Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Епідемії 100 років тому: коли грип був смертельнішим війни

Січень 1919 року - час, коли Київ, як і вся Україна, стояв на порозі масштабного спалаху різних захворювань.

По черзі городян "косили" актуальні і сьогодні кір, "хвороба бідних" - туберкульоз, вбивчий тиф і незрозуміла "іспанка" - вірус грипу, який тримав в страху весь світ.

Зараза йшла з вокзалу

Війна, голод, антисанітарія і безконтрольне переміщення величезної кількості людей неминуче повинні були привести (і приводили) до поширення інфекційних захворювань, багато з яких були новими і невивченими для місцевих ескулапів.

Як лікувати? Що лікувати? І головне, де знайти лікарняні ліжка для тисяч хворих? Січень 1919 року став справжнім випробуванням для київських санітарних служб.

Розсадником і місцем, де інфекції поширювалися швидше за все, був залізничний вокзал. Не дарма ж, зайнявши місто на початку 1918 року, німецьке командування наказало вилизати його до дзеркального блиску. Чистота і порядок тоді там були ідеальними. Але час минав, влади змінювалися (Скоропадський втік, в Києві влаштувалися петлюрівці, а вже в лютому місто перейшло під контроль більшовиків), і до січня 1919 го "ворота міста" стали для нього головною небезпекою. Від 10 до 20 тисяч цивільних біженців, колишніх військовополонених, паломників тижнями жили в залах вокзалу. Медики щодня реєстрували сотні хворих, а ще десятки вмирали просто в кріслах залів очікування. Вранці сюди приходили санітари і виносили трупи, що залишилися. Розуміли, завтра ось так же можуть забрати і їх тіла. Вокзал тоді став тією бомбою уповільненої дії, яка в будь-який момент могла здетонувати і перетворити все місто у величезну богадільню.

"Іспанкою" перехворіли всі. І навіть більше

Боятися було чого. Хвороби накривали Київ хвилями. Віспа, тиф, кір, дифтерія, сибірська лихоманка, скарлатина, дизентерія, туберкульоз - це далеко не повний список хвороб, які виявили себе в той час. Але найстрашнішою на рубежі 1918-1919 років стала знаменита й загадкова "іспанка" - вірус грипу, який вразив п'яту частину населення земної кулі і що забрав, за різними даними, до 3 відсотків його населення (від 50 до 100 мільйонів чоловік).

"Іспанка" мала всі стереотипи, пов'язані з грипом. Відмітна риса будь-якого вірусу - легкість, з якою він мутує. "Іспанка" перевершила в цьому всіх. Прийнято вважати, що хвороба небезпечніша за все для дітей, у яких ще не сформувалася імунна система, і для людей похилого віку, коли вона вже не така стійка. В даному випадку все було навпаки. Вірус вбивав переважно молодих і міцних. За статистикою, його жертвами ставали люди 20-40 років, до цього рідко хворіли. Медики припускають, все та ж імунна система зіграла злий жарт, з'явившись певним провокатором для активізації хвороби, хід якої проходив блискавично. Мемуаристи описували процес так: ввечері чоловік абсолютно здоровий, вранці з'являється озноб, до обіду температура піднімається до 40 градусів, до вечора з'являється сильний кашель з кров'ю, а вже на наступний ранок людина помирала.

Хвороба вбивала людей сотнями, не шкодуючи нікого.

"На одному з роз'їздів нам показали поїзд мерців. Довгий ряд вагонів санітарного поїзда був суцільно наповнений померлими. У всьому поїзді не виявилося жодної живої людини. В одному з вагонів лежало кілька мертвих лікарів і сестер. Особливі загони робили  очищення залізничних будівель від хворих і трупів. Я спостерігав, як на одній зі станцій полонені відкочували ручні вагонетки зі складеними, подібно дров, закляклими, в різноманітних позах мерцями. Їх тут же за станцією звалювали в піщані кар'єри в загальну могилу ", - так описував події січня 1919 року білогвардійський генерал Петро Врангель.

Моторошне видовище генерал побачив не в Україні, події відбувалися на Північному Кавказі, але подібне цілком могло статися і у нас, пандемія охопила всю земну кулю, і вірус поширювався стрімко.

Київ переніс "іспанку" ще легко. Статистика стверджує - перехворіло 700 тисяч чоловік при населенні нинішньої столиці в той час - 500 тисяч. Пояснюється невідповідність цифр все тією ж навалою біженців і переселенців, що не дозволяє чітко визначити, скільки ж людей знаходилося в місті на початку 1919-го. Померло в результаті пандемії близько 10 тисяч чоловік. У порівнянні з іншими країнами, де смертність сягала 25% від усіх захворілих, ми ще легко відбулися. Можна сказати - пощастило.

До речі, природу появи "іспанки" і настільки швидке її зникнення не зміг пояснити досі ніхто. Точно так же, як і однозначно виключити можливість її повернення.

На київському залізничному вокзалі, який був набагато менше нинішнього, тижнями жило до 20 тисяч біженців.

Повертаючись до інфекцій, що розповсюджувалася  на київському вокзалі, слід зазначити - проблему розуміли всі люди, які приходять до влади. І Скоропадський, і Петлюра, і більшовики. Ось тільки як з нею боротися, не знав ніхто. Ера антибіотиків настане через кілька десятиліть, а тоді першочерговим завданням вважалося не вилікувати хворих. Ні. Потрібно було зупинити поширення епідемій. І не тільки в Україні. У тих же США саме в 1918-1919 роках вводиться ряд законів, які здаються дивними і сьогодні. Заборона на рукостискання, наприклад. Або штраф за плювки на вулиці. Все, щоб зупинити поширення інфекції. В Україні йшли тим же шляхом. Вокзал перетворили в імпровізований лазарет, виділивши для хворих два вагона (на більше не вистачило грошей). Почали стежити за чистотою на вулицях, ніколи київські смітники не були такими стерильними, як в ті роки. При всіх лікарнях відкривалися так звані "заразні бараки", куди сотнями звозили не тільки хворих, але і тих, що знаходилися в зоні ризику людей. По суті, намагалися позбутися від волоцюг на вулицях. Була продумана і частково здійснена програма роботи з біженцями та переселенцями. Колони людей, які прибували до Києва, намагалися перенаправляти по інших напрямках, пропонуючи хоч якісь умови для виживання в сусідніх містах і селах.

Дивно, але дії міської влади досягли певних результатів. Київ не обійшли епідемії, однак ті страшні перспективи, яких боялися і які були цілком реальними, не відбулися. Хвороби не пішли, але життя тривало.

Назва з'явилася через цензуру

Іспанія не була батьківщиною пандемії. Перша атака хвороби сталася в США, потім поширилася по всьому світу. В Європі "іспанка" бушувала в усіх країнах. Ось тільки в тих, які брали участь у Першій світовій війні, інформацію про страшний вірус замовчували, боялися зайвої паніки. А в нейтральній Іспанії в газетах інформації про хворобу віддавали перші шпальти. Після того як в країні захворіло 40% населення, про хвороби заговорили в усьому світі.

Тиф, який вплинув на історію України

Українська Галицька армія після об'єднання з частинами Директорії воювала на боці УНР. Часом цілком успішно. Дисципліновані частини, що включали в себе до 30 000 бійців, при 40 гарматах - пристойна сила, здатна визначити результат протистояння. Але в справу втрутився висипний тиф. До осені 1919-го кількість хворих в частинах досягало 13 тисяч чоловік. Вважай - кожен другий. У похідних умовах це була катастрофа. Обоз перевищував в числі регулярне військо. В результаті перехворіло до 90% всього особового складу. За однією з версій істориків, саме епідемія змусила командування УГА підписати 6 листопада 1919 року сепаратне перемир'я з Добровольчою армією і за фактом практично поховати надії Петлюри на повноцінне національне протистояння. Без УГА війська УНР перестали бути ключовою фігурою в боротьбі за контроль над територією України.

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com