Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
|
||
Від чого найбільше втомлюється людина?На цю тему розмірковує керуючий справами УПЦ митрополит Антоній (Паканич). Хронічна втома, апатія, депресія - ознаки нашого часу. Були вони і раніше, але не було технічної можливості говорити про це на весь світ. Хоча діапазон даного прояву сьогодні, на мій погляд, набагато масштабніший і більш гнітючий. У чому ж причина? Від чого так втомлюється людина? Від себе, своєї складності. Швидкісний ритм життя не дає можливості людині толком прийти в себе, гармонізувати свій душевний стан, розібратися з собою. У наших предків було на це значно більше часу. У сучасної людини немає часу часом подумати. Інформаційний потік, ритм життя забирають весь час і сили, не дають можливості зайнятися собою. А якщо не розгрібати завали, будь-яке приміщення рано чи пізно перетвориться на звалище, яке розібрати самому вже не під силу. Так відбувається і з нашою душею. Ми не вирішуємо свої духовні проблеми, а ігноруємо їх, розраховуючи, що вони самі якось розчиняться, чи не спрощуємо складності своєї натури, які не полегшуємо, що не висвітлюються євангельським світлом і фарбами, а йдемо на поводу зашкарублим звичкам, пристрастям, рисам характеру. Власне, тільки збільшують вантаж проблем і ускладнюємо свою вдачу. При такому підході кожен новий день лише посилює наш душевний, духовний і фізичний стан, і ми стаємо собі нестерпні, ми катастрофічно втомлюємося від себе. Причина будь-якої депресії - неможливість жити з собою. Більшість психологів же пропонують шукати причини не в собі, а в оточенні, обставинах, але це невірний підхід. Поки ми не почнемо розгрібати свою душу від багаторічних покладів неправд, складнощів, заплутаність, ми не вийдемо до світла, а будемо продовжувати перебувати в темряві. Безумовно, потрібно неймовірну мужність і чесність, щоб визнати власну провину в тому занедбаному і сумному стані, в якому ми опинилися, нікого при цьому не звинувачуючи. В першу чергу потрібно змінити ставлення до себе, від складного - до простого. Не звертати увагу на свої образи - вони вірний показник гордині і зарозумілості. Поки людина ображається, вона не впускає добро в своє серце, воно роз'їдається злістю; не вимагати до себе особливого ставлення і уваги - ми не заслуговуємо і того, що маємо, стан неоціненність - руйнівно і веде до боговідступництва; не відноситися до себе серйозно, не вважати себе краще за інших - без Божих милостей ми нічого доброго з себе не уявляємо. Якщо щодня міняти своє ставлення до себе, то всі проблеми поступово зникнуть, складності вирівняються і настане мир з собою, а значить світ з Богом.. Інші статті номеру |
||
© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено. Передрук матеріалів тільки за згодою редакції. З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com |