Аудит податкових зобов'язань при підготовці угод M&A

У час злиття і поглинань компаній, щоб придбаний актив приносив новому власнику вигоду, а не перетворився на розчарування і втрати, до покупки об'єкта проводиться його комплексна перевірка.

В ході перевірки діяльності компанії (комплексу копаній), яку передбачається придбати, вирішується цілий ряд завдань:

• оцінюється достовірність інформації, поданої продавцем компанії;
• визначаються конкурентні позиції;
• дається оцінка системі управління, рівню менеджменту, його здатності реалізувати стратегію компанії;
• виявляються фінансові, податкові, юридичні, технологічні та інші ризики, які існують у компанії, визначається істотність кожного з виявлених ризиків.

Зазначений перелік залежить від форми придбання - покупки юридичної особи або майнового комплексу. У першому випадку до нового власника переходять всі «скелети в шафі» і інші проблеми компанії, що купується. У другому ж випадку ряд ризиків не переходить до покупця, але, по-перше, не завжди продавець готовий продати об'єкт окремо, тому доводиться купувати акції (частки) в компанії, по-друге, мета придбання може якраз і полягатиме в покупці юридичної особи з набором необхідних ліцензій, персоналу, договорів і т.д. Крім форми придбання на перелік питань, що підлягають перевірці, впливають і інші фактори. Зокрема згадана мета придбання, галузеві особливості, стратегія покупця щодо компанії (адже метою може бути просто усунення конкурента з передачею бізнесу вже існуючим компаніям покупця, тоді просто немає необхідності в глибокому аналізі фінансових і юридичних ризиків компанії, що купується).

Результати проведеної перевірки або, як її називають останнім часом, Due Diligence допомагають покупцеві:

• об'єктивно визначити ціну угоди;
• побудувати систему гарантій (через договір купівлі-продажу акцій, схему закриття угоди і ін.), які максимально захистять його від виявлених ризиків і недобросовісних дій з боку продавця;
• розробити план інтеграції компанії, що купується в бізнес.

Одним з об'єктів перевірки, використовуваної покупцем для оцінки ризиків придбання, є податкові ризики. Завдання, які ставляться в ході перевірки, такі:

• оцінка податкових схем;
• кваліфікація господарських відносин;
• правильність розрахунку доходів і витрат;
• перевірка первинної документації та системи податкового обліку;
• оцінка перспективності податкових спорів;
• перевірка своєчасності сплати податків.

Для оцінки податкових ризиків можуть бути використані результати класичного аудиту, налогового аудита - спеціальної процедури, яка виконується аудиторськими компаніями, або податкового Due Diligence. Бувають випадки, коли покупець домовляється з податковою інспекцією про проведення перевірки.

Класичний аудит направлено на підтвердження достовірності бухгалтерської та фінансової відповідальності. В ході такого аудиту податки є лише одним з об'єктів перевірки, тому перевірці правильності обчислення податків може не приділятися належної уваги. Крім вимог договору на проведення аудиту аудитор керується федеральними і власними стандартами, які визначають вимоги до перевірки, рівні суттєвості і т.д. Таким чином, значний обсяг інформації, що надається перевіряючими, які не будуть пов'язані з податками. Чи стане така інформація корисна покупцеві чи ні, невідомо.

Податковий аудит- процедура, спрямована виключно на перевірку правильності обчислення податків. Вона в меншій мірі регламентується законодавством, тому замовник і аудитор можуть більш детально врегулювати вимоги до перевірки. Вартість подібної послуги, як правило, нижче вартості аудиту, і проводиться вона в більш короткі терміни, ніж аудит.

В ході податкового Due Diligence, як правило, обчислення податків аналізується не настільки ретельно, як при податковому аудиті, і основний акцент робиться не стільки на підрахунок суми неправильно обчислених податків, скільки на перевірку правильності податкового обліку основних операцій і оцінку податкових схем. Як наслідок, ця процедура дешевше і коротше податкового аудиту та дає покупцеві можливість визначитися з основними податковими ризиками.

Залучення для перевірки податкових органів має свої плюси і мінуси. З точки зору переваг можна відзначити зниження ризиків на майбутнє, оскільки ймовірність перевірки вже перевірених періодів хоча і не виключена, але обмежена. Крім того, податкові органи володіють більшим інформаційним ресурсом, маючи можливість ініціювати зустрічні перевірки, запитувати інформацію у третіх осіб і розкручувати багатоступінчасті схеми взаємин, чого, як правило, не може бути зроблено при проведенні інших видів розглянутих перевірок.

Недолік такого способу полягає в необхідності платити двічі: покупець платить, щоб «віддячити» інспекторів, підприємство, що купується - щоб розрахуватися з бюджетом, оскільки перевірки рідко закінчуються без донарахувань. Крім того, в інспекції встановлені плани перевірок, яким перевірка даного підприємства може і не відповідати.

У зв'язку з цим найбільш популярним при здійсненні операцій злиття і поглинання є використання податкового Due Diligence. При цьому способі перевірки, та й при інших теж, важливо забезпечити конфіденційність інформації про факт її проведення, так як в противному випадку доводиться стикатися з тим, що податкові і правоохоронні органи стребують або навіть вилучають результати таких перевірок у платника податків, ніж істотно полегшують собі завдання щодо донарахування податків. Нинішні ж акціонери і керівники купленого підприємства можуть бути притягнуті до відповідальності за співучасть в податковому злочині (якщо за результатами перевірки податки не були сплачені, а новий власник прийняв на себе відповідні ризики).

Багато неприємностей власникові бізнесу може принести недооцінка важливості питань, пов'язаних зі станом податкового обліку та первинної документації, оскільки дефекти в подібних документах навіть при правильній моделі організації діяльності можуть привести до втрати права на податкові відрахування.

По-перше, відсутність прозорої системи обліку, налагодженого документообігу і зберігання документації означає, що нове керівництво бухгалтерії або ділянки податкового обліку, яке може прийти разом з новим власником, не зможе опонувати претензіями податкових органів попередніх періодів. Навіть в разі збереження в компанії колишнього керівництва при занедбаності обліку не всякий працівник зможе згадати, як враховувалися операції два-три роки тому і де перебуває відповідна документація.

По-друге, незважаючи на деяку лібералізацію вимог, що пред'являються до документів при обліку витрат з податку на прибуток, щодо відрахувань по ПДВ як і раніше діє правило: відсутність будь-якого реквізиту в рахунку-фактурі (а їх понад 20) позбавляє права на податкове вирахування.

Логічне продовження зазначеної роботи - оцінка правильності розрахунку податкових зобов'язань, в ході якої аналізуються правильність оцінки податкової бази (в тому числі необхідно переконатися, що для цілей оподаткування застосовані коректні ціни), порядок визнання доходів і витрат, застосування організацією права на податкові пільги і ставок податків . Якщо в організації є податкові спори (не важливо, передані вони в суд або платник податків тільки отримав акт податкової перевірки), перевіряючі повинні дати оцінку перспективам вирішення спору.

За результатами проведеної перевірки замовник (покупець бізнесу) отримує інформацію, що дозволяє йому розрахувати потенційні податкові втрати. Проаналізувавши ризики, покупець повинен прийняти рішення: продовжувати переговори або відмовитися від угоди. Якщо він вирішить продовжити угоду, отримана в ході податкового Due Diligence інформація може послужити підставою для коригування ціни угоди і її правильного структурування з метою зменшення виявлених ризиків.