Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Вільна економічна зона на сході України: розвиток регіонів або чорна податкова діра?

Ідеї створення вільних економічних зон в Донецькій, Луганській і Херсонській областях озвучили відразу кілька високопоставлених політиків.

У керівництва країни з'явилася ідея відновлення Донбасу за рахунок інвесторів .. І це в умовах, коли ніхто не може сказати, коли чекати реального закінчення військових дій. Але і крім цього більшість експертів ставиться до цієї ідеї негативно, відштовхуючись від минулого негативного досвіду існування вільних економічних зон (ВЕЗ) в Україні, коли вони використовувалися для мінімізації оподаткування.

Що говорять політики і чиновники

Останнім часом про створення Вільних економічних зон говорять мало не всі представники влади - від депутатів до прем'єра і навіть екс-президент Леонід Карвчук, який увійшов в Тристоронню контактну групу (ТКГ) в Мінську щодо врегулювання ситуації на Донбасі, теж згадував про це .

Також і віце-прем'єр-міністр - міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Олексій Резніков стверджує, що отримав від прем'єра завдання попрацювати над ідеєю про "території пріоритетного розвитку".

- Ми говоримо про те, що повинні зараз створити можливість пріоритетного розвитку територій Луганської, Донецької та Херсонської областей, підконтрольних уряду України, - заявив Резніков. - Зробити там точки зростання, підтягнути туди інвестиції, зробити там певні пільгові режими. Мені просто дуже не подобається словосполучення "вільні економічні зони", воно якось дискредитоване. Тому шукаємо іншу абревіатуру. Але суть приблизно така. Дати точки зростання, дати бажання інвестору прийти з ризиковим капіталом і почати там вкладатися. І місцевим, і середнім, і малим, і великим, і західному інвесторам.

Як це буде працювати, поки не знає ніхто. Уряд ще не представив  свою концепцію розвитку СЕЗ. Але деякі подробиці від чиновників все-таки просочуються. Так представник Луганщини в Тристоронньої контактній групі Вадим Горан заявив, що зараз активно обговорюється розвиток вільних економічних зон в локаціях поблизу лінії розмежування.

- Це передбачає певну територію, на якій буде розміщуватися виробництво, технопарки, певні навчальні центри, так як без освітніх проектів будь-яке виробництво зупиниться, - каже Горан.

За його словами, такий проект допоможе повернути в українське законодавче поле підприємців з непідконтрольних територій.

- Тільки українська реєстрація дозволить працювати підприємцю з непідконтрольних територій в цих економічних зонах. Реєстрація, сплата податків, зборів, передбачених нашим законодавством, - це умови розвитку економічних зон, - заявив Горан.

Чому така географія

Як кажуть експерти, підконтрольні Україні регіони Донецької та Луганської областей, а також Херсонщина вибрані не випадково. Там йде ідеологічна війна за уми населення.

- З початком бойових дій населені пункти по обидва  боки лінії розмежування виявилися вкинуті в економічну депресію, - пояснює експерт Growford Institute Олексій Кущ. - На нашому боці мова йде про Північно-Донецьку, Лисичанську, Дружківську, Костянтинівську, Краматорську. Там було багато підприємств машинобудування, які або повністю зупинені, або виконують мізерний обсяг замовлень по ремонту техніки. Відносно благополучними там виглядають Маріуполь і Авдіївка. Перший завдяки порту і меткомбінату, другий - через коксохімічний  завод. На кордоні з Кримом в Херсонській області, ситуація хоч і не така гнітюча, але навіть в агарній сфері там все не благополучно.

У свою чергу, Росія вливає в Крим чималі суми, щоб зробити з півострова таку собі вітрину. Зараз там будують дороги, реалізують витратні інфраструктурні проекти. Один міст через Керченську протоку чого вартий.

- Жителі прикордонних і прифронтових зон незадоволені ситуацією, що склалася, - говорить Олексій Кущ. - Тому вибір цих регіонів зовсім не випадковий. Україні потрібно вести свою ідеологічну війну, демонструючи мешканцям окупованих регіонів переваги життя на українських територіях.  Україні необхідно було раніше починати проводити політику реіндустріалізациї тих територій, але до сих пір  нічого зроблено не було.

Експерти в один голос говорять, що модель ВЕЗ, на кшталт тих, що були в Україні в кінці 90-х, не допоможе  залучити в країну інвесторів. Раніше СЕЗ використовувалися виключно з точки зору мінімізації оподаткування. Як це буде зроблено в цей раз, сказати складно. Уряд поки що не представив свою концепцію вирішення.

- Почнемо з того, що жоден інвестор при здоровому глузді не буде вкладати свої гроші в підприємство, яке через місяць може виявитися в зоні бойових дії, - продовжує Олексій Кущ. - Щоб хтось реально вклав туди гроші потрібно забезпечити механізм страховки цих підприємств від ризиків військових дій. Це може бути, наприклад, спеціальний гарантійний фонд в якомусь надійному банку і з нього будуть виплачуватися кошти, якщо інвестор зазнає збитків через військові дій.

За словами експерта, у нас часто обговорюють абстрактну ідею створення вільних економічних зон, без прив'язки до конкретних умов.

- Суперечки про те, хороші ВЕЗ або погані, ні до чого не приведуть, поки ми не зрозуміємо, яка їхня мета, - каже Кущ. - Цей як ліки – ними можна вилікуватися або загинути від них, якщо не дотримуватися дози. Сокирою можна нарубити дров або відрубати собі пальці, якщо ти не вмієш нею користуватися. У минулі роки ВЕЗ були повністю дискредитовані, коли через них завозили "ніжки Буша", щоб не платити податки. Або візьміть ту ж ВЕЗ Криму - з нею теж нічого доброго не вийшло. Тому нам потрібно зрозуміти, що ми хочемо створити в цій вільній економічній зоні. Це може модель відновлення колишньої промисловості, другий варіант - реіндустріалізація, коли старі виробництва модернізуються або ж створювати там щось нове, під шостий економічний уклад (тобто всілякі нанотехнології, когнітивні науки, інформаційні технології і т.п.)

Експерт каже, що в світі існує безліч варіантів вільних економічних зон - це можуть бути технопарки, індустріальні парки, порти типу Порто-Франко і багато іншого.

- Я прихильник ідеї кластерного розвитку економіки, - говорить Олексій Кущ. - Її суть в тому, що кластер об'єднує в собі підприємства на стику різних секторів економіки. І вони отримують не класичні податкові пільги, а пільги на час створення готової продукції. Тобто, поки продукція, що вироблена в кластері не вийшла за її межі, підприємства не платять податки. Всі податкові розрахунки по всьому ланцюжку виробництва відбуваються тільки після того, як продукція потрапила на ринок, байдуже який- внутрішній або зовнішній.

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com