Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Вечір пам’яті Коновальця

29 травня в Київському міському Будинку вчителя вшанували пам’ять Євгена Коновальця. Серед організаторів вечора пам’яті провідника ОУН — Київська міська організація ОУН, Фундація ім. О.Ольжича, Київська міська організація Всеукраїнського жіночого товариства ім. О. Теліги, ВО «Тризуб» ім. С.Бан­дери. Перед присутніми виступили, зокрема, політик Богдан Червак, історики Юрій Кот та Володимир Сергійчук. Було зачитано звернення Президента України до учасників заходу.

Євген Коновалець народився 1881 року. Ще за часів студентства, навчаючись юриспруденції у Львівському університеті, розпочав активну громадсько-політичну діяльність, брав участь у діяльності низки націоналістичних організацій. Під час Першої світової війни був мобілізований до австрійської армії, в боях на горі Маківці потрапив у російський полон. Згодом — один з фундаторів Куреня Січових стрільців, з 1918 — його командир. Після поразки національно-визвольних змагань — один із засновників Української Військової Організації. Очоливши її, прагнув до створення революційно-політичної організації, діяльність якої грунтувалася б на ідеології націоналізму та поширювалася б на всі без винятку українські землі. Нею стала Організація Українських Націоналістів, від дня заснування якої у 1929 році на Першому Конгресі Українських Націоналістів Коновалець став її незмінним керівником. Активна діяльність Євгена Коновальця з розбудови організації, її підтримка українством на лише на території Польщі, Чехо-Словаччини, Австрії, а й в радянській Україні, змусила Йосипа Сталіна видати розпорядження про його ліквідацію.

Євген Коновалець загинув 23 травня 1938 року в Роттердамі в результаті теракту, вчиненого працівником НКВС Судоплатовим.

Коновальця було поховано 29 травня 1938 року на кладовищі Кросвік у Роттердамі. Маючи на увазі перепоховання Коновальця на Батьківщині за першої нагоди, сучасники не здогадувалися, що навіть після 70 років від дня смерті провідника, його прах так і не буде перенесено в рідну землю, а в самій Україні на 17-му році незалежності, ще точитимуться дискусії, чи визнавати національними героями тих, хто поклав своє життя за цю саму незалежність.

Cтаніслав Гоцуляк
вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com