Чому в МАУП?

(путівник для тих, хто обирає Майбутнє, та для їхніх батьків. І не тільки...)

Один із фундаторів української художньої прози Квітка-Основ’яненко ще 200 років тому сформулював головний принцип професіоналізму в будь-якій галузі: “Швець знай своє шевство, а в кравецтво не втручайся”. Це ж стосується і системи підготовки фахівців.

Винятки лише підтверджують загальне правило. Наприклад, у 60-ті роки минулого століття у Київському інженерно-будівельному інституті був один із найкращих у СРСР самодіяльних студентських драмтеатрів. Але! Професійних акторів і режисерів усе ж таки й надалі готували в Київському театральному інституті. І той факт, що Валерій Лобановський закінчував КПІ, не став підставою для закриття кафедри футболу в Київському ж інституті фізкультури.

На жаль, в останні роки ректори багатьох провідних державних ВНЗ в Україні знехтували цією аксіомою. Схоже, сьогодні традиційні назви деяких саме державних ВНЗ не мають нічого спільного з тим, що діється в їхніх стінах.

На вже згаданій нами сторінці “вступ.інфо” сайту Міністерства освіти ми віднайшли без перебільшення шокуючу інформацію. Приміром фахівців з охорони здоров’я людини віднині готують не лише в базових медичних ВНЗ, а й... у Київському політехнічному інституті. Платіть 12 тисяч гривень в рік — це мінімум — і вйо по медичний диплом. У тому ж КПІ, виявляється, оголошено прийом за фахом... образотворче мистецтво. Ціни вищі, ніж у справді заслуженій Національній Академії мистецтв. Окрім того, зі стін Політехніки відтепер будуть виходити... філологи, соціологи і ще цілий оберемок спеціалістів, які не мають жодного стосунку до техніки і виробництва.

Але в КПІ, принаймні, більшість факультетів, як і в старі славні часи, готують високих професіоналів-технарів. А от Національний авіаційно-технічний університет, здається, б’є всі рекорди фахотворчого безглуздя. З 46 спеціальностей, на які приймають цього року, щонайбільше 5 мають сякий-такий стосунок до авіації. Господи, кого тепер тут тільки не клепають: філологів, соціологів, психіатрів, операторів туристичних фірм, журналістів, юристів і навіть... дипломатів. Аби було здоров’я, аби були гроші — у абітурієнта і його батьків. Попередній ректор за «художества» з грішми, кажуть, ще й досі під слідством. Там тепер “ве-о”. Нічого не скажеш, оригінально він свої обов’язки виконує... сподіваємося — тимчасово.

Сучасний ВНЗ — це не просто механічне зібрання нехай навіть модних чи дефіцитних спеціальностей. Це насамперед ШКОЛА, яка формується роками, це традиції викладання і виховання. Це невловима атмосфера, яку не створиш жодними наказами чи забаганками ректора. А от зруйнувати їх — багато розуму не треба.

До речі, до уваги батьків: навряд чи керівник серйозної структури або фірми візьме на роботу юриста, соціолога, філолога, психолога, а надто лікаря, підготовленого у НЕПРОФІЛЬНОМУ ВНЗ. І стовідсотково матиме рацію.

Традиційне питання: а як же МАУП? Бачите, свого часу Академія створювалася як ШКОЛА для підготовки і виховання управлінської еліти в основних галузях діяльності соціуму — право, економіка і фінанси, соціальні проблеми, міжнародна діяльність. І саме в цих напрямах велася робота з підбору і виховання своїх, маупівських, кадрів, власних оригінальних проектів і програм навчання та наукової діяльності. Та й, власне, сама архітектура і дизайн академічних корпусів, планування території і навіть паркова скульптура — все це підпорядковане головній меті: створити атмосферу, в якій студентам затишно та безпечно.

Споглядаючи сьогодення крізь призму цитованого вище афоризму класика, робимо висновок: нормальна людина не замовить собі костюм у перукаря, хай навіть у того, котрий вчився у Поплавського. Те ж саме і з освітою наших дітей: дипломи МАУП високо ціняться насамперед тому, що тут професіонали готують професіоналів. У заявлених напрямках.

До речі, перші студенти МАУП набору 2008 року вже одержали студентські квитки. Але місця ще є, тож не баріться.