Люди як свинки

Вплив закоханості на здатність тверезо мислити не завжди є позитивним. Принаймні у морських свинок. Oдинаки краще орієнтуються у просторі, здатні краще запам’ятовувати та вчитися новому, ніж пари, які нещодавно зійшлися.

Ще у попередніх дослідженнях команда науковців під керівництвом Іво Махачке з Віденського університету  встановила, що у крові морських свинок, які мають пару, знаходиться вищий рівень так званих гормонів щастя і кохання, зокрема, окситоцину. Стан закоханості спричиняє сильні зміни в організмі, оскільки поведінка та когнітивні функції перебувають під впливом одночасного високого рівня різних гормонів і нейротрансміттерів, пояснюють учені. Тепер вони хотіли дослідити дію цієї «біохімії» на здатність піддослідних орієнтуватися у просторі, навчатися і запам’ятовувати нову інформацію. 

Під час експерименту вчені аналізували, чи відрізняються здібності у гетеросексуальних морських свинок-одинаків і нещодавно створених пар. Тварин спочатку упродовж кількох тижнів тримали поодинці або у нових парах, а потім протягом багатьох днів випускали у лабіринт, де вони мали знайти смачну їжу. Місце, де лежали ласощі, весь час залишалося незмінним. «Закохані» свинки щоразу починали  процес пошуку знову, натомість «самотні» згадували про вже знайдене напередодні місце і швидко діставалися туди. Як виявилося, тварини-одинаки могли значно поліпшити свої здібності. З кожним днем кількість їхніх помилок і часу, потрібного, щоб дістатися до їжі, зменшувалися. Натомість «закохані» морські свинки не демонстрували позитивної динаміки. «Тварини, які перебували у парах, перебували у стані надмірної фіксації на партнері», — цитує пояснення Іво Махачке агентство dpa. Тому концентрація уваги на орієнтації в лабіринті в них була меншою.

Крім того, у крові пар також було зафіксовано підвищений рівень гормону стресу кортизолу. У «самотніх» тварин перед початком експерименту було зафіксовано значно нижчий показник цього гормону, ніж у «закоханих». Це вказує на менше навантаження  на гіпокамп — зону мозку, де обробляється інформація від різних сенсорних систем, тому вони показували кращий результат просторового сприйняття.

Водночас, незважаючи на результат експерименту, Махачке вбачає у довгостроковій перспективі більше позитивних результатів саме у тварин, які живуть парами. Адже попередні експерименти на пацюках і  мишах засвідчили, що стабільні тривалі соціальні стосунки поліпшують пам’ять і здатність навчатися. Свої висновки науковці оприлюднили у виданні «Physiology & Behaviour».