Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Українська еліта взяла курс на розкол

Політична боротьба, яка зараз, наче паровоз, пихкає і повним ходом мчить по Україні дає зрозуміти одну просту річ: майже 5 років з кінця революції гідності (де загинуло більше сотні наших співгромадян), а також початку конфлікту на сході України, де своє життя вже віддало понад 10 тис. осіб) у голові влади нічого не змінилося. Зміни країни з еліт, як очікувалося спочатку, не відбулося.

Політичний істеблішмент України як поляризував населення, так і продовжує це робити. Сьогодні до звичного соціально-політичного конфлікту «захід-схід» додався антагонізм між прихильниками «УПЦ» або «МПЦ». Також на тлі виборів, що наближаються до всіх цих і без того неймовірно емоційним і фундаментальним розділенням додається ще й ненависть до прихильників не мого (нашого) кандидата.

Про це свідчать дві важливі події останніх днів:

Перше – розслідування журналістами програми «Схеми» щодо бізнесу в РФ у кандидата в президенти Володимира Зеленського.

Друге – триваючий Томос-тур Порошенко, де в Черкасах ПАП не замислюючись обізвав російськомовного громадянина, що задає незручні питання «москальским провокатором», звинувативши його в тому, що той не може навчитися говорити «мовою».

Розберемо обидва випадки:

Перший: 17 січня програма «Схеми» опублікувала розслідування, де йшлося про те, що Володимир Зеленський в інтерв'ю журналісту Гордону збрехав громадянам України. Зеленський заявив, що вже не має бізнесу на території РФ. В ході перевірки журналісти Радіо Свобода з'ясували, що у Володимира Зеленського досі є діючий бізнес в Росії і навіть більше, він намагається отримати субсидування від Мінкульту РФ на створення кінопродукції (за обкрадання бюджету ворожого держави потрібно хвалити). Коли журналісти вирішили особисто запитати про це Зеленського, то замість простого і добродушного актора, вони зустрілися зі знайомим чином простого, хамуватого і претензійного чиновника втікаючим від незручних запитань в тонований джип.

Природно, через незвичного для глядача (реального) образу Володимира Зеленського в кадрі даний сюжет моментально отримав ажіотаж в інших ЗМІ.

А як же громадяни України відреагували на розслідування «Схем»? Може почали обговорювати цю тему зі спробою вивести розмову на конструктивний грунт? Аж ніяк. Кожен коментує цю подію всіма силами намагається образити виборця готового віддати свій голос за Зеленського, називаючи електорат коміка «не таким», «єдиним» (в негативному значенні) або і зовсім проявляючи перл народофобія і називаючи українців «дурним народом». При цьому образити виборців Зеленського часто намагається фанатичний електорат нинішнього президента України Петра Олексійовича Порошенка, який вважає свої політичні переваги-елітарними. (Це чимось схоже на душевнохворого, який в один прекрасний день перебування в лікарні звернув увагу на те, що його оточують божевільні) Звичайно ж, співчувають Порошенко опускають момент коли у президента України знайшлася фабрика в Липецьку (на секундочку, в країні, з якою він воює), а його офшори на Панамі з'явилися ще до того, як це стало модним». Адже, якщо про це згадати, то виявиться, що у кандидата в президенти Зеленського рильце-то не таке брудне. Але групова пам'ять вона коротка, а тому з Порошенком попиту немає. Всі претензії виливаються на його опонентів.

В електораті Зеленського немає особливостей і він також палає ненавистю до виборців Порошенко, адже ті «їздять» по особистості їх лідера. Зрештою, обидві сторони б'ють один одного отрутою іноді переходячи всякі межі допустимого в спілкуванні двох незнайомих людей.  При цьому жодна сторона не здогадується про те, що всі вони відчувають однакову когнітивне спотворення в результаті якого на недоліки кандидатів просто закриваються очі.

Чому це відбувається?

Електорат Порошенко відштовхується не від любові до нього, а від страху невідомості, яка буде після нього. А електорат Зеленського (і будь-якого іншого опозиційного кандидата) просто хоче скоріше позбутися нинішньої влади. І саме величезне бажання досягти своїх цілей змушує і тих, і інших випускати з уваги моменти ганьблять образ їхнього кандидата.

Але ніхто з них не замислюється про це, оскільки політична еліта прикладає всі зусилля для того, щоб максимально поляризувати суспільство і продовжувати паразитувати на вирощених конфліктах.

Другий: Петро Олексійович присутня в Черкасах в рамках "Томос-туру" обізвав громадянина, що задає незручні питання "москальським провокатором". Як ви думаєте, чому? Тому що той говорив російською мовою.

Що ще мав на увазі Порошенко?

По-перше, назвав усіх російськомовних, ветеранів АТО, солдатів-москалями, тим самим поставивши під сумнів їхній внесок у захист України від агресії східного сусіда;

По-друге, образив усіх своїх російськомовних виборців, які голосували за нього в 2014 р. і збиралися проголосувати зараз;

По-третє, пройшовся по всіх російськомовних учасників Революції Гідності в результаті якої він і став президентом.

Звичайно ж, Порошенко не сильно обмірковував наслідки сказаного, але воно вже вилетіло і тому його не зловиш». При цьому Петро Олексійович, президент країни якої і без того завжди вистачало антагонізмів на мовному ґрунті, вирішив сам почати грати на цьому соціально-політичному конфлікті. Так, це той самий президент, що в ролі кандидата в 2014 р. подавав надії на адекватність, але сьогодні впав під вагою болісно низьких рейтингів.

Які висновки?

У той момент, коли Україна найбільше потребує адекватного, відповідального громадянства передбачає солідарність і допомогу один одному, її політичні еліти продовжують розколювати суспільство. Це відбувається навіть незважаючи на вкрай важкі і кризові часи. У свою чергу, люди без боротьби піддаються і йдуть в політичний раж повний ненависті й презирства до опонента.

Здавалося б, єдине чого повинні навчити наших громадян вибори – це повазі один до одного та спільній роботі на результат, а також успішному контролю влада імущих. Чудес не буває. Ми зжремо один одного ще до виборів. А політичний бомонд продовжить паразитувати на останках жертв політичної боротьби. Але є одна невелика проблема, про яку зовсім не замислюються в штабі кандидатів. 31 березня-це умовна відмітка знаходиться виключно в ваших головах. Після її досягнення ненависть і розбрат нікуди не зникнуть.

Владислав Сердюк, для "Хвилі"

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com