Вандали сплюндрували погруддя кобзаря

У вільний від роботи час пенсіонер Григорій Літош виготовляє пам’ятники. Він, скульптор-аматор, досягнув вагомих успіхів у монументальній скульптурі. Особливо йому вдаються образи у бетоні. Для цього Літош варить потужний армокаркас, який потім наповнює розчином спеціальної консистенції. Зокрема, саме Літош виконав монументальний пам’ятник Тарасові Григоровичу, що нині прикрашає центральну площу у місті Сквира.  За який, до речі, з ним так і не розрахувалася міська влада.  Село Цапієвку  також прикрашає пам’ятник Кобзареві, що виготовлений руками народного майстра. В селі Оріховець стоїть пам’ят­ник жертвам Голодомору 1932-33 років: мати тримає на руках мертве дитя. Щемний образ нікого не залишає байдужим... Автор — той самий Григорій Літош. Колишній каменотес,  вчитель географії та праці, нині працює над новими образами у бетоні. Проте, видно, не всім до вподоби патрі­отична діяльність сільчанина. Адже його роботи насмперед возвеличують українських героїв, не дають забути трагічні сторінки історії України, які нині хочуть заретушувати «переписувачі історії». 

Не так давно  Григорій Літош виготовив погруддя Великого Кобзаря на замовлення сільської ради с.Фурси. Працював вдень і вночі, вкладав власні кошти, душу, хист, здоров’я. Нарешті погруддя було завершено і підготовлено до встановлення на постамент. У вересні 2010 року до майстра навіть приїздили скульптори з Художньої ради України, які оглянули погруддя і оцінили роботу позитивно.

Проте, у ніч з 2 на 3 січня 2011 року невідомі особи проникли на подвір’я Літо­шів і понівичили пам’ятник Шевченкові: відбили носа, пошкодили чоло. Скульптор відразу звернувся із заявою до міліції і прокуратури. Прокурор Сквирського району Ю.Шахрай доручив опікуватися справою начальнику Сквирського РВ ГУ МВС України в Київській області І.Лєвшину. Проте міліція не поспішає із пошуком злочинців з українофобським душком. Зокрема дільничний міліціонер П.Бондар в усній формі заявив Г.Літошу, що кримінальної справи не заводитимуть, бо «збиток не перевищує 25 тисяч». Проте, варто холоднокровно дочекатися кінця розслідування, а потім робити висновки. В нашій історії подив викликає квола реакція правоохоронних органів на акт вандалізму проти знакової фігури української історії. Особливо це помітно на тлі оператовності силових стру­ктур у випадку, коли було зруйновано погруддя ката українського народу, організатора геноциду українців 1932-33 років Сталіна в Запоріжжі. Тоді було заарештовано членів місцевої «Свободи», потім до «справи» долучили членів «Тризубу». З доказовою базою особливо не церемонилися. Склалося таке враження, що в Україні екстремістами можуть бути лише... патріоти України. Хоча всім відомо про великий загін екстремістів-українофобів, антидержавницькі діяння яких спрямовуються з-за меж нашої держави. Але останніх силові структури чомусь упритул не бачать. Чи є це свід­ченням подвійних стандартів ще буде нагода переконатися. Адже перевірка формально триває досіль. Хочеться додати, що факти пошкодження пам’ятників героям української визвольної боротьби вже давно не є чимось унікальним в Україні. Їх мартиролог ретельно фіксується небайдужими до нашої історії. Особливо вони почастішали останнім часом.

Щодо матеріального збитку, то він, можливо, і незначний, але хто оцінить моральні збитки українців, які мусять терпіти наругу над своїми світочами аж на 20-у році незалежності!

Вл. інформація