ГЕРОЇ УКРАЇНИ ЧИ МАЛОРОСІЇ?

Хтось — від недоумкуватості чи зі страху — голосував свого часу проти незалежності України, а став... Героєм України.

Як на мене, можна мати будь-яку високу заслужену державну нагороду, але після такої зневіри в Україну і відмови від боротьби за її незалежність вважати себе Героєм — не що інше як Еверест цинізму.

Чим далі, то більше. Тепер дехто з Героїв України (є, на жаль, і такі, соромно й прізвища називати) в розпачі публічно заявляє (навіть пише): «У нас немає нації».

Дозвольте, а звання «Герой України» — це національне звання, чи ні? Тож кого він уособлює, як Герой? Виходить, не націю, а натовп, юрбу? Відтак радше відмовитися від звання Герой України.

Але ні! Хоч ті ж таки Герої ремствують на націю, що вона, бач, не слухає їхніх повчань і не дуже поспішає йти за ними.

Стривайте, а за ким і куди йти? Хтось із Героїв чітко окреслив шлях у наше майбутнє? Поки що ми бачимо тільки пристосовування Героїв до влади (тієї або тієї), підлабузництво та випрошування милостей. Герої в переважній більшості — це коммутанти, тобто вчорашні комуністи, тож, мабуть, не забули, що на початковому етапі у них був «Маніфест комуністичної партії». Все відкрито, публічно. У їхнього ж кровного ворога (дарма, що духом і близнюка) — фашизму був «Main Kampf». А де Програма тих, хто нині претендує на роль провідників? Ще й невдоволений своєю нацією, певна річ, ослабленою, знекровленою, зневіреною.

Мені довелося бути присутнім на презентації книги Героя України (дуже відомого поета і не менш відомого громадського діяча, політика) в Будинку кіно. Зала заповнена вщерть. Серед присутніх — багато молоді. Сидять і увінчані славою письменники, Герої України. Ведучий вечора, сподіваючись на те, що він скаже щось надзвичайно оригінальне, свій виступ розпочав у такий спосіб:

— Україну вигадали поети!

Ошелешений таким «відкриттям» (не просто метафорою, бо яка ж це, в дідька, метафора, якщо Україну вигадали? Насправді її нема), я завмер.

Вигадане ніколи не стане реальністю. Може, ведучий хотів сказати: «Україну відкрили поети»? О, це зовсім інша річ. Колись мореплавець Колумб відкрив Америку. Тобто вона, Америка, була, її просто відкрили, не вигадали. Як відкривають планети, цілі галактики. А ось Україну, виходить, вигадали...

Я роззирнувся серед присутніх. Один із Героїв сидів майже поруч зі мною. Дивлюся, а йому хоч би що! Цілком байдуже і тому Героєві, чию книжку було презентовано. Не встав і не заперечив ведучому. Отже, вони згодилися з тим, що України нема, її вигадали поети...

Оце так! З вечора я повертався ні в сих ні в тих.

Якщо України немає (це тільки вигадка), то що ж ми будуємо чи хочемо збудувати? То, може, краще вже нехай буде хоч Малоросія, бо Малоросію вигадав ворожий Україні царизм, а не гурт дружніх поетів. Не вмер Данило — болячка задавила.

А ще я подумав: чи почувалися б так ті безіменні герої, що віддали за Україну життя?