Марс засипає Сонячну систему пилом

Вчені виявили, що розсіяний по Сонячній системі пил з Марса. Дивно, але це відкриття було зроблено абсолютно випадково.

Астрономи давно знають, що в міжпланетному просторі присутній пил, хоча його  щільність там і незрівнянно менша, ніж в атмосфері Землі. Розсіяне космічним пилом сонячне світло (так зване зодіакальне світло) можна побачити неозброєним оком. Для цього досить опинитися в ясну безмісячну ніч далеко від міст. Коли на горизонті зникають останні сліди вечірньої зорі, на місці заходу  Сонця залишається неяскраве світіння. Така ж картина спостерігається безпосередньо перед ранкової зорею в місці, де буде сходити світило. Це і є зодіакальне світло.

Звідки береться цей пил у внутрішній Сонячній системі, де розташовані Меркурій, Венера, Земля і Марс? Ще недавно астрономи вважали, що її приносять з собою астероїди і комети. Однак тепер їм довелося переглянути свою точку зору, і виною тому досконала випадковість. Несподівані дані приніс космічний зонд Juno ( "Юнона"), призначений для дослідження Юпітера.

"Юнона" стартувала в 2011 році. Щоб дістатися до планети-гіганта, їй довелося виконати складний маневр. Апарат досяг пояса астероїдів, потім повернувся до Землі і завдяки її гравітаційному "Пінк" відправився до Юпітера, на орбіту якого і вийшов в 2016 році. Таким чином, він двічі перетнув внутрішню частину Сонячної системи. І це принесло абсолютно несподівані плоди.

Зонд несе на борту чотири навігаційні камери, що знімають зоряне небо чотири рази на секунду. У них чисто технічна задача: визначити орієнтацію апарату. Однак про всяк випадок Джон Йоргенсен (John Jørgensen) з Технічного університету Данії запрограмував одну з камер повідомляти, якщо в кадрі з'являється невідомий об'єкт. Вчений сподівався відкрити пару-трійку невідомих астероїдів.

    "Я ніколи не думав, що ми будемо шукати міжпланетний пил", - зізнається Йоргенсен.

Коли камера почала фіксувати тисячі непізнаних об'єктів, дослідники чимало здивувалися.

    "Зображення виглядали так, ніби хтось витрушував з вікна курну скатертину", - згадує Йоргенсен.

Експерти перебирали версії, аж до протікання паливних баків Юнони (з ними, на щастя, все виявилося в порядку). Прозріння настало, коли вчені вирахували видимий розмір і швидкість цих таємничих "вогників".

Виявилося, що це ... мікроскопічні уламки самого космічного апарату. Частинки космічного пилу, врізаючись в його сонячні батареї на швидкості від 5 до 15 кілометрів на секунду, відколювали від панелей крихітні уламки.

Постачання апарату енергією не постраждав від такого "бомбардування". У космосі незрівнянно менше пилинок, ніж навіть в самому чистому земному повітрі, так що заподіяний фотоелементом збиток був невідчутний. Зате дослідники абсолютно несподівано отримали дані про розподіл пилу на просторах Сонячної системи.

Раніше людство запускало з цією метою спеціальні місії. Але їх пилозбірники були в тисячі разів менше сонячних батарей Juno.

Обробивши дані, що буквально звалилися з неба, астрономи зробили висновок: порошинки між Землею і поясом астероїдів рухаються по кругових орбітах. Це означає, що їх джерелом не можуть бути астероїди і комети, які обертаються навколо Сонця по сильно витягнутим траєкторіях. Єдине тіло, яке рухається по підходящої орбіті - це Марс.

Ця гіпотеза дуже витончена. Червона планета славиться як саме запорошене місце в Сонячній системі. Через слабку гравітацію Марса і його розріджену атмосферу сильні бурі викидають пил прямо в космос. Природно припустити, що в подальшому вона розсіюється по Сонячній системі.

Більш того, ця версія пояснює деякі закономірності в поведінці зодіакального світла, яка раніше ставили вчених у глухий кут.

Наукова стаття з результатами дослідження опублікована у виданні Journal of Geophysical Research: Planets.