Культурний колапс

Вже майже нікого в Україні не дивує повна неспроможність нинішньої влади здійснити системні зміни в нашій країні. Всі так звані «реформи» реально полягають лише у відвертому здирництві українського народу.

Воно знаходить свій вираз у стрімкому зростанні цін на всі групи товарів і тарифів на всі види послуг. Ціна на бензин така, яка і не снилася помаранчевим «популістам». Чудернацькі вибрики панів Ющенка, Тимошенко і таке інше не йдуть ні в яке порівняння з цинічними діями влади нинішньої.

В населення все більше назріває ностальгія за «післяпомаранчевими» роками, коли влада намагалася мінімально втручатися в життя простих людей, зосередившись на внутрішніх чварах.

Це тільки в Росії і її сателітів в інших країнах могла виникнути божевільна ідея зробити з убивства десятків мільйонів людей не День пам’яті, а всенародне свято. Із «законним» вивішуванням прапорів почившої в Бозі неконкурентоздатної і здеградованої імперії на ім’я СРСР.

Ну хай в минулому ми нічого не знали. А нині кому з нас не відомо, що «переможені» Німеччина і Японія живуть в десятки разів краще за «переможців». Тим більше, що психічно нормальній людині не зрозуміло, чому це у нас початок війни 22 червня, коли ще тільки почали масово вбивати людей — це день скорботи, а закінчення цієї ж війни, коли вже вимордували 50 млн людей, це всенародне свято.

Розробники законів і постанов для нинішньої влади скаржаться, що жоден з них у запропонованому ними на науковому рівні вигляді до суспільства так і не дійшов. Всі ці проекти законів професійних розробників перероблено на корупційний лад.

«Непорушний блок комуністів з олігархами-капіталістами» всі ці закони автоматично «штампує». При цьому, як виявили соціологи, «кнопкодави» з Верховної Ради, їх не те що не читають, а навіть і не переглядають.

І нічого тут дивного немає. Потрапивши до сесійної зали на парламентське слухання, я з друзями сидів за «робочими» місцями нинішньої правлячої коаліції. І ми виявили, що біблією «народних обранців» подекуди є часопис «Плейбой». Ну немає часу читати ті закони, за які голосують.

В чому ж полягає основна причина такого загрозливого стану? Аналітики пропонують суспільству різні пояснення. Це і меркантильні наміри, з якими прийшли до влади нові люди. Називають непрофесіоналізм і некомпетентність влади в усіх сферах державного будівництва. Підкреслюється також яскраво виражений олігархічний характер влади, зрощення влади, бізнесу і криміналітету. Рідше пишуть про деякі стійкі психологічні особливості конкретних персоналіїв нинішньої влади, які визначаються їхньою біографією і середовищем виховання.

Але цього, як на мене, недостатньо для того, щоб скласти повну картину того, що відбувається і однозначно веде нинішню владну систему до логічної саморуйнації і розпаду. Хотів би зробити і власний внесок в аналіз ситуації в нашому суспільстві. Тим більше, «реформи» у вигляді невпинного зростання тарифів і інфляції, коли ще не встигли підняти платню хіба що за радіо, яке до, прости господи, «вєлікой октябрьской революції» під гнітом царизму мовчало, неодмінно призведуть цю владу до цілком логічного ауту. А потім всі аналітики, «заднім розумом», стануть сильними і пояснять нам чому так сталося.

Особисто я, як геополітик і футуролог, пропоную зовсім новий напрямок дослідження нинішньої ситуації, який рекомендую назвати культурологічним.

Чому за нинішньої влади відбулася стрімка деградація усіх без винятку сфер людської діяльності? Чи траплялося подібне в історії людства? Скільки завгодно, панове. Наведу вам маловідомі висловлювання зі щоденника першого президента Академії наук України, геніального вченого світового рівня Володимира Вернадського. Ось що він записав до свого щоденника 2 листопада 1941 року, цитую мовою оригінала: «Крупные неудачи нашей власти — результат ослабления ее культурности: средний уровень коммунистов — и морально, и интеллектуально — ниже среднего уровня безпартийных. Он сильно понизился в последние годы — в тюрмах, ссылках и казнены лучшие люди партии, делавшие революцию, и лучшие люди страны. Это сказалось очень ярко уже в первых столкновениях — в Финляндской войне и теперь сказывается катастрофически».

Як кажуть, тут нічого ні додати, ні відняти. Ніби про нинішню Україну написано. Дійсно, культурний рівень членів правлячих партій «регіонів» і «комуністів» абсолютно не відповідає вимогам сьогодення. Він очевидно нижчий за рівень безпартійних. Серед останніх, дійсно освічених, культурних і професійних людей існує навіть значна засторга до співробітництва з правлячою кастою. Саме через її низький культурний рівень. Висококультурні, високоморальні і виховані люди кажуть, що вони не знають про що з ними говорити і як з ними себе поводити. Вони постійно наражаються на відверте хамство і тому намагаються не мати нічого спільною з теперішньою «елітою».

Не в останню чергу через несприйняття її високопрофесійними, високоморальними і культурними людьми нинішня влада вимушена «варитися у власному соку».

Останнім яскравим і показовим прикладом морально-культурного занепаду нинішньої влади стало розміщення по України біля автомагістралей «бігбордів» останнього російського імператора, якого в народі влучно називали «Нікалаєм-кровавим» з написом «Прості нас государь».

Одна бабуся дуже чітко висловилася в автобусі, проїжджаючи мимо. Цитую дослівно: росіяни замордували свого царя і всю його родину, а від нас — українців вимагають просити в нього пробачення.

Ну це вже зовсім треба не мати ні честі, ні совісті, нічого людського, щоб онуки і правнуки чекістів, які замордували царську родину вимагали від українців каяття за злочини своєї, а не нашої нації? Фантастика та й годі.

Такий культурний розрив є дуже небезпечним для влади. Позбавлений інтелектуальної, професійної і моральної корекції від справжньої еліти суспільства, правлячий режим неодмінно деградує і, приймаючи божевільні рішення і закони тим самим самознищується. Це ще один закон суспільного розвитку, який не дано відмінити нікому.

Якщо і надалі так піде, то Україну чекає суспільно-політичне збурення. В 2004 році його вдалося уникнути завдяки тому, що народ повірив Ющенку і Тимошенко, яким удалося спустити суспільну напругу «на гальмах».

Нині ж у сус­пільстві накопичується така ненависть до влади, якої і близько не було у 2002-2004 роках. Нація не вірить нікому персонально і жодній політичній силі. Це класична геополітична ситуація ніким і нічим не контрольованої суспільної напруги, яка постійно наростає.

Петро Масляк - Народний оглядач