Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Невідомі листи С.Петлюри

19 травня у приміщенні музею Української Народної Республіки відбувся брифінг із нагоди передачі представниками Служби зовнішньої розвідки України до Українського інституту національної пам’яті невідомих раніше 11 листів голови Директорії Української Народної Республіки і головного отамана Армії УНР Симона Петлюри, написаних ним власноручно у еміграції в 1922 році до Прем’єр-міністра Уряду УНР Андрія Лівицького, а також Військового міністра генерал-поручика Миколи Юнаківа і посла Уряду УНР у Франції Олександра Шульгина.

Зазначені листи виявлені у багатотомній архівній справі стосовно генерал-хорунжого армії Української Народної Республіки Юрка Тютюнника, виведеного чекістами під час здійснення масштабної операції у 1923 році із-за кордону на територію колишнього СРСР, заарештованого і згодом розстріляного за судовим вироком.

Захід приурочено до відзначення на державному рівні 130-річчя від дня народження С.Петлюри (22 травня).

У брифінгу взяли участь Голова Служби зовнішньої розвідки України Микола Маломуж, керівники Українського інституту національної пам’яті Ігор Юхновський, Владислав Верстюк та професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка Володимир Сергійчук.

 

п. Військовому міністру
Ген-Пор. Юнакову

п. Генерале

В тутешніх військових, високо-одповідальних, кругах з найбільшим напруженням стежуть за вилдом політичної боротьби між Англією і Францією, результати якої можуть кардинально змінити дотеперешню ситуацію. З хода переговорів і діскусій на Генуєзській і Гаазській конференціях можно було вже бачити таємничість та неясність мотивів, що спонукували згадані конференції устрясти на мертвих точках нежиттьових ухвал. Лише під кінець обох конференцій вилізло шило з мішків і преса протилежних таборів вивела на чисту воду темні моменти тої боротьби, що мала місце на конференціях та й тепер ще не закінчилась. Оскільки Англія, разом з Італією, змагались допроводити до порозуміння з Советською владою, оскільки Франція — Бельгія саботували це порозуміння. Кісткою незгоди була суперечка про бакинську та закавказську нафту і туркестанську бавовну. Англія готова була взяти на себе вибудову залізниць Петроград — Москва — Петровськ — Баку, щоби, таким чином, мати в своїх руках дорогу для вивоза нафти і підсунутиев ближче до дороги Красноводськ — Ташкент в цілях посідання тамошньою бавовною. Ці плани, завдяки таємній допомозі Америки для Франції — Бельгії, не здійснились. Боротьба між конкурентами провадиться далі. На підставі деяких, ще не перевірених данних актуальним чинником цієї боротьби є Туреччина, зглядно уряд Кемаля — Паші. Бажаючи за всяку ціну добитись одміни Севрського Трактату, Ангорський уряд, як Вам відомо, провадив боротьбу з греками і вступив в дружні договори з Советськими урядами Росії та України, підписавши навіть ніби військові конвенції з ними. Ще в початку цього року відомий Енвер — Паша маніфестував цю дружбу персональним перебуванням в Москві.

Нині Енвер — Паша опинився в ролі головнокомандуючого протибольшовицькими силами Середньої Азії і на чолі мусульманського руху тамошнього. Згідно з отриманими мною інформаціями — неперевіреними — справа дальшого ходу подій має виглядати так. Після опановання Енвер — Пашою Цілого Туркестану, мало б наступити опановання військами Кемаля — Паші Закавказья і районів з нафтовими джерелами — Баку — Грозне. Що до останнього — то воно може здійснитись або а) дорогою місцевого повстання б) або одвертого зірвання Ангорського уряду з Москвою і утворення фронта на Кавказі. В останньому разі Кемаль — Паша сподівається шляхом мобілізації магометан на Кавказі здобути для своєї армії не менше 500,000 людей, придатних для боєвих завдань. Але треба мати на увазі, що вся ця комбінація матиме реальні шанси на здійснення тільки тоді, коли Кемаль — Паша отримає гарантії (од Франції) в постачанню зброї, якої йому бракує. В разі позитивному на Кавказі має бути оголошений «Хазават» — «свята війна». Так виглядають інформації, отримані мною. Оскільки вони певні — сьогодні не можу сказати. Деякі — дотичні (нерозбірливо — Прим. редакції) цієї можливості — данні підтвердження своє в підготовчій організаційній праці проти більшовиків в Грузії. Під час моїх і п. премьєра розмов з грузинським міністром Рамішвілі вияснилось, що протибільшовицьке повстання грузини можуть підняти тільки тоді, коли матимуть належне запевнення од Франції, що кемалісти їм не зашкодять. В кожному разі справа конфлікту Сов. Росії з Туреччиною на Кавказькому грунті розглядається як справа можлива. Для мене ясно, що утворення Кавказького фронту не може дати гарантій за перемогу турками Советської Росії без одночасного утворення інших фронтів в цілях одтягнення більшовицьких сил, які тоді будуть кинені виключно проти турків — будуть приняті засоби для перевірки отриманої інформації.

Прошу довести про це до відома п. Премьєра і Міністра Закордонних Справ, останньому запропонуйте вияснити у наших царьгородських представників, як виглядає сучасний стан фронта між кемалістами і греками, а також і які там маються інформації в поданій вище справі.

28/VIII.1922 р.б.

*(При відтворенні збережено стилістику того часу)

 

Перелік листів С.Петлюри, які зберігаються в галузевому державному архіві Служби зовнішньої розвідки України

•   Лист Прем’єр-міністру Лівицькому А.М. від 27.05.1922 р. щодо надання повноважень міністру Васильку з питання об’єднання закордонної роботи;

•   Лист Прем’єр-міністру Лівицькому А.М. від 03.08.1922 р. про необхідність активніше привертати увагу європейської громадськості до українських справ;

•   Лист Військовому міністру генерал-поручику М.Юнаківу від 28.08.1922 р. щодо політичної ситуації в світі, яка склалась в результаті перемовин і дискусій на Генуезькій та Гаазькій конференціях;

•   Лист Прем’єр-міністру Лівицькому А.М. від 30.08.1922 р. щодо виклику Лівицького А.М. для бесіди з питання формування бюджету та інших організаційних заходів ;

•   Лист Прем’єр-міністру Лівицькому А.М. від 02.09 .1922 р. щодо взаємовідносинмім: Шульгиним і Токаржевським;

•   Лист під псевдонімом професора Торнтона послу у Франції О.Шульгину (рукописна копія) від 03.09.1922 р. щодо посилення взаємовідносин з французькою владою з метою підтримки справи УНР;

•    Лист Прем’єр-міністру Лівицькому А.М. від 05.09.1922 р. щодо намірів Стем/овського зайняти посаду сенатора одного із повітів Волині;

•    Лист Прем’єр-міністру Лівицькому А.М. від 06.09.1922 р. щодо необхідностійого приїзду до Варшави для вирішення невідкладних питань;

•    Лист Прем’єр-міністру Лівицькому А.М. від 23.09.1922 р. про необхідністьвстановлення контактів з урядом Туреччини;

•    Лист Прем’єр-міністру Лівицькому А.М. від 25.09.1922 р. про необхідність приїзду Смаль-Стоцького та інші питання;

•     Лист Прем’єр-міністру Лівицькому А.М. від 25.09.1922 р. щодо необхідностіучасті у міжнародному з’їзді соціологів та питань, які необхідно на ньому порушити.

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com