Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Раніше матом лаялися, тепер на ньому розмовляють. Чому важливо стежити за своєю мовою

Сьогодні мат став буденним мовним явищем. На ньому не просто лаються, а розмовляють. Протоієрей Федір Бородін – про те, чому рішення не лаятися – свідомий вибір людини, і як не допускати в своє серце гнилих слів.

Будь-яка культура включає в себе деякі табу. Мат - це табуйована частина нашої мови. Я переконаний, що і досі будь-яка людина, яка починає матюкатися в публічному просторі, випадає з простору культури.

А для християнина лаятися неприпустимо: в християнському розумінні людина - це творіння, яке наділене даром слова. Це дар Божий, в якому людина схожа на Бога, дивовижна грань присутності образу Божого в людині. Бог своїм словом творить світ, людство, і людина – словесна тварюка, вона наділена творчим даром – словом. А безсловесне – це будь-яка інша тварина.

Цей дар дано людині не просто для того, щоб бути схожим на Бога, а щоб наближатися до нього і з Ним спілкуватися. Спілкування з Богом – це молитва. Християнин за визначенням-людина, яка молиться, людина, яка розмовляє з Господом. Людина, яка починає розмовляти з Господом, розуміє, що молитва – це рух до Бога, а мат – рух в протилежну сторону, вживання словесного дару на руйнування. Якщо ти любиш молитву, то ніколи не будеш матюкатися. Мат буквально вбиває, випалює з вуст людини молитву. Якщо людина матюкається, у неї просто не будуть складатися слова молитви, він втратить цей дар і саме бажання молитися.

А молиться людина слідом за пророком Давидом може сказати: "якщо солодкі гортані моєму словеса Твоя паче меду устом моїм" (Пс. 118:103). Вона відчуває цю солодкість, вона настільки дорога, що буде боротися за неї, боячись втратити. А коли ти лаєшся, коли з твоїх вуст злітає нечисте, гниле (згадайте слова апостола Павла: "всяко слово гнило та не виходить з вуст ваших", Еф. 4: 29), ти втрачаєш цей дар молитви. Він помирає в твоїх устах, і ти віддаляєшся від Бога.

Людина віруюча – це людина, що стежить за своєю мовою. Якщо ти можеш приборкати свою мову, ти можеш приборкати все своє єство. І навпаки, через мову ти можеш зруйнувати в собі багато. Кермо – зовсім маленька деталь на кораблі, але весь корабель управляється кермом.

Мова-мала частина людини, але вся людина може поплисти не туди, якщо говорить не так. (Про це сказав апостол Яків у своєму посланні, Як. 3:1-12.)

Так що мат абсолютно неприпустимий для людини, яка хоче розмовляти з Богом і бажає, щоб Бог його почув, щоб молитва стала діалогом.

Що ми можемо зробити, якщо лаються в нашій присутності? Якщо можемо якось впливати на ситуацію, то краще попросити не робити цього. Якщо не можемо впливати, а людина продовжує, то потрібно встати і піти.

Будь-яка людина здатна зупинитися і контролювати себе. Коли служив в армії, там були люди, і три чверті слів, які вони вживали, були нецензурними. Але коли вони виступали публічно, на політінформації, наприклад, Вони ж могли не лаятися, просто іноді робили паузи…

Нещодавно я почув розповідь нашого парафіянина, як він прийшов до віри через відмову від мату. В юності він був невіруючим, багато пив, бився, гуляв і матюкався. Одного разу він опинився поруч з якоюсь церковною крамницею і захотів купити собі ланцюжок, щоб повісити на неї кулончик. Жінка, яка там торгувала, сказала: "Який ланцюжок, якщо ти хрещений, то потрібен, перш за все, хрест». "Буквально уламувала мене, - згадував парафіянин. – Уламала, і я купив хрест. Але коли я надів хрест, то відчув, що більше не має лаятися матом. Я не вважав себе віруючою і не міг нічого пояснити, так що якийсь час це прагнення відмовитися від лайки навіть дратувало. Але протягом двох або трьох тижнів я припинив лаятися зовсім, просто зрозумів, що більше не можу, мені стало гидко. Далі сталася дивна річ: коли я перестав лаятися матом, то раптом переоцінив все своє життя і зрозумів, що все моє життя було неправильним. Я розірвав зі старим, припинив всі свої кричущі гріхи і прийшов до віри". Зараз ця людина живе церковним життям, причащається, сповідається і у неї абсолютно чиста мова. Бог зміг до нього дотягнутися і привести його до Себе тільки після того, як людина перестала лаятися. Людина змогла чути Бога, так що виходить, що лайка заважала цьому.

Ще недавно матом лаялися, а тепер – буденно розмовляють. Причому всі – діти, жінки. Від цього стає просто страшно. Задумалися б люди, які сутності стоять за цим, які занепалі духи радіють таким словам.

Ми, християни, повинні не те що матірну лайку, ніяку лайку не допускати в своє серце, будь-яке гниле слово.

Всі люди, які вживають у своїй мові нецензурну лайку, приходячи в храм, не матюкаються. Тобто говорити матом чи ні – свідомий вільний вибір. І це страшно. Думаю, що в пеклі розмовляють тільки матом. Сумно, що люди оточують себе такою реальністю.

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com