Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

«Говорить і показує Берлін, столиця тисячолітнього Рейху!»

Відомо, що на початку Другої Світової війни Адольф Гітлер заборонив стратегічні розробки нових видів зброї і взагалі будь-якої техніки, якщо вони не давали позитивного результату протягом кількох місяців. Історики називають це тією кардинальною помилкою фюрера, що вплинула на подальший перебіг історії. Коли сподівання на блискавичну перемогу луснули, як булька на воді, після поразок під Сталінградом і Курськом, в Берліні кинулися надолужувати прогаяне —але було вже пізно. Навіть ракети ФАУ-2 та реактивні винищувачі лише відтягли агонію Рейху, а розробка атомної бомби, на щастя, не вийшла за межі лабораторних досліджень.

Проте одне суто гітлерівське «ноу-хау» було не просто завершене, а й впроваджене ще до початку війни. В соціальному аспекті воно блискуче виправдало своє призначення, а в технологічному здійснило прорив на півстоліття вперед. Йдеться про ТЕЛЕБАЧЕННЯ Третього Рейху.

До останніх днів існування СРСР ця тема була суворою таємницею не лише радянського агітпропу. Навіть американські і західноєвропейські джерела подавали мінімальну, до того ж спотворену інформацію. Схоже, що Велика Трійка на переговорах у Ялті ранньої весни 1945-го року домовилася занести гітлерівське телебачення до списку тем, що не підлягають розголошенню.

Почнемо з того, що телебачення Рейху було від самого початку кабельним, а не антенним. Відтак успішно, а головне — безперебійно працювало навіть у періоди масових бомбардувань Німеччини авіацією антигітлерівської коаліції. Телеприймачі були порівняно дешевими, принаймні для родин середнього класу. Для бідніших практично в кожному багатоквартирному будинку обладнали спеціальні кімнати для колективних переглядів. Старшому поколінню радянських людей на все життя залишились у пам’яті аналогічні перегляди в «червоних кутках» гуртожитків, установ та санаторіїв.

Передачі велися з прекрасно обладнаних студій і вирізнялись, як кажуть професіонали, «якісною картинкою». Німецькі конструктори та інженери вже в середині 30-х років розробили і впровадили пересувні телестудії для виїзних трансляцій та відеомагнітофони. Берлінська Олімпіада 1936-го року не тільки транслювалась у прямому ефірі на всю Німеччину, ключові моменти змагань тут-таки подавались у відеоповторах.

На першому році Другої Світової війни Йозеф Геббельс, міністр пропаганди Рейху ґрунтовно реформував зміст і верстку телепрограм. На його думку, їх основним недоліком була надмірна заполітизованість (!!!), тупе дублювання радіопередач («голови, що говорять» замість дії) та завеликі перерви між окремими програмами.

До справи взялася кохана дружина міністра — Магда Геббельс. Вона очолила продюсерську групу (пані та панове, ніяких асоціацій!!!) і справді здійснила прорив — аж у самий кінець ХХ століття. Ось запропонована Магдою Геббельс так звана телевізійна сітка:

 8.00 — повтор учорашнього кіносеансу «День кохання».

10.00 — зустріч у студії з акторами фільму «День кохання». Дискусія на тему «Чоловік і жінка».

11.30 — кулінарна програма «Вчимося готувати разом».

Денний ефір: музичні, сімейні та пізнавальні програми: «Читаємо дітям», «Сімейна мозаїка» та інші.

19.30 — вечірній кіносеанс. Фільм «Атлантида».

21.00 — «На добраніч, діти!»

21.30 — «Листи з фронту».

22.00 — «Кримінальна хроніка».

22.30 — «Сімейна мозаїка».

До болю знайоме, аж сльоза набігає! Йозеф Геббельс наклав на цей проект розлогу резолюцію: «Розкішно! Якщо все це сидіти і дивитися, то чого ще треба простій людині?! Навіщо працювати, навіщо воювати?! Тут увесь світ уже у тебе вдома! Приємно жити в такому світі ілюзій, чи не так?»

Але ж вгадав, паскуда, генеральне призначення телебачення як соціальної домінанти — заганяти просту людину у створений вождями світ ілюзій, в якому, звісно, жити набагато приємніше, ніж у реальному.

Ця версія телевізійної сітки була негайно запроваджена і діяла аж до кінця 1944-го року, доки союзники нарешті не розшукали і не розбомбили головний телецентр Третього Рейху. Але розбомбили вони тільки стіни і техніку. Ідея залишилась — і виявилася невмирущою.

Гітлер програв війну. Гітлерівське телебачення взяло реванш.

В.Н.

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com