку» у Києві завдяки одній з кабельних мереж на лівому березі столиці.

Такі серіали небезпечні. Вони розраховані на російського обивателя, якого потрібно відвернути від внутрішніх проблем Росії. Йому потрібно показати «невдячних хохлів», через яких (а через кого ще?) росіяни живуть так бідно. І це при тому, що РФ має найбагатші запаси газу і нафти. В Україні ця телевізійна маячня викликає зовсім іншу реакцію. Після її перегляду кількість прихильників вступу країни до НАТО в Україні тільки збільшиться.

Справжня інформаційна війна ведеться зовсім іншими засобами. І війна таємна. Набагато небезпечніші приховані технології, що їх використовують проти Української держави на українських телеканалах. Для ілюстрації візьмімо хоча б популярну передачу «Свобода» Савіка Шустера на телеканалі «Інтер». Програмі Шустера давно дорікають за провокаційність і маніпуляції репрезентативними опитуваннями глядачів, а отже, й маніпуляції суспільною свідомістю. Про це говорили ще 6 років тому в Росії, де «Свобода слова» Шустера й розпочиналася (див. нижче у додатку до статті).

Крім того, сам факт, що українська політика скидається на фарс і балаган, теж не працює на благо країни. Утім, це діло таке — хто винен українським політикам, що вони дурні і смішні? Йдеться про інше. Як ілюстрацію можна привести програму «Свобода» від 4 квітня цього року. Цю передачу було присвячено результатам саміту НАТО, на якому Україні відмовили в програмі приєднання до оборонного альянсу. Як завжди, гостям у студії запропонували проголосувати за кілька варіантів майбутнього країни — «Вступ до НАТО», «Союз з Росією», «Нічого не змінювати» і ще кілька. Серед цих варіантів був і такий: «Мирний розділ країни». Цей варіант набрав 1% голосів, але річ не у відсотках, а в тім, що такий варіант озвучується центральним загальнонаціональним телеканалом. Важливо, що така можливість допускається в принципі.

Інформаційна війна ведеться за правилами «молекулярної агресії» — повільно, непомітно і ненав’язливо. Спочатку в головах громадян посіяли одну бацилу сумніву, потім — другу. Сьогодні лише 1% охочих зруйнувати державу? Завтра нам покажуть 2%, післязавтра — 3%. Сьогодні кажуть: «Може, нам розділити країну мирно? Ні? Всього 1% «за»? Як добре!» А завтра почнуть вселяти думку: «Розійдімося мирно, доки не пізно». Телевізійні маніпулятори нікуди не поспішають. Українців непомітно готують до сприйняття таких ідей, щоб вони видавалися чимось абсолютно нормальним, і люди до них звикали. Технології «молекулярної агресії» відпрацьовано вже давно і досконало. Саме за цими технологіями було зруйновано СРСР. Пам’ятаєте, як спочатку, на першому етапі «перебудови», казали: «Ленін був хороший, однак лиходій Сталін спотворив його ідеї!» Потім, коли суспільну свідомість було підготовлено, почали громити і самого Леніна. Не йдеться про достоїнства чи жорстокість радянського режиму, а про самі інструменти «інформаційної війни», що сокира може бути і знаряддям творення, а і інструментом убивства.

Що це — звичайна безвідповідальність і бездумність? Але ж Савік Шустер — справжній професіонал, який уміє маніпулювати настроями і вправно проводити потрібну лінію. До того ж є ще один проект його команди, який не може не дивувати. Йдеться про проект «Великі українці». Здавалося б, що тут поганого? Люди дізнаються нове про свою історію і сучасників, популяризуються досягнення українців. Насправді така програма тільки підсилює напруження і розкол у суспільстві. Для одних Степан Бандера герой, для інших — злочинець, а Володимир Щербицький — навпаки.

 Одна програма нав’язує думку, про те, що у нас різні герої і цінності, і що українці не можуть об’єднатися навколо них, друга — ненав’язливо запитує: «То, може, нам мирно розділити країну?» Президент України має рацію, коли говорить, що проти нас ведеться інформаційна війна. І приклади з антиукраїнськими кінострічками російського виробництва, про які йшлося, не такі вже й образливі — з них можна просто посміятися. Страшніші технології приховані — це справжня війна, інструментами якої є українські ЗМІ. Такі статті прийнято закінчувати запитанням: «Куди дивляться і що роблять СБУ, РНБО та інші шановні органи?» Тільки запитання це все одно зависне у повітрі. До того ж відповідь і так усім нам відома.

Михайло Скорич,
Агентство стратегічних досліджень

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com