“Христос народжується — славімо Його!”

Чому  Різдво Христове — особливо улюблене свято християн усього світу? Чому його так очікують у кожному домі, чекають у серці? Все життя людини, соціальні протиріччя її буття та одночасно її духовно-релігійні інтереси знаходять своє цілісне бачення крізь призму величного, тріумфального  свята Різдва Христового.  Наше неймовірне щастя, що люблячий Бог приходить на землю, прихиливши небеса, втілившись, приймає все людське існування та природу людини. Тому недаремно Церква, нагадуючи про велич любові Бога,  на Різдво співає: «Того, що став тлінним через свою провину, хоч створений був до Бога подібним, але до краю занапастив себе і відійшов від вищого, божественного життя, знову відроджує премудрий Творець, Він-бо прославився».

Із народженням на землі Живого Слова — Христа Спасителя саме людське слово та буття повністю оновилися, отримали нове звучання та  значення. Більше того, саме християнське богослов’я про Бога й людину стало можливим завдяки Різдву Христовому. Богослов’я Церкви — це слово людини про Творця й Слово Бога, звернене до людини. Церква Христова є живим умістилищем постійно діючого Слова Божого, творчої духовної та соціальної сили, всесвітнього розуму і благої волі. Православ’я ніяк не обмежує своєї проповіді про Христа особливою соціальною формою, часом, місцем або філософською системою. Церква — Дім Божий, вона завжди відкрита до Божественного Одкровення та передачі благодаті Божої та істини Христової  Всесвіту  — вона урочисто й мудро говорить із Небесами і нашими серцями: «Христос народився — славімо Його!».

Різдво Христове — це справа Божої любові, прощення, спасіння, зцілення  усього людства! Творець Всесвіту реально діє у житті людини, щоб урятувати увесь світ, визволити її від смерті, стану розпаду, зневіри та відчаю. У Різдві Христовому людство  усім серцем  радісно й трепетно  сприймає нове власне народження, у богословському розумінні — нове творення. Своїм втіленням на землі Христос приніс не лише  світло розуміння, істини та правди, але й наблизив до щастя, осяяв своїм божеством усе наше земне буття. У богослужбових текстах ми чуємо: «Сьогодні Бог на землю прийшов, а людина на небо зійшла» (Стихири на літії). «Ставши таким же вбогим, як і ми, через це саме з’єднання і спільність. Ти земну людину створив подібною до Бога» (Різдвяний канон, пісня 5).

Із народженням Віфлеємського Немовляти Бог дарує людству спасіння. Богословське поняття «спасіння»  — це, перш за все, глобальна, кардинальна трансформація людської природи, усього соціального та морального буття людства. Це — залучення  життя людини та всього соціуму до життя Святої Трійці. Саме тому, що Бог — Свята  Трійця, спасіння християнина гармонійно зв’язано зі спасінням ближнього — брата   й сестри у Христі. Як треба розуміти спасіння у наші тривожні часи? Спасіння означає духовно-релігійне прилучення до Бога й одночасно діяльне, соціальне, практичне, соборне, подвижницьке, жертовне служіння ближньому, рідній Церкві та своєму народу.

Небесна радість, сила, надія та оптимізм, які Бог дарує  людині у Своєму народженні, спонукають наше суспільство до  великих соціальних та духовних перетворень буття, без усілякої ворожнечі та політичної ненависті, які кожного року все більше наносять невиліковні  рани на тіло українського народу — милосердного за своїм характером і менталітетом.

Віфлеємська зірка завжди світить кожній людині, яка звертається до Народженого  Немовляти, Бог освячує науковий, професійний, творчий, культурний, соціальний, політичний та громадянський шляхи розвитку всього людства. Смисл життя людини набуває найвищого значення у перспективі реального спілкування Бога та людства. Бог прийшов на землю, щоб наповнити нас, за словом апостола Павла, «усякою радістю і миром у вірі, що б ми, силою Духа Святого, збагатилися надією (Рим. 15: 13)».

Православна Церква,  сердечно вітаючи кожну віруючу людину з вселенським святом — народженням Сина Божого, урочисто закликає до спільної молитви, подяки, прославлення Творця, любові у вірі, радості у Святому Дусі та нового народження власного буття за Словом Божим.

З любов’ю у Христі, та найкращими побажаннями — протоієрей Діонісій Мартишин, завідувач кафедри православної культури та теології МАУП