ЧОМУ ЛЮДИНА ЗІТХАЄ?

Бельгійські учені Університету імені Льовена, досконально вивчивши всі дихальні схеми людини, заявили про те, що знають причину того, що людина раптом починає зітхати. Даний дихальний акт проводиться для того, щоб здійснилося “перезавантаження” схеми дихання, що вибилася з певного ритму. Таким чином, респіраторна система людини зберігає свою гнучкість.

У даному дослідженні брали участь 34 жінки і 8 чоловіків, які були забезпечені футболками із спеціальними сенсорами, що фіксують дихальний процес людини, частоту його пульсу і рівень в крові випробовуваних двоокису вуглецю, поки добровольці протягом 20 хвилин сиділи спокійно на одному місці.

За допомогою сенсорів учені відстежували зміни особливого характеру, які наступали з періодичністю в одну хвилину, і охоплювали зітхання піддослідних добровольців, і змогли б спростувати “гіпотезу перезавантаження” або підтвердити її. Сенсори продемонстрували шукані дослідниками  зміни. Насправді, динаміка дихання була відмінна на етапах до і після зітхання кожного випробовуваного.

В цілому “теорія перезавантаження” має під собою ідею, засновану на динамічності дихання за своєю природою, і є системою достатньо хаотичного порядку із значним коефіцієнтом внутрішніх, а також зовнішніх чинників.  Ці чинники схильні до змін залежно від об’єму необхідного людині  кисню, що визначає збереження здоров’я наших легенів і їх постійну готовність до дії.

Для того, щоб ця система здійснювала ефективне функціонування, необхідний баланс сигналів виразного характеру і рівня довільного “шуму”. Оскільки випадкові “шуми” є природними у фізіологічній системі, то вони дозволяють тілу навчитися гнучкому реагуванню на нестандартні події. Те, що людина зітхає, може розглядатися як “шумовий” чинник, оскільки об’єм його зітхання виходить за постійний діапазон. У даному поставленому експерименті за об’ємом зітхання було більше в два рази, ніж звичайний вдих.

Дихання визначається інтенсивністю або конкретним об’ємом, тобто повітрям що вдихається і видихається, в кількісних показниках, за певний час, відведений на вдих і, відповідно, видих. Характеристики ці відрізняються по конкретних моментах. Якщо легені функціонують в однаковому режимі дуже довго, наприклад, коли ми достатньо довго поволі дихаємо, вони набувають схильності до зношування і стають тугішими, відповідно менш активними з позиції газообміну.

Зітхання ж сприяє “перезапуску” респіраторної системи і розслабленню альвеол, що виражається у відчутті полегшення після зітхання. Але при дуже частих зітханнях,  дихальна система надмірно насичується “шумами”. Як це відбувається, наприклад, в процесі панічної атаки у людини. Хоча також простежується і зворотний зв’язок між дуже частим зітханням і проявом панічної атаки.