День Святого Валентина: історія свята і основні традиції

14 лютого відзначають у всьому світі незважаючи на те, що він не числиться в календарі офіційних свят.

Щорічно 14 лютого закохані у всьому світі відзначають День Святого Валентина. Вже понад півтори тисячі років в цей день люди зізнаються один одному в коханні. Спочатку святкування пам'яті Святого Валентина було встановлено як шанування мучеництва священика, без будь-якого зв'язку з закоханими. Але з часом День Святого Валентина з католицького свята перетворився на світський.

Передісторія свята

Офіційно День Святого Валентина існує більше 15 століть. Однак ще до нього, в язичницькі часи, існували аналоги - "свята кохання". Наприклад, в Стародавньому Римі 15 лютого кожен рік відзначався Луперкалій - фестиваль еротизму, що влаштовується на честь богині "гарячкової" любові Юнони Фебруа і бога Фавна, також відомого як Луперк. В цей день в жертву приносили кіз і собак, шкури яких після різали на смуги. Жерці ходили по вулицях і шмагали цими смужками зустрічних жінок. На думку деяких істориків, в цей день статеві відносини з незнайомими і малознайомими людьми не тільки не заборонялися, але і всіляко віталися.

За день до Луперкале відзначалося свято римської богині шлюбу, материнства і жінок Юнони і бога Пана. У цей день дівчата писали любовні листи, які потім поміщали у величезну урну, з якої їх тягнули чоловіки. Після цього чоловік починав доглядати за тією дівчиною, лист якої йому попався.

Існувало подібне свято і в античній Греції. Його називали Панурга - ритуальні ігрища на честь бога Пана (у римській міфології - Фавна). Пан завжди зображувався як велелюбний веселун, який дуже добре грає на сопілці і завжди переслідує німф своєю любов'ю. Цей день ще називали "Пташиним весіллям", так як вважалося, що пернаті утворюють шлюбні пари саме в другий тиждень другого місяця року.

Історія Дня Святого Валентина

Щодо появи нинішнього свята існує кілька легенд, пов'язаних з ім'ям Святого Валентина. Одна з найбільш романтичних з них розповідає про християнського проповідника, який вінчав закоханих легіонерів римської імперії з їх обраницями незважаючи на те, що імператор Клавдій II заборонив це.

Заборона була введена імператором для збереження військового духу: він вважав, що одружений "думає про те, як прогодувати сім'ю, а не про благо імперії". Однак проповідник Валентин завжди йшов назустріч закоханим і як міг допомагав їм: мирив посварених коханих, писав для них любовні листи, передавав квіти дівчатам і таємно вінчав пари.

Коли Клавдій II дізнався про це, то звелів кинути священика до в'язниці. Поки Валентин був в ув'язненні, в нього закохалася сліпа дочка тюремника. Але проповідник дав обітницю безшлюбності, тому не міг відповісти на її почуття. У ніч перед стратою - 13 лютого - він написав їй зворушливий лист, в якому зізнався в любові. Дівчина, прочитавши послання після страти Валентина, прозріла.

За версією католицької церкви, Святий Валентин повернув зір дочці сановника Астерія, який увірував в Христа і прийняв хрещення. Після цього імператор наказав стратити Валентина. Оскільки проповідник постраждав за віру, його зарахували до обліку  святих.

Також існує припущення, що церква ввела День Святого Валентина на противагу язичницьким святам Любові, які не змогли викорінити з приходом християнства.