Чим поведінка віруючого відрізняється від поведінки невіруючого в кризових ситуаціях?

На цю тему розмірковує керуючий справами УПЦ митрополит Антоній (Паканич).

Віруючі мають головним скарбом світобудови - віру в Господа Ісуса Христа. Вони знають, що Всевишній Бог сильніший за всіх земних володарів, сильніше за всі земні катаклізми і проблеми. Без Його волі в цьому світі нічого не відбувається. Тому віруюча людина в будь-якій ситуації прагне довіряти Богу і сподіватися цілком на Нього.

Чи означає, що надіючись  на Бога потрібно діяти? Звичайно, ні. Сподівання на Бога - це не відключення мізків, а, навпаки, їх включення. Господь наказав Своїм учням бути мудрими, як змії, і простими, як голуби. Що це означає? Змія береже своє життя, має інстинкт і мудрість самозбереження, але може заподіяти зло іншим. Голуб же - беззлобний, але необережний.

Господь з'єднав воєдино те й інше і повелів нам розумно і розсудливо поєднувати інстинкт самозбереження з незлобливістю, не бути злотворящими, як змій і безтурботними, як голуб, стояти на сторожі свого благополуччя і безпеки, без злоби і ненависті до тих, що ображають, і навіть молитися за них . Немає ніякої користі в мудрості, якщо вона не з'єднана з незлобливістю.

Біч нашого часу - квапливість. І багато проблем походять саме від того, що ми поспішаємо, не вміємо терпіти. Ми поспішаємо прийняти рішення, зробити висновки, відповісти кривдникам, але ж саме з цього починається ланцюжок більшості наших проблем і гріхів. "Поклади, Господи, охорону устам моїм" (Пс. 140: 3). У цій молитві ми просимо Бога, щоб Він допоміг нам не поспішити сказати непотрібне слово, прийняти необачне рішення. Ми просимо Бога: "Господи, допоможи нам промовчати і тим самим зберегти наш душевний світ!"

Дуже важливо, ні за яких обставин, не панікувати, не поспішати поширювати чутки, ретельно перевіряти отриману інформацію і не транслювати дурниці. Чим зваженіші будуть наші висновки, тим ближче вони будуть до істини