Криза в Саудівській Аравії говорить про зміну зовнішньої політики США

Слабка реакція США на іранські атаки по об'єктах Саудівської Аравії говорить про важливу тенденцію у зовнішній політиці США: зниження готовності Вашингтона вкладати військові та економічні ресурси в підтримку безпеки своїх союзників. І це зниження відповідальності США перед союзниками може мати серйозні наслідки для глобального альянсу.

По-перше, складно обговорювати бажання США уникати проблем інших країн, не зазначаючи їх тривалі, дорогі дії в Афганістані та Іраку. Американцям важко обговорювати військові дії, не рахуючи ударів безпілотників по терористичним групам, не враховуючи ймовірність того, що розвиток конфлікту втягне їх в чергове болото. Судячи з усього, США взагалі не розглядають щось середнє між повномасштабною війною і повною бездіяльністю, оскільки громадськість та офіційні особи, які приймають рішення, не вірять у здатність стримувати операції. Це пов'язує осіб, які приймають рішення в США та заважає розумно використовувати військову міць, так як будь-яка проміжна дія між повномасштабною війною і тотальною бездіяльністю навіть не розглядається. У свою чергу, незважаючи на загрозливу риторику, довіри до цих погроз мало, що відкриває поганим гравцям більше можливостей.

По-друге, коли мова йде про союзників, Трамп зосереджений не на абстрактній проблемі світового порядку, а на конкретному і короткостроковому інтересі: що особисто ми отримаємо від цього? З цієї причини Білий дім волів просто продавати зброю союзникам, що знаходяться під загрозою, а не розміщувати війська на їх території, припускаючи, що продаж дорогих систем озброєнь дозволить їм захистити себе. Але, як видно на прикладі втручання Саудівської Аравії в Ємен, навіть найдорожчі і передові системи озброєнь не можуть впоратися зі стратегічними загрозами, якщо ними не керують компетентні сили, що реалізують послідовну стратегію.

По-третє, широко поширена думка про те, що США енергетично незалежні, не зовсім точна. Проте це важливо для формування американської зовнішньої політики, тому що президент в це вірить. Безумовно, світовий ринок нафти існує, тому ціна в США не відірвана від попиту і пропозиції по всьому світу. Однак той факт, що багато найбільших світових постачальники енергоносіїв - у тому числі США і Росія, які перевершили Саудівську Аравію за обсягами виробництва, - розташовані не на Близькому Сході, безумовно, знижує відносну важливість регіону на ринку нафти.

Все це підводить до розуміння того, чому від США практично не було відповіді на руйнівні атаки Ірану на саудівські нафтові об'єкти в Абкаіке і Хураісі. Незважаючи на вихід Трампа з угоди про JCPOA і його кампанію максимального тиску, навряд чи Іран поступиться вимогам США. Швидше за все, він продовжить відмовлятися від переговорів або стримувати тиск. Спочатку Тегеран робив це обережно, але потім ставав все більш нахабним, зрозумівши, що Білий дім прагне уникнути конфронтації. Фактично атаки Ірану на нафтові об'єкти в Перській затоці посилили бажання Трампа зустрітися з президентом Хасаном Рухані, щоб знайти вихід з глухого кута між двома країнами.

Чому може навчити відсутність реакції на атаку проти союзника США? В першу чергу союзники повинні бути готові поодинці протистояти викликам.

Звичайно, ситуація Саудівської Аравії унікальна, а це знижує ймовірність того, що США кинуться на захист. Королівство втрачає повагу в Америці після вбивства журналіста Джамала Хашоггі, війни в Ємені і його передбачуваної ролі в теракті 11 вересня. Нестійка і саморуйнівна політика кронпринца Мухаммеда бен Салмана, незадовільна робота саудівських військових змусили вірних прихильників Саудівської Аравії у Вашингтоні призупинити і переглянути двосторонні відносини.

Але останній приклад, який підкреслює важливу тенденцію у зовнішній політиці США, неминуче призведе до наслідків за межами Саудівської Аравії. Ізраїль може зрозуміти, що нові реалії зовнішньої політики США, відсутність бажання Америки захищати своїх союзників, які стикаються зі стратегічними погрозами, потребують переоцінки планів на випадок непередбачених обставин.

І сьогодні вороги можуть підбадьоритися, враховуючи, що вірність США своїм союзникам ставиться під сумнів.