Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Коли агресивність стає нормою

Зовсім недавно відзвучали переможні іспанські співи у фіналі Євро-2012 у Києві. Шумні вболівальники залишили міста України і Польщі. Що запам’яталося окрім футбольних баталій, так це доволі миролюбна поведінка англійських, британських, голандських і німецьких фанів, яких було таки чимало і які не завжди асоціювалися зі словом толерантність.

Проте на практиці вболівання в українських містах нагадувала бузупинний карнавал, де апріорі не могло бути бійок і ненависті. Адже футбол — це не війна, а просто гра. Зовсім по іншому проходили матчі в Польщі, де зійшлися у битві польські і російські вболівальники. А все почалося навіть не зі звичайних баннерів, а невмотивовоного і звірячого побиття стюардів російськими вболівальниками. Далі сутички досягли свого апогею у Варшаві, де росіянам так і не вдалося подолати польську збірну у принциповому двобої. Варто замислитися, а чому саме росіяни і поляки відзначилися зі знаком мінус на святі футболу? Зокрема яким було дитинство людей, які могли запросто удесятерьох відгамселити ногами до напівсмерті службовця, який просто зробив їм зауваження.

 Покоління «А» від слова «агресія» — так часто іменують героїв розповідей про дітей-злочинців, про учасників масових бійок, про підлітків, які знущаються з однолітків і викладають відео в Інтернет.  Скільки не обурюйся, скільки ні хапайся за серце, розв’язати проблему навряд чи вдасться, якщо не докопатися до коріння «чортополоха». Це спробували зробити учені з Інституту соціології РАН. Чітко, послідовно, на трьохстах сторінках детальної об’ємистої доповіді. 

Поведінку, яка відхиляється від загальноприйнятих норм, називають науковим терміном «девіантне».  Це може бути алкоголізм, наркоманія, схильність до різного роду злочинів, до хуліганства, до насильства або, навпаки, до самогубства. Варіантів вистачає.

Починаючи з 2005 р. співробітники Інституту соціології РАН проводили в багатьох великих і малих містах Росії опитування «важких» і звичайних підлітків-старшокласників, їх батьків і учителів, а також вихованців Білоріченської чоловічої колонії для неповнолітніх. Дослідження вели як традиційним способом особистого інтерв’ю, так і в режимі онлайн в мережі Інтернет.  Висновки безрадісні. За останні роки підлітки стали частіше вживати алкоголь і наркотики, у тому числі «важкі», проявляти агресивність, скоювати злочини. Соціологи на підставі своїх досліджень підсумували: в Росії так і не вдалося створити ефективну систему боротьби з підлітковою злочинністю.  Доля «законопокірних» підлітків з 2006 по 2010 р. знизилася майже удвічі: з 32 до 15% від загального числа опитаних. І навпаки: неповнолітні, які періодично порушують «норми співжиття» — б’ються, п’ють, палять, крадуть, хуліганять — це вже не 58%, як раніше, а 69%. І якщо 8 років тому до «важких» можна було зарахувати лише кожного десятого підлітка в Росії, то зараз це вже кожен шостий (16%).

В ході досліджень з’ясувалося, що серед школярів 10-11-х класів майже половина (48%) має досвід участі в бійках (те ж саме вказали у своїх відповідях 21% 7-9-класників, тобто кожен п’ятий підліток). Що таке вандалізм, можуть сказати з повним знанням справи і на особистому досвіді 43% старшокласників і кожна десята людина з «незакінченою середньою». Кожен п’ятий старшокласник (20%) і удвічі менше їх молодших товаришів здійснювали дрібні крадіжки з магазинів. Дуже тривожна цифра: 14% старших школярів і 2% 7-9-класників поставили галочку в рядку «групове побиття людини». 2-5% призналися соціологам, що здійснювали крадіжку гаманця або сумочки, викрадали чужий велосипед або скутер, щось викрали з чужого автомобіля.

Найчастіші злочини, які здійснюють підлітки, — це крадіжки, вуличні пограбування, хуліганство. Особливо тривожить те, що останнім часом неповнолітні успішно «освоюють» цілком дорослий кримінал: торгівлю зброєю і наркотиками, рекет, сутенерство, розбійні напади. Вони не зупиняються перед тим, щоб катувати свої  жертви, нівечити і вбивати їх. Юні бандити проявляють зараз набагато більшу винахідливість і жорсткість, ніж раніше. Причому їх відмінна риса — те, що вони зазвичай збираються в «зграї», і приблизно в 2,5 рази частіше, ніж дорослі, скоюють саме групові злочини. Так, при опитуванні засуджених в Білорічинській колонії для неповнолітніх (Росія) 58% підлітків сказали, що у момент скоєння злочину діяли в компанії з однолітками, ще 15% вказали, що у цей момент у «групі» були дорослі.

Чого цьому «чортополоху» не вистачає? Передусім — розуму, знань і здоров’я. Це, як правило, неблагополучні і нездорові діти. Причому справа не лише в «генетиці»: більшість хвороб цих дітей (різноманітні неврози, затримка у розвитку, алкоголізм, наркоманія і тому подібне) — не природжені, а набуті в результаті «домашнього виховання» або, вірніше, його відсутності. Як відмічають учені, для таких дітей духовний вакуум просто згубний: гальм у них немає, вони з легкістю йдуть на поводу у своїх інстинктів і потягів: «хочу і буду»!

Соціологи, що опитували таких підлітків, говорять, що у них із самого раннього віку деформована уся система життєвих цінностей. Їм хочеться самоствердитися, щось зробити, знайти у оточення визнання, знайти друзів, але це погано виходить. Прагнення до творчості або бажання щось творити немає: суцільний «комплекс Герострата», безглузде і нещадне руйнування. І порожнеча. Збираються «на районі», п’ють пиво або горілку, пробують наркотики, а потім усім натовпом йдуть, наприклад, бити скло у вагонах електричок. Їм хочеться «красивого життя», багатого, забезпеченого і незалежного, але докладати до цього зусиль не цікаво і важко. Залишається найпростіший шлях: забрати мобільник у перехожого, викрасти машину, пройтися по вулиці компанією, від якої страшно перехожим.

Соціологи, що вивчали таких хлопців, склали щось на зразок «Аморального кодексу» важких підлітків. Для нормальної людини він дикий, а для «девіантної» — цілком комфортний.  Відношення до власності у тих, хто цей неписаний кодекс наслідує, «полегшене»: тобто моє — це моє і його не чіпай, а чуже добро — не гріх і запозичити. Підлітки з легкістю йдуть на крадіжки і розбійні пограбування: подумаєш, вкрав мобільник, та ще і власникові дав по голові, що тут такого!

При цьому підліток часто ще і підводить під свої дії теоретичну основу. Він щиро упевнений в тому, що нічого поганого не робив, що жертви «самі винні» і взагалі це «погані люди», бо «занадто багаті». Для них це дрібниця, а у мене грошей мало. До того ж «у нас в країні усі закони несправедливі», а я «цих законів навіть не читав», «у мене життя дуже важке, мене жаліти треба». За даними дослідження, більше 70% засуджених підлітків не мали ясного уявлення про те, що їх вчинки підпадають під кримінальну статтю. Хуліганство вони вважали безневинними «пустощами», викрадення машини — відновленням справедливості, бійку — «чоловічим» з’ясуванням стосунків і так далі. Підліток підміняє поняття: себе він бачить месником, а жертву «лиходієм», якого потрібно «покарати».

Чого у неблагополучних підлітків явно більше, ніж у звичайних хлопців, так це вільного часу. На що його витратити? За даними соці­ологів, зараз серед усіх форм дозвілля молоді переважає «розвага». Практично втратили популярність такі заняття, як конструювання, заняття в яких-небудь секціях з ремесел і клубах, походи тощо. У більшості молодих людей усі естетичні інтереси — це перегляд гостросюжетних і еротичних кінофільмів і відео, комп’ютерні ігри і блукання по Інтернету у пошуках еротики.

95% тих, хто відносить себе до тієї або іншої неформальної групи сказали, що з приятелями вони в основному «гуляють вулицями, в парку, у дворі». 63% — грають в ігри на комп’ютері, 52% — у футбол або інші спортивні ігри, 43% — ходять на дискотеку, в клуб або в бар, 42% — п’ють пиво та інші слабоалкогольні напої, 38% — палять. Кожен третій член неформальної групи (32%) сказав, що разом з друзями він «тішиться, лякаючи людей», 27% — «ламають усе навкруги заради задоволення» (подібними речами займаються лише 6% опитаних). 24% палять у своїй компанії кальян, кожен п’ятий вживає міцний алкоголь. Кожен десятий в компанії таких же молодих людей палить маріхуану, а 8% — вживає сильніші наркотики. 6% призналися, що разом з приятелями здійснювали крадіжки з магазинів (самостійно це зробити ризикнув лише один із ста).

Кожен п’ятий підліток входить до тієї або іншої неформальної групи. Найчисленніші — це спортивні (30%) і музичні (26) фанати, а також любителі японського аніме (24%). Інші респонденти відмітили свою прихильність до таких груп, як хіпстери, готи і емо, рокери, репери, панки, гопники, альтернативники, скейтери і паркуристи, рольовики і толкієністи, націонал-патріоти, фашисти або скінхеди. Досить новим явищем в молодіжній неформальній субкультурі вважають комп’ютерних геймерів і хакерів (8%). В ході інтернет-опитування більше половини (57%) підлітків вказала, що належать до різних мережних співтовариств за інтересами.

Такі групи учені називають молодіжною субкультурою і зазначають, що, зазвичай, вони замкнуті і підкреслено ізолюються від масової культури. Деякі рухи, які проявляють по відношенню до «традицій» агресію і іноді, — екстремізм, вважаються вже контркультурою. Найстаріша — це контркультура злочинного світу, у якої свої закони, своя мова, свої розпізнавальні знаки (одяг, татуювання і ін.). Багато підлітків до «блатної» романтики явно тяжіють.

Але найбільше моло­діжні групи пов’язані з різ­ними стилями музики: від панків і емо до любителів важкого року. Правда, дослідники зазначають, що підлітки дуже часто не розуміють, «під чим підписалися». Наприклад, деякі «справжні металісти» свято упевнені, що головне їх завдання — влаштовувати бійки і безлади, грубіянити дорослим, одягатися в шкіру із заклепками. А попроси їх назвати імена і кращі альбоми знаменитих музикантів в стилі хеві-метал — відразу «зависнуть». До речі, це стосується і скінхедів: спочатку це були послідовники стилю реггі. Але згодом частина скінхедів долучилася до політичних радикалів, неонацистів, антикомуністів тощо. Тут уже не до музики. 

Соціологи стверджують: у сучасних підлітків з неформальних груп яскраво виражено прагнення до ризику. Якщо це не вдається, хлопці страждають від «нудьги», «туги», «нікчемності». Діяти ж вони вважають за краще не поодинці, а натовпом — і це теж відома психологічна закономірність: у натовпі ти «анонімний» і можеш не боятися відповідальності. У своєму дослідженні соціологи відмічають: діти можуть практично безконтрольно «викачати з мережі» будь-яку інформацію, у тому числі і кримінального характеру. Юні злочинці обмінюються досвідом в популярних соціальних мережах і інтернет-співтовариствах, там же діє безліч шахраїв і радикальних персон. Знайти у вільному доступі інструкції по приготуванню наркотиків, схеми виготовлення вибухових пристроїв не складає труднощів.

Соціологи звернулися до даних психологів, які агресію підрозділяють на фізичну (тобто прямий напад, застосування фізичної сили), непряму (плітки, злісні жарти, адресовані «усім відразу» напади люті, крик, ляскання дверима і так далі), вербальну (погрози, лайка) і потенційну (дратівливість і готовність при щонайменшому приводі перейти від настрою до дії). Психологи виділяють жорстокість як вид агресії, але їх не ототожнюють. Жорстокість, вважають вони, зовсім не обов’язково супроводить агресію. Агресія може бути закладена «від природи», у неї біологічне коріння. А ось жорстокість — це результат виховання і умов життя. Дуже часто люди (і підлітки у тому числі) жорстокі не «самі по собі», а тому, що «такими треба бути» в їх групі, і якщо її закони не наслідуєш, сам же в першу чергу і поплатишся. Для багатьох підлітків агресія і жорстокість — це спосіб самоствердитися в колі однолітків, «дати відсіч». Багато що залежить і від сім’ї. Як не дивно, але схильність до насильства психологи часто відмічають не лише у дітей, яких вдома «б’ють смертним боєм», а у цілком благополучних дітей, чиї батьки контролюють буквально кожен крок свого чада і залишають йому тільки такий спосіб «перевірити себе».

Так чи інакше, коли соціологи опитували школярів 7-9-х класів і неповнолітніх ув’язнених, з’ясувалося, що варто тільки запустити механізм агресії — і вона розповзатиметься навкруги. «Треба застосувати силу, щоб тебе шанували», «Якщо речі, які я роблю, пригнічують інших людей, то це їх проблема, а не моя», «коли я злий, краще триматися від мене чимдалі», «я у будь-якому випадку постараюся отримати те, що хочу, навіть якщо це створить проблеми іншим людям», «без насильства усе було б набагато нудніше», «немає нічого поганого в тому, щоб ударити слабшого», «насильство — це задоволення» — з такими твердженнями згодні в середньому 13% «законопокірних підлітків». У міру набуття досвіду бійок і інших «антигромадських» дій подібні тези бере на озброєння кожен п’ятий підліток. Серед малолітніх засуджених більше половини (іноді до 67-68%) подібне вороже відношення до людей вважають для себе нормою.

Правда, у багатьох випадках свою агресію школярі випліскують не фізично, а словесно і лише проти тих, хто слабший. Але при цьому соціологи зазначили, що останнім часом навіть вербальна агресія стала проявлятися в більш ранньому віці, ніж в 80-90-і роки. А за даними російського МВС, також приведеним в доповіді учених, більше 30% злочинів неповнолітні скоюють без чіткого мотиву, 70% малолітніх вбивць навіть не можуть відповісти, навіщо вони це зробили.  Психологи знаходять причини загострення жорстокості під­літків, окрім іншого, в «агресивному впливі» ззовні: в жорстоких фільмах, в постійному насильстві і крові на кіноекрані і на моніторі, де розгортаються комп’ютерні ігри. А ще — в Інтернеті, куди слідуючи новій моді підлітки викладають відеозаписи, наприклад, своїх знущань з однолітків і знаходять на це масу відгуків. В ході онлайн-дослідження 15-річні респонденти без щонайменшої ніяковості хвалилися своїми «режисерськими успіхами» на цьому терені — наприклад, обговорювали ролик «школи боїв без правил для дівчаток». Вчених шокувало те, що підлітки займали позицію нейтрального і аморального спостерігача і жертві ні краплі не співпереживали.

У науці є поняття «Підлітковий моббінг» — від англійського слова «натовп», що означає організоване колективне цькування підлітка однолітками. Відбувався він у всі часи (досить згадати, наприклад, знаменитий фільм «Опудало”). Але останнім часом його фіксують дедалі частіше. Нерідко саме цькування стає причиною самогубств підлітків. Раніше справа обмежувалася бойкотом в класі і плітками у дворі, зараз жертва виявляє образливі записи в доступних «всьому світу» соціальних мережах, відео — в загальному доступі. Те, що іноді відбувається у віртуальному просторі, соціологи відверто назвали «публічними тортурами». І призвали до того, щоб все-таки задіяти громадський контроль.

Соціологи проаналізували причини, через які старшокласники вплутуються в бійки, здійснюють акти вандалізму, знущаються з однолітків. В основному це особисті мотиви, захист власного «Я» — відповів на образу, заступився за друга, «наших били» тощо. З віком підлітки рідше вплутуються в бійки і вчаться прийнятнішим способам врегулювання конфлікту. У числі ж глибинних причин — те, що в суспільстві підліток практично не має можливості самоствердитися і випробувати себе в реальній справі. Лише у 39% є близька людина, з якою можна порадитися. Зате в безпосередньому оточенні повно тих, хто вирішує свої проблеми саме силою і з легкістю порушує закон і норми моралі.

Багато що залежить і від місця, де підліток живе. У великих містах набагато легше збираються агресивні молодіжні «зграї», а людина почуває себе безконтрольною і безкарною. У селі або селищі міського типу жити набагато безпечніше, ніж в мегаполісі. За даними соціологів, у великих містах б’ються набагато частіше, ніж в малих: 44,6% проти 28,1%. На селі підлітки рідше носять з собою ножі. У малих містах значно менше, ніж у «мільйонниках», агресивно налаштованих дівчаток (теж одна з гірких прикмет нашого часу).

Це стосується і актів вандалізму, коли підлітки розмальовують стіни будинків, псують ліфти, ламають таксофони, вагони потягів і пам’ятники на кладовищах. За статистикою, більшість таких актів здійснюють саме люди у віці до 25 років.

Несподіваним для учених стало те, що у міру дорослішання, молоді люди стають схильними до вандалізму: серед школярів 7-9-х класів це лише кожен десятий, серед старшокласників вже 43%. Правда, 40% при цьому сказали, що написи на стінах і порвзані сидіння в транспорті їх самих «дратують», кожному п’ятому «хочеться усе виправити». Але, мабуть, тут теж позначається ефект групи: 75-80% під­літків-вандалів діяли разом із спільниками. До речі, соціологи з властивою їм скрупульозністю присвятили особливі розділи своєї доповіді вандалізму, граффіті, крадіжкам в магазинах (підлітки активно ділилися способами обману контролерів і продавців, зняття магнітного захисту з товарів і іншими «секретами майстерності”). Дуже пізнавальне було б чтиво для власників магазинів, міліції і педагогів.

Найсумніший висновок з цього дослідження — те, що соціологи і психологи, що займаються підлітковими проблемами, ніяк не можуть вплинути на ситуацію. Їх дослідженням лише зрідка цікавляться педагоги. Навіть правоохоронці, мабуть, задовольняються лише власною кримінальною статистикою.

 planeta.moy.su

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com