Мощі Святого Валентина покояться в Україні

14 лютого в Україні та світі більшістю молодих людей відзначається День Святого Валентина, який сприймається як найдоречніший привід освідчитися в коханні, привітати один одного, подарувати квіти, солодощі, «валентинки».

Також в цей день часто влаштовують весілля і вінчання, вважається, що покровительство святого стане підґрунтям вічного кохання і благополуччя молодят. Але мало хто знає історію цього свята і те, чому саме святий Валентин вважається покровителем усіх закоханих.

У світі існує чимало легенд про цього святого, його життя й мученицьку смерть. Навіть побутує думка, що святих Валентинів, які жили в Давньому Римі, було декілька.

За переказами Святий Валентин жив наприкінці ІІІ — на початку  IV ст. на території давньоримської імперії у місті Тарні, за часів правління імператора Клавдія II Готського. І хоча в ті часи християн в Римі переслідували, він став священиком. Він часто допомагав закоханим писати листи зі словами зізнання, мирив посварених. Войовничий імператор вважав, що шлюби заважають  солдатам воювати і набирати нових вояків до числа армії, тому він заборонив солдатам одружуватися й вінчатися. Священик Валентин, попри заборону, продовжував проповідувати обов’язковість церковного шлюбу для чоловіків та жінок і таємно вінчав усіх охочих. Одного разу він зцілив дочку головного тюремника імператора від сліпоти, але коли до імператора дійшли чутки, що Валентин по-християнськи вінчає солдатів, то наказав ув’язнити його і навіть прохання тюремника про помилування не врятували священика. Згодом імператор засудив священика до страти. Трагічності цій історії додає той факт, що Валентин і сам був закоханий в дочку тюремника, але як священик, що дав обітницю безшлюбності, він не міг відповісти на її почуття.  Та все ж у ніч перед стратою священик надіслав їй зворушливого листа, в якому зізнався в коханні, і підписав його «Твій Валентин».

Загалом відомо, що Валентин був канонізований католицькою церквою як християнський мученик, що постраждав за віру. А в 496 році папа римський Геласіус І (492-496 рр.) оголосив 14 лютого Днем Святого Валентина. З часом в римо-католицькій церкві все більше стали відзначати 14 лютого День Святих Кирила та Мефодія, яких Папа Римський Іван II проголосив святими покровителями Європи.

Традицію святкування Дня Святого Валентина Україна перейняла у Заходу не так вже і давно. Православна Церква нічого не сповіщає про таке свято та такого святого, а от греко-католицькі священики зазначають, що його мощі покояться в Україні — а саме в храмі Різдва Пресвятої Богородиці м. Самбора Львівської області. За свої християнські погляди св. Валентин прийняв мученицьку смерть. До XVIII ст. його останки покоїлися на цвинтарі св. Присцілли в Римі, а в 1759 р. (13.05) були передані Ватиканом до українського Самбора на знак вшанування місцевого храму (ікону Пресвятої Богородиці в якому було визнано чудотворною). У наш час, в 1992 р., коли було відновлено статус української греко-католицької церкви, мощі святого були виставлені у скляній раці для загального поклоніння. Відтоді священики храму Різдва Пресвятої Богородиці м. Самбора зафіксували біля мощей Святого непоодинокі випадки зцілення хворих та улаштування сімейного благополуччя подружніх пар. Поклонитися мощам приходять не лише молоді, а й старші люди, які просять за подружжя своїх дітей та онуків. Люди вірять, що той, хто доторкнеться до скрині з мощами Святого Валентина, переживе велику любов і матиме щасливу сім’ю. У день св. Валентина до храму прибувають тисячі і десятки тисяч не лише українських вірян, але й іноземних паломників.

У різних частинах світу збереглися свої особливості й колорит  святкування дня закоханих. Приміром, у Японії День Святого Валентина трохи нагадує «8 Березня для чоловіків», бо в цей день подарунки від жінок отримують саме чоловіки. Це переважно шоколад у вигляді фігурок Святого Валентина. Підносити подарунки можна не лише коханому чоловікові, а і друзям, колегам, знайомим. В останньому випадку такий подарунок робиться просто з ввічливості і називається «гирі чоко», зазвичай він досить символічний і недорогий. Чоловік, якому жінка подарувала «гирі чоко», повинен у відповідь подарувати жінці прикрасу або пригостити її в ресторані.

Експресивні й безтурботні італійці на День Святого Валентина теж вважають за обов’язок дарувати своїм коханим недорогі подарунки, в основному солодощі. Через що в Італії цей день так і називається — «солодкий». Також італійці посилають один одному вітальні «валентинки» поштою в рожевому конверті, запечатаному поцілунком, без зворотної адреси.

У пристрасних і велелюбних французів у день Святого Валентина прийнято дарувати більш серйозні подарунки, а тому для своєї половинки закохані підбирають відповідні можливостям коштовності. 

У романтичній Данії люди посилають одне одному засушені білі квіти. Німці вважають Валентина покровителем психічно хворих, прикрашають в цей день всі лікарні червоними стрічками, а в лікарняних каплицях проводять спеціальне Богослужіння. Поляки за традицією цього дня відвідують Познаньську метрополію. Там, за повір’ям, лежать часточки мощей Святого Валентина, а над головним престолом висить його чудодійна ікона. Вважається, що поклоніння мощам святого допомагає в коханні та сімейному благополуччі.

На відміну від Дня Святого Валентина у православній традиції є свій «День закоханих» — День Святих Петра та Февронії (канонізованих у XVI ст.) — заступників подружньої любові та вірності, яких вшановують 8 липня. Для цього дня в Україні не було вироблено якихось особливих світських святкувань, не прийнято було робити подарунки в формі сердець або проводити вечори при свічках. Оскільки посилена увага до цього дня відзначається лише із 2008 року. Православні християни у цей день переважно моляться в храмах і просять про велику любов, а представники старшого покоління — про сімейне благополуччя для себе та своїх дітей. Вважається також, що святі Петро і Февронія зводять небесне благословення на тих, хто укладає шлюб.

У той час, як віруючі люди загалом більше уваги звертають на духовну сторону свята закоханих, молитви до Святого Валентина й інших святих, відвідування храмів, більшість наших співгромадян в основному зосереджується на влаштуванні особистих відносин, гучному й веселому святкуванні, пов’язуванні стрічок, або замиканні замків на мостах кохання й інших «сакральних» з цієї точки зору загальновідомих місцях. Традиція дарувати цього дня подарунки стала дуже популярною і що не рік, то подарунки стають все креативнішими. Для багатьох торгівців це стало досить успішним і прибутковим бізнесом. Вже за кілька тижнів до свята вулиці міст прикрашаються відповідною святковою атрибутико, а вітрини магазинів починають заповнюватися «валентинками»,  купідончиками, цукерками у вигляді сердечок, кульками, іграшками та іншими тематичними сувенірами й цяцьками. А тому в наш час вже торгівці та шоу-бізнес стали основними законодавцями мод святкових церемоній та рушіями відповідних розваг. Влучно таку тенденцію відмітила у своєму бестселері «Записки українського самашедшого» Ліна Костенко, характеризуючи вустами свого героя День Святого Валентина: «Вдалий день для комерції. Швидко розходяться сувенірчики. Флористи збувають букети. А одна винахідлива фірма на малій Арнаутській в Одесі навіть вийшла на позаземний рівень — жваво  торгує зірками, можна вибрати яку хоч, залежно від гаманця, і назвати ім’ям своєї коханої».

Сподіваємося, що справді віруючі люди відрізнять духовність від комерції, а також не протиставлятимуть православного Свята Петра й Февронія католицькому Святому Валентину. Адже Україна багатоконфесійна країна і наші люди традиційно поважають релігійні уподобання співгромадян.

Олеся Гурбик