ЩО ПРИЙДЕ НА ЗМІНУ ДОЛАРУ?

Нині світ потерпає від небаченого засилля доларової грошової маси, яка служить субстратом для величезних грошових махінацій вузького кола банківських аферистів. Їх діяльність не просто створює рукотворні кризи, контролює життєздатність економік, але й смикає за невидимі політичні ниточки, які ведуть до найповажніших політиків впливових країн.

Засилля всіляких грошових схем задля отримання прибутків не черех виробництво, а через грошові операції вже перекрило шлях для розвитку людства. Вчені світу шукають вихід із цієї надскладної ситуації.

Всім відомі непоодинокі приклади жахливої інфляції і повної зупинки товарного виробництва в багатьох країнах світу. Свого часу справиться з післявоєнною кризою в СРСР допоміг перехід на тверду валюту - золотий червінець (7,74234 г чистого золота). В 1922-47 роках СРСР випускав банківські білети купюрами 1, 2, 3, 5,10, 25 і 50 червінців.

Звісно, перехід на гроші із благородних металів або на банківські білети із їх гарантованими забезпеченням суттєво допоміг би у боротьбі з кризами. Але в наш час це неможливо зробити.

Благородних металів просто не вистачає. При нинішньому річному валовому продукті світової економіки в $ 72  трлн. з врахуванням     шестиразового обігу грошей і ціни 1 г золота в $ 1750 його потрібно щорічно 41143 тонни! А за всю історію людства добуто лише 161000 т золота. Запаси фінансово-банківської та інвестиційної сфер становлять біля 54000 т, в ювелірних виробах - 79000 т, в промисловості, стоматології тощо - 28000 т. Щорічний світовий видобуток золота становить приблизно 2330 т і з кожним роком падає.

Гостра нестача золота була причиною того, що навіть за часів повнокровного його використання в якості “золотого стандарту” грошей в провідних країнах світу запаси становили лише 35-45 % загальної суми паперових грошей. Через брак золота всі держави відійшли від золотого забезпечення паперових грошей і повернення до нього в повній мірі - неможливе.

Золотий стандарт (золото як світові гроші функціонували з початку ХІХ ст. до 20-30-х років ХХ ст.) рішенням Генуезької конференції (1922 р.) був замінений золотовалютним. Функцію міжнародних грошей виконувало золото і валюти провідних держав. Однак і після Генуезької угоди майже 20-30 країн Заходу продовжували використовувати золотий стандарт. Повний відхід від нього у США відбувся в період Великої депресії (1929-1933), в Англії - в 1931 р., у Франції - в 1936 р. До початку Другої світової війни із золотим стандартом було покінчено остаточно.

В 1944 р. на конференції в м. Бреттон-Вудс (США) золотовалютна система була замінена валютною, яка передбачала лише одну вільноконвертовану валюту— американський долар. Ціна одного $ фіксувалася вмістом 0,888 г золота,  троїста унція (31,1 г) коштувала 35 $. При ООН був створений МВФ. Стабільність долара забезпечували величезні запаси золота, накопичні у воєнний період (в 3,15 рази перевищували загальну суму доларів в іноземних банках), а також висока частка (більше 40 %) національного ВВП у світовому об’ємі.

Ситуація змінилася на початку 70-х років. США починає втрачати конкурентні переваги, оскільки піднялися Західна Європа і Японія, виник дефіцит платіжного балансу, надуваються боргові пухирі і друкуються “пусті” долари, розвиваються інфляційні процеси, скоротилися запаси золота (з $ 24,6 млрд. в 1949 р. до $ 11,1 млрд. - в 1971 р., що в 6 разів менше від паперової маси). Зважаючи на це Президент Р.Ніксон прийняв рішення про припинення конвертованості долара в золото, чим повністю “розв’язав” руки Уолл-стрітівським пара­зитам-банкірам для зловживань. Наступив крах Бреттон-Вудської системи. В січні 1976 р. Кінгстонська угода країн-членів МВФ започаткувала створення Ямайської валютної системи, яка функціонує з квітня 1978 р. Вона відмінила офіційний золотий паритет, зняла обмеження на будь-яке приватне використання цього металу. Золото перетворилося на звичайний товар, вартість якого визначається співвідношенням попиту і пропозиції на міжнародних ринках золота в Нью-Йорку, Чікаго, Токіо тощо.

Кінгстонська угода визначила в якості міжнародного засобу розрахунку і платежу - спеціальні права запозичення (СДР). Спочатку СДР розраховувалися на підставі золотого еквіваленту, а потім - на базі “кошика валют” країн, що мають найбільшу питому вагу. Склад кошика переглядається раз у 5 років. Важливою ознакою механізму Ямайської системи є “плаваючі” валютні курси національних грошових одиниць, регулювання яких породжує спекулятивні операції, що неймовірно збагачують, перш за все, Уолл-стрітівських банкірів і спекулянтів типу Сороса. Не виключено, що саме для цього і був створений цей механізм. Відзначимо, що Ямайська валютна система в повній мірі так і не запрацювала. Долар фактично і сьогодні є основною резервною валютою світу. 

Отже, малозрозумілі для широкого загалу, хитромудрі СДР як світові гроші фактично не працюють. Їх неспроможність, на наш погляд, зумовлена тим, що ці гроші не мають простої і зрозумілої всім природної основи - органічного еквіваленту обміну товарами. Раніше, наприклад, такими еквівалентами були: шкіри, хутра, худоба, тканини, сіль, сушена риба, раби, черепашки, намисто, прикраси тощо. З часом роль грошей виконували метали.

В процесі еволюційного роз­витку суспільства і фінансово-грошової системи всі вказані грошові еквіваленти обміну товарами себе вичерпали. Тому заміна золотого еквіваленту на інший дійсно необхідна. Але ж СДР для цієї ролі абсолютно не підходять! Як можуть світові гроші (СДР) бути еталоном для обміну (торгівлі) товарами і визначення курса національних валют держав, коли “вагомість” СДР обумовлена ціною “кошика” цих же валют!? Все поставлено з ніг на голову. Є підозра, що хитрі “гноми” з Уолл-стріту зробили це навмисно.  В результаті, долар і сьогодні є основною світовою валютою, а власники ФРС (доларової друкарні) і надалі казково збагачуються.

Існують пропозиції встановлювати співвідношення національних валют по вартості споживчого кошика в кожній країні. Але ж, по-перше, вміст цього кошика (номенклатура і кількість необхідних для життя людини товарів народного споживання) в різних державах має національні особливості і великі відмінності. А, по-друге, виробництво і торгівля, в т.ч. міжнародна, базуються не тільки, і навіть не стільки, на цих товарах. Сировина, в т.ч. енергоресурси, метали, будівельні, хімічні та інші матеріали, машини, механізми, ІТ-технології та обладнання, транспорт і зв’язок - ось далеко не повний перелік основної номенклатури взаємообміну товарами та послугами.

На конференції “Бреттон-Вудс ІІ” Дж. Сорос запропонував в якості повноцінної світової валюти нафту. Проте навіть класичні вимоги до грошей не допускають такого. До того ж, виникає питання, в чому вимірювати такий еталон вартості товарного обміну (а саме для цієї функції і призначені гроші)? Знову ж таки в доларах за барель? І як бути з постійною інфляцією від друку “пустих” доларів та коливаннями курсу $ і цін на нафту? До того ж, нафта не є єдиним і універсальним джерелом енергії!

На наш погляд, найкращим природним еквівалентом обміну товарами (торгівлі), світовими грошима може бути енерговалюта (Е). Вміст енергії в одній її одиниці (1 Е) легко і точно визначається міжнародною угодою. Енергія - універсальна матерія і може бути тепловою, електричною, магнітною, електромагнітною, механічною, гравітаційною, ядерною тощо. Вона перетворюється із одного виду в інший згідно закону збереження енергії і має єдину (спільну) одиницю виміру - джоуль (J). На відміну від золота, інших металевих еталонів, в природі існує безліч джерел енергії - вугілля, газ, нафта, уран, сонце, вітер, гідро-, терморесурси тощо, що надійно забезпечує високу надійність і ліквідність енерговалюти в окремих державах і в світі в цілому.

Природної органічності, гнучкості, надійності і універсальності в порівнянні із золотом додає енергогрошам те, що енергія, як затратна і складова частина, входить в будь-які товари і послуги. В той же час енерговалюта, як і золото, відповідає всім вимогам до грошей (чіткий і зрозумілий фізичний еталон міри зі стабільною питомою вартістю його вмісту).

Зважаючи на вищевикладене, енергозабезпеченість грошей (Е) надає реальні і значні переваги в порівнянні з хитромудрими СДР. Енерговалюта, по-перше, дозволить під корінь зрубати Уолл-стрітівських закулісних світових правителів, паразитизм і влада яких базуються на використанні національної грошової одиниці США ($) в якості міжнародних грошей. По-друге, ліквідується один із головних системних чинників глобальної інфляції, фінансово-економічних криз і дестабілізації суспільства - приватний друкарський станок, що продукує нічим не забезпечені і ні до чого не “прив’язані” світові гроші - долари.

Паразитична діяльність фінансово-банківської системи, в першу чергу Уолл-стрітівських “грошових мішків”, привела світ на край, в повний тупик. Але і в такій ситуації банкіри не можуть зупинитися. Вони продовжують збагачуватися за рахунок народів по лихварсько-спекулянтській, скороченій марксовій формулі “Г-Г”, яка дозволяє їм отримувати гроші з “повітря”, що надуває боргові пухирі та провокує кризи. Гроші перестали виконувати свою природну роль двигуна товарного виробництва. Їх домінантною функцією стала безмежна експлуатація народів з метою забезпечення влади над ними і казкового багатства паразитів-банкірів.

Очевидно, що довго так продовжуватися не може. Накопичені протиріччя мусять розрішитися згідно другого закону діалектики (переходу кількості в якість). Яким же чином?

Багато хто передрікає, що закулісні правителі розв’яжуть нову світову війну з метою подальшого збереження свого панівного становища і налаштованої системи збагачення. Мовляв, війна знищить накопленні протиріччя, а головне, їх могильщика - демократію. Оживляться виробництво і кредитно-фінансові операції на базі військових потреб, відбудеться новий перерозподіл на їх користь ресурсів і ринків планети, забезпечиться утримання людей в страху і покорі.

Підґрунтя для таких прогнозів є, оскільки іншого способу надовго зберегти статус-кво закулісних світових правителів в Уолл-стрітівських банкірів просто немає.

Їх безмірне бажання утриматися за будь-яку ціну відкрито висловив бувший держсекретар США Генрі Кісінджер.

Недавно він настільки відкрито і цинічно поділився з репортером американського The Daily Squib своїм баченням ситуації в світі, що його помічники змушені були раптово перервати його інтерв’ю.

- Наступна війна, - зловісно провокував він, буде настільки жорсткою, що виграти її зможе лише супердержава, тобто, ми… О, як я мрію про цей солодкий момент!

Контролюйте нафту - і ви будете контролювати країни, контролюйте їжу - і ви будете контролювати людей.

Із попелу ми побудуємо нове суспільство, залишиться лише одна наддержава, переможе світовий уряд, - сказав він.

Проте дежавю не станеться. Локальні війни можливі, вони вестимуться далеко від місць проживання ініціаторів цього жаху. А нова світова війна неможлива в умовах неминучого застосування зброї масового знищення, від якої постраждають і самі підпалювачі.

Є час мирними спо­собами вирішити фі­нансово-банківську проблему - одну із системних причин циклічних криз капіталізму.  Це буде зроблено лише під тиском демократії і відповідних об’єктивних обставин.

Якими ж будуть ці рішення? Що ж прийде на зміну долару і євро в якості світової резервної валюти?

Не дивлячись на широку і тривалу дискусію по цьому питанню, майже всі незаангажовані вчені і фахівці-практики єдині в одному: прив’язка до валюти конкретної держави є недопустимою, а СДР Ямайської системи непридатні в якості світових грошей.

Найгучніше звучать голоси на користь золота, але через дефіцит його застосування в якості основної валюти є нереальним. Хоча як додатковий (і надійний) резервний фінансовий ресурс, без сумніву, використовуватиметься і надалі.

Функції долара в майбутньому можуть з метою взаєморозрахунків в торгівлі частково і тимчасово взяти на себе у відповідному регіоні китайський юань, індійська рупія, близькосхідний динар, російський рубль в країнах Митного союзу тощо. Але використання вказаних національних валют в якості світових і навіть регіональних грошей нереальне, про що свідчить досвід функціонування долара і євро. Кожній державі, якщо вона хоче бути суверенною в своїх антикризових діях, в кінцевому підсумку, вигідніше мати власні національні гроші, як дієвий монетарний інструмент регулювання економіки через девальвацію-ревальвацію своєї грошової одиниці та здешевлення - подорожчання державних кредитів встановленням відповідної облікової ставки.

Не випадково США, Японія, навіть Англія, скептично поставилися до створення Європейської валютної системи. Та й всередині самої Єврозони критиків вистачає, включаючи Німеччину, яка втомилася рятувати аутсайдерів. Вже всі розуміють, в т.ч. і Білорусія, що введення спільної валюти означає  втрату частини суверенітету кожної країни і створення в якійсь мірі конфедерації, яка рано чи пізно або розпадеться, або перетвориться у єдину федеральну державу з діалектично неминучим домінуванням найсильніших націй.

На це ніхто не піде, оскільки незалежність, національна самоідентичність і свобода дій - найдорожчі цінності.  Так що світле майбутнє євро, як і долара, є примарним.

Вищевикладеним ми обґрунтували, що міжнародною резервною валютою можуть бути енергогроші (Е). Енергетичний еталон, виражений в джоулях (J), стане набагато зручнішим, стабільнішим та точним і універсальним виміром вартості як національних, так і світових грошей. Зрозуміло, що це питання потрібно опрацювати до найменших деталей (в них криється, зазвичай, диявол), всебічно обговорити в наукових, фінансово-банківських колах і прийняти надзвичайно виважене рішення лише після обмеженої експериментальної апробації.

Якщо Уолл-стрітівські “гноми” не дозволять світовій спільноті замінити долар на потрібну міжнародну валюту, то це неминуче станеться і без їх згоди згідно першому закону діалектики. Спочатку долар здасть свої позиції більш сильній валюті, наприклад, китайському юаню. А вже потім, коли впаде влада закулісних правителів, що тримається на $, глобальний світ неминуче започаткує відповідною угодою нову валютну систему, що базуватиметься на нових міжнародних грошах з жорстким антиінфляційним контролем.

Марина БОЙКОВА