У США корупції немає, зате є лобізм

На відміну від примітивної корупції, де відносини будуються за принципом "давай гроші і питання вирішимо", лобізм це форма більш просунута. Там вже працює принцип "покажи мені всі вигоди цього і ми це зробимо". Відмінною можливої ілюстрацією процесу лобізму є американські фільми про адвокатів. Хоча навіть є один фільм і про лобіста - Дакую, що ви палите. Там мегарозумний профі своєї справи з підвішеним язиком може переконати будь-кого в своїй правоті.

Ну це так показують у фільмах. Реальність же трохи інша. Переконувати людей зі схожими поглядами нескладно, та й не потрібно. Якщо грамотно і розумно окреслити можливості, то вони самі погодяться. Ну і я не думаю, що якщо все було так просто, то компанії витрачали б щорічно мільярди доларів на лобістів.

Набагато складніше переконати ідейного супротивника. Особливо, якщо у нього є своє рішення. Думаю, ви й самі це знаєте. Спробуйте в суперечці переконати навіть своїх близьких. Втомитеся сперечатися. Навіть маючи величезну кількість аргументів, то часто люди до них бувають сліпі. І ніякі аргументи тут не подіють. Ось тут виникають труднощі і тому це таке дороге заняття.

А ви знали, що в лобісти не йдуть люди з вулиці? Лобістами там стають в основному колишні політики. Якщо лобізм це просто спосіб переконувати інших, то чому так відбувається? Там в політику йдуть в основному дуже розумні люди. І це не Україна, де щоб стати успішним політиком, потрібно бути актором з талантом оратора, але при цьому не бути семи п'ядей у лобі. Там одним красномовством законопроекти не просунеш. Красномовство більше підходить для переконання звичайних людей. А переконувати розумних людей з системи надзвичайно складно. Вони на кожен аргумент можуть знайти контраргумент.

Ну і погодьтеся, якщо опонент знає, що лобісту платять гроші, то переконати буває ще складніше. Опонент це не суд присяжних, який повинен неупереджено ставиться. Опонент це людина зі своїми усталеними поглядами та переконаннями. Він буде вже ставиться з підозрою і в кожному рядку буде шукати підступ. Бо успішного лобіста важливо вміти домовлятися. І тому туди йдуть колишні політики, так як в системі працює багато колишніх знайомих.

Прикладом роботи лобістів є скасування закону Гласса - Стігола. Було дуже багато шанувальників цього закону. І навіть Рейган не міг його повністю скасувати. Прорив стався в кінці 90. Коли його замінили законом Грема-Ліча-Блайлі. Закон прийняли протягом однієї сесії, що є рідкістю в Конгресі. Вважають, що він прийнятий завдяки лобістам. Хоча, особисто я сумніваюся, що противники скасування закону, знаючи всі нюанси дерегуляції, так охоче погодилися. Це теж саме, що зараз ліберали переконають противників дерегуляції у перевагах вільної торгівлі. Лобісти зробили неможливе. Більш ніж упевнений, що досягли вони цього не завдяки переконливими аргументами.

Знаєте чому кажуть, що лобізм з корупцією пов'язує дуже тонка грань? Тому що ніхто не переконує своїх супротивників. Вони просто домовляються. В обмін на відповідну люб'язність. Або ж за певну суму грошей. А значить лобізм це та ж корупція. Просто форма взаємовідносин інша.