Які "гарячі точки" чекають світ в 2021 році

Географія конфліктів сильно не зміниться, але можуть спалахнути нові.

Україна: заморожений стан з можливим загостренням

Обіцяне президентом Володимиром Зеленським вирішення конфлікту в Донбасі до 9 грудня 2020 року так і не відбулося. Експерти і політики почали говорити про неефективність і тупік  Мінського формату. Володимир Зеленський запропонував замінити його на Будапештський, на основі меморандуму, за яким США, Великобританія і Росія давали гарантії територіальної цілісності і суверенітету України. Росія відмовилася, а Захід просто проігнорував цю ініціативу.

Тоді Україна запропонувала "план Б", який, за словами керівника української делегації в Мінську Леоніда Кравчука, полягав у відключенні Росії від міжнародної банківської розрахункової системи SWIFT. Ця пропозиція також проігнорована усіма сторонами переговорів. Після цього в Офісі президента України відмовилися і від нього.

Радник глави Офісу президента Андрія Єрмака Михайло Подоляк заявив, що Володимир Зеленський вирішив відмовитися від "плану Б" і буде продовжувати переговори з президентом Росії Володимиром Путіним. За його словами, мова більше не йде про вихід з переговорів, їх принципові зміни або запуску "плану Б".

"Ми комбінуємо елементи різних стратегій і продовжуємо переговори у всіх форматах, які можуть принести і вже приносять для України абсолютно конкретні позитивні результати", - зазначив Подоляк.

В цей же час в Москві заявили, що не бачать сенсу в "нормандській" зустрічі. Таким чином, конфлікт на сході країни перейшов в заморожену фазу. Діє хитке перемир'я, періодично порушується бойовиками "Л / ДНР". Військові і експерти не виключають військової ескалації конфлікту, а в Росії про це говорять прямо, звинувачуючи Україну в зриві Мінських угод.

Тому зараз головні надії покладаються на нову американську адміністрацію Джо Байдена, який обіцяв підтримку Україні.

Нагірний Карабах: нові приводи для війни

Збройний конфлікт у Нагірному Карабаху в вересні - листопаді 2020 року, між Азербайджаном, з одного боку, і невизнаною Нагірно-Карабахської Республікою (НКР) і Вірменією, з іншого, нібито офіційно завершено. Вірменія передала Азербайджану Агдамський, Кельбаджарський і Лачинський райони, раніше зайняті нею. Але є ще чотири азербайджанських райони в так званій "зоні безпеки" Нагорного Карабаху, на які претендує Баку. Та й від самого анклаву Азербайджан відмовлятися не має наміру, оскільки вважає Нагірний Карабах своєю територією. І його в цьому активно підтримує Туреччина і її президент Реджеп Ердоган.

А під час параду, присвяченого перемозі над Вірменією, президент Азербайджан Ільхам Алієв висунув нові претензії на вірменські землі, в тому числі і на столицю Вірменії - Єреван, які, за його словами, історично належать його країні.

"Зангезур, Гейча, Єреван - наші історичні землі. Наш народ століттями жив на цих землях", - заявив Алієв. Так що повністю вичерпаним цей конфлікт вважати також не можна. Привід до війни залишається.

Сирія і Лівія: перманентна громадянська війна

Військова коаліція на чолі з США за активної участі Великобританії, Канади та інших країн втрутилася у внутрішні справи Сирії з метою повалення президента країни Башара Асада. За дев'ять років війни загинуло 585 тис. людей, а біженцями стали 6,5 млн сирійців. Але кінця конфлікту не видно, хоча він і вийшов з найгострішої фази.

Зараз країна розділена на зони впливу США, Росії, Туреччини. Ситуація періодично загострюється протистояннями окремих угруповань.

Після загибелі Муаммара Каддафі в Лівії також почалася і зараз триває громадянська війна. На сході країни, в Тобруке, засідає обраний народом парламент, а на заході, в Тріполі, - сформований за підтримки західних країн уряд. За час збройного протистояння загинуло, за різними оцінками, від 15 тисяч до 30 тисяч чоловік.

Лівія володіє найбільшими в Африці запасами вуглеводнів і зручно розташована для експорту нафти і газу в Європу. Тому багато іноземних держави домагаються впливу в Лівії, підтримуючи одну зі сторін у громадянській війні. За даними BBC, підтримка розподіляється наступним чином: прозахідний уряд в Тріполі (глава - Файез Ал-Сарадж) підтримують ООН, США і Туреччина. Уряд в Бенгазі (генерал Хафтар) підтримують Франція, Росія, ОАЕ, Єгипет.

У січні 2020 го ООН провела в Берліні конференцію про світ в Лівії. Поки перспектив особливо не видно, особливо якщо різні міжнародні "партнери" не перестануть постачати сторони конфлікту озброєнням.

Іран: ситуація загострюється

Новий раунд американо-іранського конфлікту (який ще називають новою кризою в Перській затоці) почався в 2019 році з того, що адміністрація США вирішила вийти з Угоди 2015 року. Згідно з цим документом, Іран відмовлявся від збагачення урану в обмін на скасування міжнародних санкцій.

І ось днями американська армія на Близькому Сході посилила бойову готовність через побоювання на випадок можливої атаки з боку іранських ополченців в Іраку. За даними видання Politico, видно "викликають занепокоєння ознаки підготовки до можливих атак". 8 грудня в Вашингтоні заявили, що чекають на атаки з боку Ірану на тлі виведення США своїх військових з Афганістану та Іраку.

Нагадаємо, в кінці листопада "батько" іранської ядерної програми, вчений Мохсен Фахрізаде Махабад був убитий під Тегераном. Його кортеж невідомі бойовики розстріляли із засідки. Його вбивство може привести до ескалації  і без того в неспокійному Близькосхідному регіоні.

Африка: Ємен, Конго, Сомалі, Нігерія

У Ємені дев'ять років триває " громадянська війна між хусит (шиїтськими повстанцями) і урядовими військами (сунітами) яка почалася після "арабської весни. Саудівська Аравія за згодою США разом з іншими сунітськими монархіями організувала коаліцію, яка допомагає сунітам у війні з хусит наземними операціями і ударами з повітря. В країні панують голод, епідемія холери, не припиняються бойові дії. За час громадянської війни загинуло понад 10 тис. чоловік.

У східних провінціях Демократичної Республіки Конго (ДРК), незважаючи на всі зусилля влади і миротворців, ситуація залишається напруженою протягом багатьох років. На території країни діють різні ісламістські і християнські угруповання, збройні формування місцевих племен і банди з сусідніх держав. Всіх їх залучають колосальні запаси корисних копалин: золото, алмази, мідь, олово, тантал, вольфрам, більше половини світових розвіданих запасів урану. За даними групи експертів ООН по ДРК, незаконний видобуток золота "однозначно залишається основним джерелом фінансування збройних угруповань".

У Сомалі більше 20 років ні уряд, ні миротворці ООН, ні сусіди не можуть зупинити анархію. Після громадянської війни країна втратила ознаки державності. На території країни діє радикальне ісламістське угруповання "Аш-Шабааб".

У Нігерії армія воює з бойовиками "Боко Харам". Нігерійським військовим допомагають загони з Камеруну, Чаду та Нігеру. У дельті річки Нігер більше 20 років урядові війська Нігерії, а також ПВК нафтових компаній, з одного боку, і етнічні угрупування огоні, ігбо і іджо - з іншого, з перемінним успіхом намагаються встановити контроль над нафтоносними районами.