Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Зарплати бюджетникам «заморозили» до 2013 року

Поки тривали протести проти Податкового кодексу, представники влади у той чи інший спосіб намагалися зіштовхнути лобами дрібних підприємців та бюджетників. Мовляв, ті, хто протестує, не хочуть платити податків, а отже, намагаються залишити без шматка хліба вчителів, лікарів, пенсіонерів… І у ці ж дні влада, яка на словах так турбується про бюджетників, підписує Генеральну угоду на 2010-12 рік, якою фактично заморожує зарплати бюджетникам…

Генеральна угода (раніше називалася «Генеральна тарифна угода» — це документ, який фіксує домовленості між державою, роботодавцями та профспілками. Це, так би мовити, програма дій на найближчі два роки (2010-й не рахуємо, бо він уже практично минув). Основний пункт, який чи не найбільше цікавить бюджетників, — підвищення заробітної плати, адже продукти дорожчають, комунальні послуги дорожчають, а зарплата лишається тією ж. Та доведеться розчарувати працівників. В угоді прописано, що сторони зобов’язуються «Забезпечити зростання середньої заробітної плати в цілому по економіці України в 2010 році не нижче, ніж на 17,8 відсотка порівняно з 2009 роком, в 2011 році — не нижче, ніж на 15 відсотків порівняно з 2010 роком, в 2012 році — не нижче, ніж на 16 відсотків порівняно з 2011 роком». Але ж яке це підвищення? 15-18% — це якраз річний рівень інфляції у нашій країні. Це ж звичайна індексація… Тим часом вчителі та лікарі все ще сподіваються, що з наступного року їм піднімуть зарплату… «Як? Тарифну угоду уже підписали?..» — реакція на моє прохання прокоментувати нову угоду була однакова практично в усіх освітян. Причому, про неї не знали не лише рядові учителі, але й директори шкіл. Чиї ж тоді інтереси представляють профспілки, якщо працівники навіть не знають про її існування?

«Вчитель, який приходить на роботу після університету, — не має ще стажу, категорії, має практично мінімальну зарплату. Майже таку саму зарплату має і технічний персонал школи. З цим треба щось вирішувати, адже через такі зарплати молоді спеціалісти і не дуже хочуть йти на роботу у школу. Тим більше, якщо це чоловік. Йому ж треба ще сім’ю утримувати», — каже директор середньої школи №86 м.Львова Зоряна Пашковська. Схожа ситуація і у лікарнях. Медсестра з вищою категорією і 25-річним стажем отримує «на руки» 1200 гривень, випускниця медичного коледжу — менше тисячі гривень (це при тому, що «мінімалка» тепер — 922 гривні). «Ненормально, коли санітарка, яка не має ніякої освіти і ні за що не відповідає, має буквально на 20 гривень нижчу зарплату, аніж молода медсестра. На початку цього року нам казали, що от-от мають впровадити програму, за якою зарплати медичним працівникам мають залежати від мінімальної зарплати. Якщо не помиляюсь, то ставка медсестри має бути 1,5 мінімальної зарплати, а лікаря — 2,2. Відповідно, усі доплати за категорію, стаж, «вредність» будуть нараховуватись до ставки… Чекаємо, — каже медсестра пані Зоряна. — Якщо зарплату не будуть піднімати, то молоді, хто ще не навчився брати «подяки» від хворих, просто повиїжджають. Тепер є багато медсестринських програм з виїзду за кордон. З нашого відділу за останні три роки дві молоді дівчини виїхали в США, одна в Канаду. Є ще програми в Чехії, бо їхні медсестри всі їдуть далі на Захід. Я б і сама поїхала, але програми розраховані на тих, кому до 30-35 років…».

За словами голови Національного форуму профспілок України Мирослава Якібчука, те, що у Головній угоді не передбачено реального підвищення заробітної плати, не єдиний її недолік. «Раніше профспілкам вдалося домогтися встановлення тарифної ставки працівника І розряду (кваліфікованого робітника) на рівні 120% від мінімальної заробітної плати. Однак до прийняття нової угоди незалежні профспілки не були допущені, а інші учасники не наполягали на збереженні цієї норми. У результаті в угоді зафіксовано лише те, що розмір зарплати такого працівника повинен перевищувати прожитковий мінімум. Тобто, якщо зарплата буде вищою хоча б на одну гривню — пункт угоди буде виконано, — каже Мирослав Якібчук. — Якщо раніше мова йшла про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати в конкретних цифрах, то тепер угода декларує — «вживати заходів щодо поступового наближення розміру мінімальної заробітної плати до 45% від середньої заробітної плати по економіці». Що розуміти під «поступовим наближенням» — півроку, рік, два, десять?.. Та найбільшим злочином можна вважати те, що в Угоді не відображена вимога погашення заборгованості із заробітної плати. Попередньо існувала домовленість про те, що до підписання нової Угоди заборговані працівникам кошти мають бути виплачені. Натомість ми знову бачимо декларативний пункт — «вжити дієвих заходів щодо погашення у 2011 році боргів із заробітної плати працівникам економічно неактивних підприємств та підприємств-банкрутів, що склалися на кінець 2010 року». Не менше запитань і щодо належного соціального забезпечення, яке має гарантувати Угода. Наприклад, у документі, який діяв з 2008 року, зазначалося, що рішення про підняття ціни на споживчий газ не може бути прийнято без попереднього погодження із профспілками. Саме таке формулювання дозволяло профспілкам оскаржувати у судах неправомірне підняття цін. Тепер же відповідні рішення не вимагають погодження, а прийматимуться за участю спеціально створених дорадчих органів».

«Високий Замок»

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com