ПОТРІБНА ЕКОНОМІКА ПО-ХРИСТИЯНСЬКИ

Економіка — це засіб для задоволення суспільством своїх матеріальних потреб. Відповідно морально-етичні принципи організації і функціонування національної економічної моделі повинні відповідати морально-етичним принципам суспільства, інакше виникає неминуча концептуальна суперечність між цінностями суспільства і вибраною їм економічною моделлю, що приводитиме до постійних соціально-економічних суперечностей і конфліктів, падіння рівня життя населення і фактичної втрати державою своєї економічної незалежності.

Враховуючи, що українське суспільство в своїй переважній більшості вважає себе християнським, то економічна модель даного суспільства повинна також формуватися і функціонувати на християнських принципах: любові до ближнього, помірності, справедливості, чесності, свободі вибору.

Сучасна економічна модель України сформована і функціонує на прямо протилежних християнським принципах: жадобі, заздрощах, пихатості, брехні, підлоті, лицемір­стві. Абсурдом і парадоксом є те, що в християнському суспільстві побудована і функціонує, по суті, антихристиянська економічна модель. Надприбутки і надрозкішне життя незначної меншини досягається за рахунок наднизьких доходів більшості, його тяжкого становища. Збагачення здійснюється за рахунок і на збиток ближнім своїм. Йдеться не тільки про украй низьку, несправедливу, нечесну оплату праці, але і про надання більшості людей товарів і послуг свідомо низької якості, шкідливих для їх як фізичного, так і духовного здоров’я.

Таким чином, українське християнське суспільство з економічною моделлю, що існує сьогодні, ніколи не зможе забезпечити власний гармонійний розвиток, оскільки використовує свідомо помилковий інструмент для задоволення своїх потреб. Християнське суспільство для задоволення власних потреб використовує антихристиянську економічну модель, що робить абсолютно неможливим його благополуччя.

Суперечність може бути подолано тільки шляхом формування саме християнської економічної моделі.

Як найбільш адекватна християнським принципам може бути запропонована ХРИСТИЯНСЬКА СОЦІАЛЬНО-ЛІБЕРАЛЬНА ЕКОНОМІЧНА МОДЕЛЬ як спосіб задоволення матеріальних потреб християнського суспільства.

Мета полягає в забезпеченні і підтримці матеріального рівня життя, необхідної і достатньої для творчої самореалізації більшості громадян. Любов до ближнього (робітників, партнерів, клієнтів, всіх громадян країни), чесність і справедливість в розподілі підприємницького доходу, помірність в бажанні матеріальних благ мають стати нормою життя. Підприємництво повинно служити суспільству. Рушійними силами бізнесу повинні бути не жадоба, а любов і співчуття до своїх співгромадян, бажання робити їм добро шляхом створення нових робочих місць, випуску корисної і якісної продукції, запуску нового виду бізнесу, чесному і справедливому розподілі підприємницького доходу у вигляді заробітної плати, сплати податків, екологічно безпечного виробництва, добродійності.

У соціальній сфері: матеріальне благополуччя переважної більшості може бути забезпечене виключно за рахунок високорентабельного експорту, що гарантує збіль­шення національного багатства, і державного регулювання справедливого розподілу національного доходу.

Щодо ліберального вектора, то свобода підприємництва повинні підтримуватися мінімумом бюрократичних процедур, мінімумом податків, мінімумом державних обмежень. Чиновник — не гальмо і вимагач, а безкорисливий помічник підприємця.

Духовна основа національного економічного розвитку повинна включати наступні позиції:

- християнські принципи добра, любові, помірності, справедливості, чесності. Підприємництво повинне бути направлено на зароблення грошей на міжнародному ринку, а не на перерозподіл в свою користь ресурсів усередині країни, що припускає експортну орієнтацію національної економіки. Кінцева мета підвищення добробуту громадян — забезпечивши їх гідне життя, дати можливість людям реалізувати свій творчий потенціал. У основі розвитку творчих здібностей лежить розвиток інтелекту. Відповідно суспільство, діставши можливість менше уваги приділяти матеріальному благополуччю, направлятиме капітали на інтелектуальний і духовний розвиток.

- економічний патріотизм. Український підпри­ємець покликаний любити свою країну і своїх співгромадян, і піклуватися про їх благополуччя, надаючи їм якісні продукти і послуги з помірних цін і забезпечуючи збільшення національного багатства за рахунок експортних операцій. Підприємець-патрі­от повинен, перш за все, створювати високорентабельні виробництва, орієнтовані на експорт, наповнюючи, таким чином, внутрішньонаціональний простір не кредитними фінансовими ресурсами. Підприємець-патріот не повинен створювати виробництва, що завдають екологічної шкоди країні, випускати товари і надавати послуги, що завдають шкоди фізичному і духовному здоров’ю людини. Підприємець-патріот повинен піклуватися про добробут своїх співгромадян, надаючи їм робочі місця і справедливу плату за працю, чесно сплачувати податки.

Економічний патріотизм робочих — забезпечувати максимальну якість українських товарів, підвищувати продуктивність своєї праці, бережливо відноситься до засобів і предметів праці.

Економічний патріотизм споживача — купувати товари вітчизняного виробника.

Економічний патріотизм держави — прикладати максимум зусиль для розвитку вітчизняного підприємництва, при цьому стимулюючи якомога інтенсивніше створення і розвиток нових високорентабельних эксортоориентированных виробництв.

- нетерпимість до підприємництва, що йде на шкоду благополуччю суспільства. Підприємці, товари, що проводять і пропонуючі, і послуги, завдають шкоди фізичному і духовному здоров’ю людини повинні засуджуватися суспільством і їх підприємницька діяльність винна жорстко і безкомпромісно присікатися державою.

- відношення до часу як найціннішого економічного ресурсу. Змінивши інформаційну хвилю, можна змінити цінності і направити використання часу в раціональне русло. Якість використання часу визначає швидкість економічних процесів. З сучасною швидкістю економічних процесів Україна здатна тільки все більш відставати від передових країн.

Щоб українське християнське суспільство гармонійно розвивалося і досягло свого максимального світанку, показавши приклад іншим християнським народам, необхідне формування і використання християнської соціально-ліберальної економічної моделі і християнських принципів у функціонуванні держави.

Мають бути змінені напрями інвестиційних потоків у формування нових високотехнологічних високорентабельних підпри­ємств.

З одного боку держава за допомогою податкової і регуляторної політик створює умови для інтенсивного розвитку виробничого экспортоориентированного бізнесу, з іншої — самостійно акумулює і направляє грошові ресурси в створення державних або з високою часткою державної власності нових крупних високотехнологічних підприємств, здатних забезпечувати високу рентабельність (за прикладом післявоєнної Японії і сучасного Китаю). Купуються найпередовіші технології, якщо необхідно запрошуються зарубіжні фахівці, що знають ці технології, запускається виробництво. Перспективні ринки визначаються відповідними експертними групами.

Держава стимулює вітчизняний крупний бізнес інвестувати в нові технології і створює іноземним компаніям максимально сприятливі умови для інвестування в створення на території України високотехнологічних виробництв.

У перші п’ять років — концентрація на двох, трьох ключових напрямах, наприклад фармакології і біотехнологіях.

Продукція високотехнологічного сектора, представленого переважно крупним бізнесом, орієнтована, перш за все, на експорт. Малий бізнес — на внутрішній ринок. Стимулюється зростання зовнішнього і скорочення внутрішнього споживання, що збільшує накопичення населення. Закумульовані населенням грошові кошти прямують на покупку акцій створюваних високотехнологічних підпри­ємств.

Зважаючи на низький ступінь довіри населення до бізнесу і фактичної відсутності в Україні фондового ринку навряд чи населення самостійно інвестуватиме свої заощадження в бизнес-проекти. Створення державного банку інноваційного розвитку з його правильним позиціонуванням здатне у вигляді довгострокових депозитних внесків привернути значні інвестиційні ресурси населення. Ці ресурси слід направити в створення новітніх високотехнологічних експортоорієнтованих державних підприємств або з високою часткою державної власності. Відсотки по даних депозитах, або ж суму самого внеску по закінченню терміну за бажанням вкладника можна видавати акціями даних підприємств.

Альтернативою формування такого банку може послужити створення державного пайового інвестиційного фонду.

Податкова реформа має стимулювати розвиток підприємництва, інвестування у виробництво, скорочення тіньового сектора економіки, збільшення надходжень до державного бюджету.

Треба впровадити повну відміну ПДВ, податку на прибуток і податку на малий бізнес, тобто бізнес повністю звільняється від податків, пов’язаних з отриманням якого-небудь доходу, що створює ідеальні, унікальні умови для інтенсивного розвитку підприємництва. Замість скасованих податків вводиться податок на покупку у розмірі 5%, який сплачує споживач.

У таких умовах повинен початися інвестиційний бум, малий і середній бізнес повинні повністю наситити внутрішній ринок вітчизняними продуктами харчування і більшістю товарів повсякденного попиту. 5%-й податок на покупку стимулюватиме створення високорентабельних виробництв, що випускають кінцевий продукт і зробить менш привабливими інвестиції в створення багаторівневих каналів розподілу, що сприятиме перенаправленню інвестиційних потоків в раціональніше русло з позиції національної конкурентоспроможності.

Щодо реформи пенсійної й інших систем соці­ального страхування.

Мета: 1) перейти від зрівнялівки і несправедливості пенсійної системи до максимально справедливого механізму; 2) перейти від системи нарахувань на заробітну плату до системи відрахувань із заробітної плати.

Принцип справедливості: пенсія кожного громадянина повинна формуватися як обов’язковий фіксований відсоток (у всіх категорій громадян один і той же) відрахування із заробітної плати до пенсійного фонду.

Пенсійне страхування повинне формуватися за принципом депозитного внеску з щомісячним поповненням і терміном виплати по досягненню пенсійного віку пропорційно терміну життя на пенсії.

Інші види обов’язкового державного соціального страхування можуть формуватися пропорційно як відрахування із заробітної плати (страхується громадянин) і нарахування на заробітну плату (громадянина страхує підприємство).

Сільськогосподарська реформа має прискорити формування високопродуктивного і високоефективного сільськогосподарського сектора економіки.

Основа: активне державне стимулювання впровадження в сільському господарстві передових сельхозтехнологий, найбільш урожайних сортів сельхозкультур. Стимулювання створення фермерами крупних кооперативних збутових сільськогосподарських компаній, що займаються закупівлею, переробкою і збутом сільськогосподарській продукції (кінцевого продукту переробки!), зокрема за рубіж. Також створення крупних сільськогосподарських підприємств з доль державної власності, що займаються вирощуванням, збутом і переробкою в кінцевий продукт сільськогосподарської продукції.

Розробка і реалізація цільової держпрограми розвитку сільськогосподарського машинобудування.

Адміністративна реформа має забезпечити стабільність процесу економічних реформ і максимально дебюрократизировать економічне життя. Зростання якості державного управління економікою.

Основа: введення наукових принципів системного підходу і програмно-цільового регулювання національної економіки в адміністративний механізм управління національним господарством.

Створення незалежної Національної економічної ради, що визначає економічну стратегію країни і контролюючого етапи її реалізації з відповідним закріпленням в Конституції і інших законах. До складу Ради повинні увійти представники Президента України, Верховної Ради України, Кабінету міністрів України, Національної академії наук України і Всеукраїнського союзу учених-економістів і ділових кіл. Склад ради не повинен мінятися впродовж всього періоду реалізації стратегії, а його ухвали повинні мати силу закону без права якого-небудь вето. В той же час, всі проекти законів, країни, що впливають на економіку, повинні проходити обов’язкову попередню експертизу в Національній економічній раді на предмет відповідності Національної стратегії економічного розвитку і без його схвалення не мати права на подальше проходження.

Дебюрократізация економічного життя країни може бути здійснена в наступних напрямах: переоцінка з позиції необхідності прийнятих законів, ухвал, інструкцій і т.д.; укрупнення управлінських функцій і скорочення державного апарату управління і адміністративних органів на місцевому рівні; максимальне спрощення механізму дозвільної системи (реєстрація підприємств, отримання ліцензій, дозволів і т.д.); жорстка регламентація часу на ухвалення управлінського рішення.

Розвиток фондового ринку повинен створити умови для поліпшення інвестиційного клімату в Україні, зокрема залучення інвестицій в нові виробництва з боку населення.

Основа:

-          впровадження ефективної системи організованої торгівлі, яка повинна визначати ринкову вартість цінних паперів українських емітентів;

-          активне залучення фізичних осіб на фондовий ринок України шляхом розвитку Інтернет-трейдінга, зниження податків і брокерських комісій;

-          широка рекламна кампанія фондових інструментів для інвестування вільних засобів, проведення ряду безкоштовних повчальних семінарів для ознайомлення громадян з роботою фондових ринків;

-          емісія недержавних цінних паперів повинна вирішуватися тільки з метою розширення виробництва під конкретний бізнес-проект;

-          державна експертиза надійності емітента і обгрунтованості бизнес-проекта з метою недопущення шахрайства;

-          обов’язкове страхування інвестиційних ризиків;

-          державний контроль за цільовим використанням інвестицій;

-          інтенсивне стимулювання з боку держави створення нових виробничих, перш за все експортноорієнтованих, під­при­ємств у формі публічних ВАТ;

-          розробка організаційно-економічного механізму і створення правових умов для проведення IPO (продаж нових випусків акцій на біржах інших країн іноземним інвесторам). IPO (публічне розміщення акцій) підвищує прозорість бізнесу і дозволяє компаніям привертати додаткові засоби і інвестиції. 

В умовах, коли у всьому світі йде активна консолідація торгової і розрахункової інфраструктур  для розвитку фондового ринку необхідно вирішити конфлікт між ПФТС і «Українською біржею». Цим майданчикам потрібно або об’єднатися, або працювати синхронно, як це відбувається в Росії з ММВБ і РТС. Існує серйозна загроза тотального контролю Росії над фондовим ринком України, оскільки «Українська біржа» фактично належить РТС, а ММВБ серйозно націлена придбати ПФТС. Таку ситуацію допустити не можна, оскільки замість власного незалежного ринку, ми можемо отримати регіональний філіал російських майданчиків. Це на даний момент основна загроза для фондового ринку України.

Політика в області приватизації і управління державним сектором економіки має на меті підвищення ефективності державної власності при забезпеченні національної економічної безпеки.

Основа: 1) природні монополії (электро-, газо-, водорозподільні системи, що енергогенерують під­приємства, а також інші природні монополії повинні залишатися або повністю в державній власності або державі повинен належати контрольний пакет акцій; 2) держава повинна приватизовувати те, що залишилися у неї у власності підприємства морально застарілих технологічних устроїв, а гроші, отримані від приватизації направити в створення нових державних (або з державною часткою) високотехнологічних виробництв; 3) друга реструктуризація вугільної промисловості. Всі підприємства, продукція яких не призначена для державних енергогенеруючих компаній, повинні бути приватизовані.

Ключові інституційні реформи мають на меті законодавчо забезпечити створення ефективного ринкового механізму національної економіки.

Основа: 1) Ухвалення Закону про захист конкуренції, в якому інституційний закріпити механізм, що робить неможливим концентрацію економічної влади в руках невеликої групи фізичних осіб (по аналогії з відповідним конституційним законом Німеччини); 2) Інстітуциалізация власності. Трансформація всіх крупних компаній у відкриті акціонерні суспільства. На сьогоднішній день всі найбільші господарські компанії є закритими структурами, що робить неможливим забезпечення їх ефективності з позиції підвищення конкурентоспроможності національної економіки. У умовах, що склалися, особові мотиви невеликої групи власників найбільших корпорацій можуть йти в збиток довгострокової конкурентоспроможності національної економіки. Шлях институциализации власності пройшли США, всі європейські країни і багато інших. 3) Введення обов’язкового інституту перехресного володіння власністю (за прикладом японських корпорацій) у всіх великих вертикально і горизонтальноінтегрованих корпоративних структурах. Посилення ролі наглядових рад і ведення інституту незалежних директорів у всіх крупних компаніях.

Реформа науки має на меті перетворення науки на знаряддя економічного зростання.

Основа: всі наукові роботи, здійснювані у Вузах і НАН України, за винятком суто гуманітарного блоку, повинні бути підпорядковані завданню підвищення національної конкурентоспроможності, відповідно, кожна наукова тема повинна бути орієнтована на чіткий практичний результат.

На сьогоднішній день основними критеріями наукових досягнень стала не їх наукова і практична цінність, а кількість і якість заповнення всілякої документації. Наукові досягнення вимірюються не цінністю наукової ідеї, а кількістю друкарських сторінок і масштабом проведених всіляких аналізів. Тобто засіб замінив мету. Основний результат науки в таких умовах — звіт, зданий в архів.

Для зміни ситуації наука повинна бути інтегрована в систему державного управління економікою і складати її основу.

Реформа системи освіти має на меті якісне кадрове забезпечення структурних перетворень в економіці.

Основа: Сенс системи освіти не повинен будуватися за принципом «освіта ради освіти». Система загальної, середньої і вищої освіти повинна бути орієнтована в часі і збалансована з планами розвитку національного господарства. Тобто одночасно з початком формування нової виробничої бази, яка почне функціонувати, наприклад, через 10 років, повинна починатися і підготовка кадрів для цієї бази. Окрім цього, найважливішими завданнями є переорієнтація системи освіти на посилення блоку професійних знань і творчого мислення. Сьогодні, в цілому, система освіти формує репродуктивний і алгоритмічний типи мислення, тоді як майбутня інформаційна економіка заснована на творчому типі мислення.

Адміністративна збалансованість реформ повинна забезпечити послідовність реформ по вертикалі держава-регіон-місто.

Основа: спочатку при­ймається державна стратегія, а потім, в її виконання, стратегії розвитку в регіонах і містах.

Зараз кожна область розробляє і приймає свої програми, що в цілому може бути неефективне з позиції забезпечення довгострокової загальнонаціональної конкурентоспроможності і навіть йти їй в шкоду.

Експертна група
Всеукраїнського союзу вчених-економістів під керівництвом докт. екон. наук.
Олександра Кендюхова