Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

ЗНОВУ ПОЛЮВАННЯ НА ВІДЬОМ?

Вибух політичних емоцій навколо ратифікації Харківських угод по російському газу і Чорноморському флоту відсунув на маргінес діяльності Верховної Ради остаточне затвердження одного ну дуже цікавого законопроекту. Йдеться про Законопроект №6299 про заборону в Україні діяльності екстрасенсів, ворожок, знахарів, хіромантів та пророкувальників долі.

Ми не жартуємо.

Вже було перше голосування у першому читанні. І якщо нардепи не схаменуться у другому… однак — по порядку.

Що об’єднує діяльність вищезгаданих екстрасенсів, ворожок, знахарів, хіромантів та пророкувальників? Ключові слова тут: «передбачення майбутнього». То що ж виходить: сьогодні заборонять прогнозувати майбутнє екстрасенсам та всяким хіромантам, а завтра що? Перекриють кисень соціологам, футурологам, метеорологам, до речі, і навіть лікарям-діагностам?

Підстави? Будь ласка. Вони набагато вагоміші, ніж аргументи, даруйте, дилетантів з Верховної Ради.

Соціологія в Україні в останні роки фактично перетворилася на замовну зброю для політичного вбивства опонентів. І навіть ті, хто поки що не піддався спокусі бонусів та конвертів, не застраховані від кардинальних помилок. Пригадайте похибку одного з найстаріших соціологічних центрів щодо результатів другого туру президентських виборів.

Футурологія вже вибилася в академічну науку. Є цілі інститути та департаменти у владних структурах. Однак, однак, однак… жоден із футурологів світу ЧОМУСЬ не передбачив появи персонального комп’ютера, Інтернету і мобільного зв’язку. А ці три винаходи перевернули земну цивілізацію сильніше будь-якої з попередніх науково-технічних революцій. То за що вченим платили гроші — і чималенькі?

Напевне, кожен із нас бодай раз у житті ставав жертвою лікарської помилки. Навіть один із найгеніальніших хірургів сучасності визнав на схилі років, що на його совісті як мінімум чотириста могил. То що ж — будемо встановлювати діагноз за результатами розтину?

Не варто зайве наїжджати й на метеорологів. Погода — штука капризна. Поставимо питання руба перед самими авторами законопроекту: хто у нас в Україні найголовніший брехун, ворожбит, аферист, котрий наживається на людській довірливості, чиї прогнози світлого майбутнього жодного разу за останні 20 років не збулися… чого мовчите, панове? Чи не тому, що йдеться про вас, політиків?

Уважний аналіз ситуації незалежними експертами приводить до парадоксального висновку. Так звані нетрадиційні способи і методи пізнання світу часто-густо дають відповіді на запитання, перед якими безсила навіть фундаментальна наука. Звісно, це лише привід для серйозних професійних дискусій. Але не для поспішних напіванекдотичних законів.

А щодо боротьби зі «всілякими шарлатанами, котрі заполонили телеканали», то в усіх випусках «Битви екстрасенсів» вищезгаданих шарлатанів і пройдисвітів менше, ніж у одній-єдиній програмі Шустера чи Кисельова. Так може звідти починати?

До речі, в цивілізованому світі кожний парламентський закон носить ім’я його автора. Тож головним мисливцем на відьом у Верховній Раді є такий собі Павло Унгурян, молодий БЮТівець з Одеси. У парламенті недавно, проте вже встиг уславитися своїм законопроектом про боротьбу з дитячою порнографією. Діяння во благо, якби не одна обставина. В останню хвилину нардепи помітили мале-е-есенький пунктик законопроекту Унгуряна, що передбачав введення тотального контролю над усіма відвідувачами Інтернету і змістом та адресою їхніх сайтів і переписок, а також — увага!!! — надавав право на проведення оперативно-слідчих дій і визначення складу злочину особам, не уповноваженим до цього. Крамольний пункт перед остаточним голосуваннями вилучили.

І от тепер — нова придибенція. Антивідьомський законопроект з-поміж іншого передбачає заборону художніх творів, у яких фігурують оті нещасні ворожбити, знахарі і пророки. Зрозуміли? Геть Гоголя, Булгакова, Свіфта, Толкіна та їх послідовників… і нарешті — геть казки з життя наших дітей! Приїхали!

Повертаючись до особи пана Унгуряна, зауважимо: аналіз його діяльності у Верховній Раді — роздача біблій, організація «молитовних сніданків» та ін. свідчить, що молодий одесит займається не законодавчою, а відверто місіонерською справою. І не дивно: адже Унгурян є одним із лідерів протестантської релігійної общини. А саме для цієї течії характерне агресивне нав’язування своїх поглядів оточенню.

Ризикуючи втрапити під дію розширеної статті 161 КК України, все ж таки запитаємо: чи має право представник етнічної та релігійної меншин нав’язувати — та ще й за допомогою законодавчих актів — своє розуміння моралі і свобод, яке не розділяє абсолютна більшість населення України. Чи не є це тим випадком, про який ще 250 років тому Вольтер зауважив, що Сатана ховається в, здавалося б, другорядних деталях?

І ще одне суттєве спостереження: соратником Унгуряна в полювання на відьом виступає комуніст Євген Царьков. Той, що планує незабаром відкрити пам’ятник Сталіну в Одесі. Пам’ятник тирану, який винищував віруючих мільйонами, незалежно від конфесійної приналежності?

Кілька днів тому Царьков публічно заявив, що завданням компартії України є: з допомогою регіоналів витіснити з Верховної Ради націоналістів (БЮТ і НУНС), потім витурити з парламенту регіоналів і відродити «братерський союз народів». Царьков — комуніст. Унгурян — БЮТівець. Що ж їх зблизило? Мракобісся — фундамент будь-якого тоталітаризму, чи то ідеологічного, чи то релігійного.

В.Н.

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com