АТОМНИЙ ХОЛДИНГ НЕСЕ ЗАГРОЗУ

Про те, що двічі наступати на граблі є улюбленою справою українців, згадувалося не раз. Прикладів — достатньо.  Світ ще не забув чорнобильських подій, ще не заросла й не скоро затягнеться відкрита ізотопоточива рана на тілі України, а влада вже готова будувати другий потенційний Чорнобиль. У липні цього року Кабінет Міністрів України своїм розпорядженням №498-р схвалив техніко-економічне обґрунтування спорудження третього та четвертого блоків Хмельницької атомної електро­станції (ХАЕС), а 6 вересня Верховна Рада прийняла закон «Про розміщення, проектування та будівництво енергоблоків № 3 та № 4 Хмельницької атомної електростанції». Таким чином, парламент дав дозвіл на будівництво двох енергоблоків, оснащених російськими реакторами типу ВВЕР-1000 (В-392), загальною вартістю понад 39,5 млрд. гривень.

Після аварії на Чорнобильській АЕС та подій на Фукусімі-1 людство дійшло висновку, що «мирному атому» довіряти не можна. Саме тому урядами багатьох країн, не без тиску з боку громад­ськості, були прийняті рі­шення стосовно закриття й демонтажу існуючих АЕС та відмови від будівництва нових таких станцій. Так, до 2022 року Німеччина планує відключити всі свої 17 АЕС, після чого вони будуть демонтовані, повністю відмовитися від атомної енергетики та до 2030 року припинити експлуатацію всіх атомних електростанцій вирішила Японія, про активний і рішучий перехід на інші види енергії оголосили уряди інших розвинених країн.

Україна ж, маючи болючий досвід техногенної катастрофи 1986 року — катастрофи, котрою був наляканий увесь світ і причини якої досі достеменно не відомі, — намагається продовжувати небезпечні експерименти з енергією атома. Що це — нерозуміння владою глобальних проблем і небажання мислити категоріями здорового глузду? Неспроможність розв’язати вузол енергетичних проблем держави та спроба «розрубити» його «мирним атомним мечем”? Чи елементарна безвідповідальність перед майбутнім та ще й з елементами розрахунків з отримання кимось певного зиску?  Чому російський уряд, котрий уперто не бажає переглянути ціни на газ, що експортується в Україну, «розщедрився» на неабияку допомогу стосовно будівництва додаткових блоків на ХАЕС?

Адже йдеться не лише про технічну підтримку росіянами спорудження блоків, а й про фінансову — у вигляді кредиту, що становить 80% загальної вартості проекту.

Чи не прояснюють намірів наших «щедрих» сусідів слова Володимира Путіна дворічної давнини, які чітко характеризують настрої і бажання росіян? «Мова йде про великомасштабну кооперацію наших ядерних галузей. Ми пропонуємо створити крупний холдинг, до якого входили би об’єднана генерація, атомне машинобудування і паливний цикл», — сказав тодішній прем’єр, який нині є президентом РФ.

Позаяк за «благими» намірами наших сусідів проглядаються чіткі геополітичні інтереси Росії, які вона намагається «протиснути», зокрема на теренах нашої держави за рахунок здоров’я українців.

І, здається, їй це вдається. Нещодавні урядові і парламентські рішення щодо реалізації спільного російсько-українського проекту з будівництва додаткових блоків ХАЕС, — тому підтвердження.

Реагувати на загрози, які несе співпраця з будь-ким у сфері будівництва АЕС, є   прямим обов’язком громадянського суспільства. Адже загрози —  більш ніж очевидні. Про це, зокрема, ведуть мову екологи. За словами координатора енергетичної програми національного екологічного центру України Артура Денисенка, будівництво енергоблоків ХАЕС — це порушення Конвенції ЕСПОО (про оцінку впливу на довкілля в трансграничному контексті).

Інший фахівець, російський фізик-ядерник, експерт ЕО Беллона Андрій Ожаровський зазначає: «Проект АЕС з реактором BBEP-1000 розроблявся у 70-х роках і не відповідає сучасним вимогам безпеки. Хоча його модернізували, він все одно застарілий. Планується також використати недобудовані бетонні конструкції, які знаходяться зараз на майданчику. Це захисний ковпак, будівництво якого закинули ще в 90-х, і не законсервували. Всі 20 років ці конструкції у воді, бо мокнули під дощами, взимку замерзали. В проекті добудови не передбачено спорудження пастки розплаву активної зони реактора, щоб був якийсь прилад, який унеможливить контакт із природним середовищем, якщо вона проплавиться». Експерт не виключає можливості аварії на такому реакторі. Навіть невеликі викиди йоду не в аварійному стані фахівець вважає небезпечними для населення, що мешкає поблизу Хмельницької АЕС. «За даними висновків французьких та німецьких вчених, викиди навіть неаварійних атомних станцій викликають у радіусі 50 кілометрів дворазовий ріст ракових захворювань у дітей. Саме тому у Німеччині такі станції закривають. А у вас навпаки. Я в шоці. Хто взагалі придумав у європейській цивілізованій країні будувати такий небезпечний проект?» — дивується Андрій Ожаровський.

Та чи прислуховується українська влада, що вважає себе по-європейські сучасною і  професійною, до застережень експертів? І хто має відповідати за ті ризики і загрози, які несуть блоки ХАЕС — потенційні джерела ізотопного кошмару? Чи дозволять українці приймати подібні рішення?

Любов Чуб