Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Болонський процес на студентських плечах

Про Болонський процес чули майже всі — від школяра, який ще мало задумується про роль цієї системи в його житті, й до бабусі, яка лузає насіння на лавці. І коли всі ці люди вже сплять, лише студенти на своїй шкурі відчувають радощі Болонської системи, опрацьовуючи кілобайти інформації. Ні, у них ще не почалася сесія, просто завтра се-мі-на-ри. Але коли все-таки приходить Пані сесія, їм не треба кусати собі лікті, бо ж після постійної роботи в триместрі (чи семестрі) у голові щось та й мало залишитися! Та чи не мучить студентів ностальгія за тими добрими старими часами, коли можна було «від сесії до сесії жити досить весело»? З чого ж усе почалося і що ми маємо зараз?

А почалося з того, що на конференції міністрів країн Європи 19 травня 2005 року в норвезькому місті Берген Україна приєдналася до Болонського процесу. І процес пішов. Звичайно, пішов не зовсім впевнено, але головне, що на місці не тупцює. До 2010 року має бути сформовано Європейський простір вищої освіти. 18 вересня 1988 року у Болоні всіма ректорами, які були присутні на святкуванні 900-ї річниці найстарішого університету Європи, було підписано проект Великої Хартії. Хартія спирається на європейські університетські традиції, зміцнює зв’язки між вищими навчальними закладами в усьому світі. Серед університетів Великої Хартії 30 українських, і це не може не радувати. Та потрібно зважити усі плюси та мінуси Болонської системи. Який він — Болонський процес «по-українськи»?

 

Від сесії до сесії уже не дуже весело

Цей аспект для багатьох студентів є досить вагомим, щоб заперечувати всі плюси БП. Потрібно ходити на всі семінари, і не просто ходити, треба ще відповідати, робити домашні завдання (майже як у школі!), написати одну чи дві письмові роботи (залежить від предмету), і таким чином по краплині збирати бали, щоб допустили до іспиту. Проблема, зазвичай, виникає в тих студентів, які звикли «пасувати». Потім вони хапаються за голову й в останню ніч намагаються «осягнути безмежжя». Іноді це в них навіть непогано виходить, але за Болонської системи у заліковці може з’явитися «незарах», якщо студент не принесе вчасно відпрацювання. З іншого боку, не всі ж люблять прогулювати. Є такі студенти, котрі старанно відвідують семінари, роблять завдання й вчасно приносять реферати чи есе. Для них є шанс отримати автомат і зберегти кілька сотень нервових клітин. Є ще один аспект: коли вчиш все в останню ніч — діє короткострокова пам’ять, тобто виходить: зазубрив, здав, забув. Якщо ж вчитися не лише під час сесії, а й до неї, результат може перевершити всі сподівання — у голові не буде рагу, а в останню ніч ви просто перечитаєте те, що вже вчили й систематизуєте матеріал. «А як же студентське життя?» — зітхають студенти. В Юлія Цезаря вчіться — він же міг кілька справ водночас робити. Не обов’язково відмовлятися від радощів життя — треба вчитися поєднувати приємне з корисним.

 

Не хворіти!

За Болонської системи кожен бал дуже цінний. Бали ставлять навіть за відвідування. Тому коли захворієш, з жахом думаєш, що той величезний обсяг інформації ти все одно змушений відпрацювати. Й або ти лікуєшся всіма можливими традиційними й нетрадиційними методами, щоб скоріше з’явитися на навчанні, або ж не хочеш вилазити з ліжка, з жахом думаючи, що чекає на тебе в університеті.

 

Вибирай,

що душа бажає

Але не все так погано. Потрібно ж якось дисциплінувати невгамовного українського студента. Адже наш спудей — унікальний — він може встигнути і на пари, і на роботу, і до нічного клубу. Та головне — це бажання самореалізуватися. У цьому ж найкраще допоможе університет. Болонська система в цьому якісно відрізняється від радянської: вона пропонує для студентів не лише дисципліни професійно-орієнтованого, але й вільного вибору. Тобто, окрім обов’язкових предметів, можна вивчати й ті, котрі не належать до твоєї спеціалізації. Наприклад, якщо ви навчаєтеся на факультеті інформатики, ви можете обрати такі предмети, як основи літературної творчості, вступ до політичного PR чи історію костюму та моди та ін. Таким чином, Болонська система допомагає студенту проявити свій потенціал і всебічно розвиватися. Прикладом може слугувати Національний університет «Києво-Могилянська академія», студенти якої кожного року формують свій індивідуальний план, обираючи ті дисципліни, котрі їм до смаку. На жаль, у більшості українських університетів ця практика не поширена, хоча вони й беруть участь у БП.

 

самостійність

як реальність

Навчання за Болонською системою передбачає самостійне опрацювання матеріалу: близько 25% — лекцій (вільне відвідування), 75% — готуєшся сам, тобто в бібліотеці чи (та) в Інтернеті. Готові українські студенти до такої самостійності? І чи не зіпсує це якості? Якщо студент — свідома людина, то це лише покращить його показники, тому що тоді він сам буде обирати, на чому йому зупинитися детальніше, а що можна «галопом» пройти. Проблемка виникає для тих, кому самостійно працювати ліньки. Але малоймовірно, що для таких студентів допоможе більша кількість лекцій — вони з таким же успіхом втомляться слухати викладача й увімкнуть плеєр.

 

Болонський процес — вікно в Європу

БП полегшить мобіль­ність студентів, адже їхні освітні ступені і кваліфікації будуть визнаватися в усіх країнах Європейського простору. Навчання за кордоном — це можливість вдосконалити мову й отримати величезний дос­від. Дипломованим спеціалістам буде легше влаштуватися на гідну роботу в країнах ЄС, а не мити посуд з двома вищими освітами.

Отже, Болонський процес — явище, загалом, позитивне, тільки потрібно вміло його впроваджувати. Потрібно зробити синтез болонської й української систем і виділити позитивні аспекти, адже не можна перекреслити все, що було в нас до Болонського процесу. БП — це не уніфікація систем освіти різних держав, а їхнє зближення для взаємовдосконалення, адже сучасний світ вимагає мобільної людини. БП — це шлях до Європи. Тож якщо хочете кататися європейськими дорогами, майте терпіння отримати «болонські» права!

 

Тетяна МИХАЛЬЧУК

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com