Сила форми

Кожна людина має сильні і слабкі сторони. Психологи їх називають психічними функціями. Наприклад, один впевнено відчуває людські стосунки, другий завжди довіряє своїй логіці, третій — інтуїції, четвертий — здатності до силового тиску. Найслабкіша психічна функція називається «точкою найменшого опору». Кожна людина підсвідомо відчуває це своє найуразливіше місце, тож намагається його приховати і захистити.

Найкращий захист — це коли є друг, в якого згадана функція достатньо розвинена. Цей шлях захисту має назву «дуалізація». Це коли партнери взаємно прикривають слабкі місця один одного. Психологічні типи (соціотипи), між якими виникають такого роду доповнюючі стосунки, називаються дуальними.

Якщо ж дуала-захисника немає, то доводиться діяти самотужки і застосовувати «мобілізацію». В цьому випадку людина починає грати роль іншого соціотипу — в якого згадана функція є найактивнішою. Цей шлях наслідування «мобілізатора» потребує значних зусиль, проте робить людину більш самодостатньою.

Згадана закономірність стосується не лише індивідуумів, але й колективних особистостей — етносів. Подібно до «людини малої», етнос — «людина велика» — має свою колективну етнопсихіку, т. зв. національний характер. Відповідно, кожний етнос має свою «точку найменшого опору».

Українська етнопсихіка належить до соціотипу етико-інтуїтивний інтроверт, псевдонім — «Миротворець» або «Доктор Ватсон». Для нього властива розвинена здатність відчувати етику людських взаємовідносин, налагоджувати щирі стосунки; він інтуїтивно розуміє людські здібності й таланти, любить порядок і красу, схильний до усамітнення і концентрації, не виносить насильства, не любить примушувати інших робити щось проти їхньої волі. До цього соціотипу належать Григорій Сковорода, Тарас Шевченко, Микола Бердяєв (філософ), Іван Миколайчук (актор), Ніна Матвієнко (співачка).

Слабким місцем «Миротворця» є психічна функція «чорна (силова) сенсорика». Коли на нього нахабно «наїжджають», то він автоматично намагається уникнути конфлікту, поступитися, перетерпіти, перевести конфлікт на жарт. Проте коли «Миротворця» притискають до стіни і в нього уривається терпець, то він вибухає і може поставити на місце кривдника не лише жорстко, але й жорстоко. Прикладом можуть бути селянські повстання, коли тривалі періоди гноблення завершувалися несподіваним вибухом і надзвичайно рішучим «очищенням території» від ворожої присутності.

Подібним чином поводить себе вепр, який в давнину був тотемом корінного народу України. Через це, згідно з індоарійською традицією, Україну називали Землею Сонячного Вепра (Борією). Вепр — це дуже миролюбна тварина, що при загрозі вважає за краще уникнути сутички. Проте якщо його поранять або він відчує загрозу своєму потомству — вепр перетворюється на найнебезпечнішу тварину. Цьому сприяють обтічна форма тіла, вага до 300 кг, висока швидкість бігу, страшні ікла та міцна лобова кістка, здатна витримати постріл жаканом. Тоді з вепром відбувається миттєве психологічне перевертання — він стає «машиною вбивства». Як бачимо, поведінка українця і вепра описується тим самим глибинним архетипом.

Для свого захисту, зокрема для прикриття слабкої «чорної сенсорики», український біосоціальний орга­нізм періодично народжував зі свого тіла підсистему воїнів-захисників, кшатріїв, козаків, державотворців. Колективна психіка цієї воїнської касти (варни) описується соціотипом «логіко-сенсорний екстраверт», псевдонім «Адміністратор» (інші назви «Шерлок Холмс», «Бульдозер»).

До цього соціотипу належать апостол Петро, Святослав Завойовник, Іван Богун, гетьман Павло Скоропадський, конструктори Генрі Форд і Сергій Корольов, актори Дольф Лунгрен, Шон Коннері, Арнольд Шварценеггер, Вячеслав Тихонов («Штірліц»). Особливості цього соціотипу: систематичність і надійність, «гра за правилами», кодекс честі, технологічна дисципліна, висока якість у всьому, швидкі реакції, ділова активність, просторова експансія. Цей соціотип притаманний Давньому Риму з його культом права, а також англійському національному характеру, сучасним уособленням якого є «суперагент 007» Джеймс Бонд.

Сьогодні, на початку нового циклу, відбувається інтенсивне відновлення української державотворчої адміністративно-воїнської верстви з цілеспрямованим формуванням стереотипу поведінки логіко-сенсорного екстраверта. Цим найактивніше займаються дитячі та молодіжні патріотичні ор­ганізації. Але поки сформується захисна дуалізуюча (психологічно доповнююча) система, українцям вже сьогодні треба подбати про психологічний захист «точки найменшого опору» методом мобілізації.

Для «Миротворця» (етико-інтуїтивного інтроверта) мобілізуючим соціотипом є «Контролер» (логіко-сенсорний інтроверт, псевдонім «Максим»). Це послідовний борець, володіє дуже систематичним мисленням. Педантичний, особливо в ділових питаннях, з повагою ставиться до ієрархічних систем, де кожний знає своє місце. Вимогливий і непримиренний до нехлюйства в роботі. Має неабияку силу волі, яку використовує як засіб створення порядку. Коли він начальник — уміло застосовує адміністративний тиск. Тверезий реаліст, стоїк, витривалий і невибагливий.

Описаний соціотип властивий німецькому національному характеру. Тому в плані мобілізації українцям доцільно звернутись до німецького досвіду, передусім у сфері організації та контролю.

Відомо, що форма впливає на сутність. Так само одяг, який носить людина, суттєво впливає на її самовідчуття. Є одяг розслаблюючий (наприклад, піжама, халат чи подерті джинси з оголеним животом), а є одяг мобілізуючий, що дисциплінує і захищає. Мобілізуючим є одяг в стилі «мілітарі», тобто в дусі військової уніформи.

З одного боку, «форма зобов’язує», тому такий одяг робить людину сконцентрованою та цілеспрямованою, він наснажує силою і внутрішньо дисциплінує. В такому одязі неможливо сунути по вулиці з пляшкою пива в руці, курити, плюватися чи матюкатися. Особливо, якщо цей одяг прикрашений символікою, що відбиває глибокі світоглядні ідеї. До речі, в цьому напрямку чи не найбільших успіхів досягли саме згадані вище німці. Естетика Третього Райху і культова уніформа військ СС, розроблена і пошита фірмою Hugo Boss, донині хвилює шанувальників справжньої чоловічої й жіночої краси (згадайте хоча б фільм «Сімнадцять миттєвостей весни»).

З іншого боку, «одяг сили» неначе промовляє «мене не чіпай!», тобто виконує відлякуючу функцію. Це подібно до захисного забарвлення миролюбних тварин для захисту від хижаків. Відлякуюча функція такого одягу посилюється при застосуванні демонстративно-агресивної символіки.

Чим глибше в минуле сягає пам’ять народу, тим більші «поклади енергії» йому доступні. Для українців це дуже перспективний шлях, оскільки українська традиція зберігає неперервну 25-тисячолітню спадкоємність — ще від часів кроманьйонської Сонячної Борії і могутніх мисливців на мамонтів. Характерний приклад — мізинський браслет з кістки мамонта і протосвастичним меандром, орнамент якого ідентичний вишиванкам українських рушників. Цей браслет виставлений на огляд в Національному музеї історії України. А що вже казати про силу пасіонарного спалаху Трипільської цивілізації! Щоб її відчути, треба доторкнутися до гігантських, ретельно від­шліфованих неолітичних кам’яних сокир ідеальної форми.

Одним з найбільш архаїчних слів для позначення сили, потуги, могутності було слово «гал». Так, з 12 ст. до н. е. наші предки (відомі в історії як кімерійці та кельтоскіфи) називали себе галлами (потужними). На санскриті (мові індоаріїв) словом «гал» позначається бик, тур, віл — тварина, яка традиційно була уособленням могутньої сили; на давньобретонській мові «gal» — це потуга, сила.

У нашому фізичному світі є два головні види сили: 1) небесна, божественна, що рухається згори донизу або зсередини назовні; 2) земна, грубоматеріальна, що рухається знизу догори або із-зовні до середини. Божественна енергія по мірі зниження частоти вібрації символізується сонячними барвами — білою, жовтою, оранжевою, червоною. Земна ж енергія, що дозволяє безпосередньо впливати на матеріальний світ, позначається кольором землі — чорним. А оскільки первинним є поняття «сила», то корінь «гал» здавна використовувався для позначення як сили сонячних небес, так і сили чорної землі. Тому, з одного боку, маємо гелленські (давньогрецькі) слова «геле» — сонячне світло, «Геліо» — Сонце, жіноче ім’я «Гелена» (Єлена) — сонячна, «гала» — молоко, тобто «біле», «галактика» — молочний шлях, українське «галаган» — іскра. З другого боку, маємо «галяс» — чорний пес, «галиця» — чорна гадюка, «галка» — чорна ворона, «гал» — віл, «галоха» — корова.

Подібним чином слово «ярий» означає як сонячний (напр. «Ярило» — сонячний дух), так і потужний, сильний, життєспроможний. Схожа ситуація зі словами «чорний» і «червоний», в основі яких той самий корінь «чер», що означає силу. Звідси: «чур» або «цур» — захисник («Цур тобі, пек!»), «чорт» — лісова сила (астральна істота), «червень» — пора найсильнішого Сонця, «чари» — магічна сила, «Сур’я» — Сонце.

Отже, в «одязі сили» мають домінувати чорний колір Землі-матінки та вогненні кольори Бога-Отця — від білого до червоного. Причому розташування цих кольорів має відповідати природному порядку — сонячне вгорі або всередині, чорне внизу або назовні.

Нині єдиним доступним способом психологічного захисту українців залишається «мобілізація», що передбачає, зокрема, застосування «одягу сили». Він має поєднувати: 1) світові досягнення моди в стилі «мілітарі», зокрема дизайнерські розробки геніального Гуго Босса; 2) яскраву світоглядну та відлякуючу символіку; 3) традиційні українські образи та орнаменти, передусім сакральну символіку Трипільської цивілізації. Такий одяг буде не лише захищати й дисциплінувати українців, але й даватиме естетичну насолоду і генеруватиме оздоровлюючий психотерапевтичний ефект.

Петро Масляк, «Народний Оглядач»