Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Більше не житниця: аграрне супермайбутнє України скасовується

Ми зробили сильний акцент в сторону технічних культур, не просто втрачаючи рівень сільськогосподарського різноманітності, але і виснажуючи грунти і гроблячи власну екологію.

Де наше місце

ООН внесла Україну до списку 113 країн з забезпеченої продовольчою безпекою. Але при цьому наше місце з усіма хваленими чорноземами і обіцянками майбутнього "аграрної супердержави" виявилося не в десятці, і навіть не в тридцятці.

Україна в рейтингу зайняла 54-е місце, причому попереду нас виявилися не тільки США, Канада і вся Європа, але і такі країни, як Коста-Ріка, Уругвай, Кувейт, ОАЕ, а перше місце - у Фінляндії.

Президент Українського аналітичного центру Олександр Охріменко вважає, що даний рейтинг - дуже умовний, і якісь далекосяжні висновки на його підставі робити не варто.

- Насправді потрібно дивитися не цей рейтинг, а, наприклад, рейтинг найбільших країн-експортерів, і ось там ми по окремих позиціях в лідерах, - говорить експерт. - Скажімо, на сьогодні Україна є лідером на світовому ринку соняшникової олії, пшениці, м'яса птиці, кукурудзи. Якщо подивитися дані балансу виробництва та споживання на сайті Мінекономіки, теж побачимо всюди надлишок. Складається враження, що укладачі рейтингу від душі погралися з цифрами - звідси і такий результат, коли "красиво виглядають" навіть голодуючі африканські країни.

Аналітик TeleTrade Сергій Родлер додає: при розрахунку рейтингу враховується велике число змінних. І досить низьке місце України пояснюється, зокрема, відсутністю серйозних державних програм по частині забезпечення продовольчої безпеки і зобов'язань щодо доступу до продовольства.

- Як приклад можна навести той факт, що країна активно закуповує зернові з Білорусі (за останні 5 місяців було імпортовано в 7 разів більше, ніж роком раніше) і ніяк не обмежує своїх експортерів, які продають зерно за високими цінами на зовнішніх ринках, - продовжує Родлер. - У той час як, наприклад, в Казахстані, Білорусі, РФ уряди вводили квоти на експорт і фіксували ціни. Зараз зростання вартості хлібобулочних виробів в Україні перевищує інфляцію майже в два рази. Негативний вплив на позиції України надали низька сільськогосподарська інфраструктура і політичні перепони. Країни з більш суворим або непостійним кліматом і менш родючим грунтом змушені прикладати значно більше зусиль і працювати над ефективністю. Саме цим і пояснюється високі позиції північних і "пустельних" держав.

З тим, що 54-е місце України в Глобальному індексі продовольчої безпеки цілком справедливо, погоджується і президент Інституту реформ і розвитку Києва Олександр Вовченко.

Незважаючи на рекордні досягнення на ниві експорту продукції АПК, а це близько 45% в загальному експорті з України, продовольча безпека всередині країни далека від ідеалу, констатував експерт і запропонував розглянути основні критерії рейтингу.

Перший критерій - цінова доступність продовольства. Українці не встигають за постійним зростанням цін, говорить Вовченко. Тільки за перший місяць 2021-го овочі подорожчали на 8,1-24,6%, хлібопродукти - на 0,4-4,9%, масло - на 4,8%, цукор - на 4,1%, яйця - на 3,5%, м'ясо - на 0,2-2%, молочка - на 0,2-1,5%. І це при тому, що українці витрачають на продукти харчування 42% своїх доходів, а ті ж жителі Фінляндії - до 10%.

Другий критерій - фізична доступність, і з цим теж проблеми, вважає експерт. У нас в кожній області є села без доступу в магазини.

Третій критерій - якість і безпека. В Україні дійсно є серйозні проблеми з фальсифікованою продукцією, а лідерами підробок є масло, ковбаса, ікра, мед. Крім того, існують проблеми з належним зберіганням продуктів, а також проблеми зі стихійними ринками.

Четвертий критерій - природні ресурси і стійкість. Олександр Вовченко впевнений: на державному рівні для збереження екосистеми, для переходу на органічний метод виробництва продукції робиться недостатньо. Додатково до цього українські аграрії залишаються незахищеними в умовах посухи, сильних морозів і інших стихій.

- В Україні немає державних банків їжі, де могли б отримувати продовольчу допомогу найбільш вразливі верстви населення, окрема болюча тема - це якість харчування в дитячих садах, школах, лікарнях, - підсумував Вовченко. - З огляду на вищесказане, наше 54-е місце абсолютно закономірно. А для підвищення продовольчої безпеки Україні потрібен чіткий і цілеспрямований план заходів, над яким щодня будуть працювати професіонали.

На думку аналітика Олексія Куща, даний рейтинг є абсолютно об'єктивним. Але нам важко його сприймати таким, оскільки в суспільстві живий стереотип: продовольча безпека - це похідна від чорноземів.

У XIX столітті, можливо, так воно і було, коли вся надія покладалася на ручну працю, родючий грунт і достатню кількість опадів, - пояснює експерт. - Але ми живемо в XXI столітті, і за ці 200 років багато що змінилося. Можна помітити, що розвинені країни знаходяться зовсім не в тих кліматичних поясах і не в тих початкових умовах, які могли б зробити їх агросектор мегауспішним. Наприклад, в Німеччині умови зовсім недосконалі для сільського господарства. А, скажімо, в Нідерландах розорано всього 2 млн гектарів, але при цьому їх аграрний експорт досягає 90 млрд євро на рік, тобто в 4-5 разів більше, ніж в Україні. Японія, Фінляндія, Швеція, ОАЕ - в усіх цих та багатьох інших країнах успішність сільського господарства забезпечують технології, інвестиції та ефективність ведення бізнесу.

Олексій Кущ нагадує про обмеженість українського сільського господарства, яке з кожним роком тільки погіршується. Ми зробили сильний акцент в сторону технічних культур, не просто втрачаючи рівень сільськогосподарської  різноманітності, але і виснажуючи грунти і гроблячи власну екологію. Вітчизняне сільське господарство скотилося до ріпаку, сої, соняшнику і кукурудзі. При цьому імпортуємо м'ясо, овочі-фрукти, і все йде до того, що скоро у нас вже і молочної сировини не буде.

Якщо в країні будуть робити упор на вирощуванні технічних культур, про майбутнє аграрної "супердержави" можна буде тільки мріяти.

За словами Олексія Куща, своє місце хоча б посередині списку Україна змогла зайняти завдяки "аграрній тріаді", в яку входять великі агрохолдинги, фермери і окремі приватні господарства. Але останнім часом ця тріада дає збій: виробництво аграрної продукції фермерами падає, а відкриття ринку землі ще більше погіршить ситуацію - спочатку розоряться особисті господарства, а потім і фермери, які, власне, і забезпечують різноманітність ринку. В результаті Європа буде вирощувати продукти харчування, а Україна - технічні культури. Для європейців це взагалі ідеальний поділ праці. Ми будемо їсти польські яблука і турецькі помідори, при цьому продавати ріпак та соняшникову олію, пишатися цим і опускатися в рейтингу продовольчої безпеки все нижче і нижче.

А як же наше супермайбутнє аграрної наддержави? Невже накрилося мідним тазом?

- Аграрного супермайбутнього не існує за визначенням, - говорить Олексій Кущ. - Не може бути успішною країна, яка всі ставки робить на сільське господарство - це міф, який нам насадили. Прихильники теорії "аграрної супердержави" часто наводять як приклад Аргентини, а й в цій країні все зовсім не так, як нам розповідають. Питома вага сільського господарства у ВВП Аргентини всього близько 10%, але при цьому там розвинені машинобудування, харчова промисловість, металургія, сфера послуг і т.п.

Звичайно, не можна сказати, що у нас немає ніякого майбутнього, продовжує експерт. "Тимчасове" майбутнє точно є. А ось з "ефективним" майбутнім і, тим більше, з "супермайбутнім" є великі питання. Дорога, по якій ми сьогодні йдемо, туди не веде.

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com