Коронавірус може стати могильником Євросоюзу

Екзистенційну кризу, з якою  Європейський союз зіткнувся на тлі коронавіруса, може виявитися більш масштабною і небезпечною, ніж криза єврозони в 2009 році. Пандемія COVID-19, по всій видимості, стане переломним моментом в європейській політиці.

Чому сталося загострення? Для цього необхідно згадати реакцію членів Євросоюзу на стрімке поширення вірусу. На відміну від того, що слід було б очікувати в союзному об'єднанні, столиці держав-членів в значній мірі дбали лише про національні інтереси, зазначає The National Interest.

На ранній стадії пандемії в Європі лідери ЄС і глави урядів не сприймали коронавірус всерйоз, навіть коли він вийшов за межі Китаю. Європейська комісія на чолі з Урсулою фон дер Ляйен не поспішала реагувати на розширення кризи, із запізненням висловила солідарність з Італією і з великою затримкою надала їй допомогу. 9 березня на прес-конференції, присвяченій першим ста дням перебування її на посаді, фон дер Ляйен лише мигцем згадала COVID-19.

Проте дії ЄС і 27 держав-членів поставили під сумнів їх прагнення до єдності та солідарності. Хоча пандемія, безумовно, вимагала від кожної окремої країни вироблення стратегії, яка б відповідала національним особливостям, члени ЄС могли б зробити більше для координації своїх зусиль.

Сьогодні Європа - один з епіцентрів пандемії: близько мільйона випадків захворювання припадає на п'ять найбільш густонаселених країн континенту. Вони відносяться і до числа найбільш постраждалих, хоча деякі з них вже подолали пік.

До спалаху коронавіруса євроскептицизм був потужною політичною силою в європейській політиці. Ось яке визначення слова "євроскептицизм" дає енциклопедія Britannica: "Європейська політична доктрина, яка виступає за відділення від Європейського союзу (ЄС). Політичні партії, які просувають євроскептицизм, як правило, популістські і в цілому підтримують посилення міграційного контролю на додаток до демонтажу або упорядкуванням бюрократичної структури ЄС ".

Ця політична сила має найрізноманітніші відтінки в залежності від країни, але обумовлюючим  фактором є незадоволеність тим, що являє собою Європейський союз і як він функціонує. Останні потужні прояви євроскептицизму були зафіксовані після фінансової кризи 2008-2009 років і під час міграційної  кризи 2015 року.

Сьогоднішній євроскептицизм спровокований коронавірусом. Політичні тріщини останнього десятиліття, ймовірно, будуть тільки розширюватися, оскільки Коронавірусна криза продовжує впливати на політику, економіку і соціальну згуртованість Європи.

Як і дві попередніх кризи, розрив між Північчю і Півднем стає все більш очевидним. Гнів і напруженість вже неможливо приховати. Іспанія та Італія, дві найбільш постраждалі європейські країни, звинувачують своїх північних сусідів в тому, що ті недостатньо допомагають їм. Прем'єр-міністр Іспанії Педро Санчес, зазвичай проєвропейський політик, попередив, що блок може "розвалитися". Прем'єр-міністр Італії Джузеппе Конте висловив схожу заклопотаність.

У березні Німеччина і Франція оголосили про заборону на експорт засобів індивідуального захисту, що, на думку офіційних осіб ЄС, може завдати шкоди колективним зусиллям по боротьбі з коронавірусом. Інші країни ЄС також заборонили експорт дефіцитних медичних виробів. Це призвело до того, що Мадриду і Риму довелося закуповувати ці товари за межами ЄС. Потім Китай і Росія відправили вироби медпризначення в Італію та Іспанію, а також в інші європейські держави.

Як підсумок, в європейській політиці знову посилив свої позиції євроскептицизм. Слід зазначити, що євроскептицизм почав слабшати, у міру того як економіка континенту відновлювалася після фінансової кризи. Коронавірус, схоже, звернув цю тенденцію назад.

Якщо Євросоюз хоче успішно подолати нинішню кризу, повинні бути зроблені активні дії. Якщо однією з ключових цілей ЄС є забезпечення миру, процвітання і єдності на колись спустошеному війною континенті, він повинен рішуче відповідати на всі найважчі виклики. Від цього залежить життя сотень мільйонів європейців.