Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Піст пропонує всім вийти за рамки власного егоїзму

На цю тему розмірковує керуючий справами УПЦ митрополит Антоній (Паканич).

За нашими плечима залишилися перші дні Великого посту. Кожен з нас пройшов цей шлях по-своєму. І кожен з нас здатен сам, чесно і відверто, оцінити плоди своїх перших постових зусиль.

Якщо в серці людини панують спокій і мир, це означає, що взято правильний духовний курс. Якщо ж в душі не вщухають пристрасті, якщо продовжують турбувати гнів, образа або зневіру, необхідно задуматися над тим, як стати на потрібну духовну стезю.

Успішне вирішення такого завдання багато в чому залежить від належного розуміння суті поста. Адже він, в першу чергу, є не метою, а засобом. Його не можна звести виключно до обмеження в їжі або якихось гастрономічних радощах. Йдеться про відсікання від себе - хоча б на якийсь більш-менш значущий період - усього суєтного, малозначимого і низинного заради максимальної концентрації внутрішніх сил людини на виконанні того, що веде в життя праведне і вічне. Фактично пост пропонує всім нам вийти за рамки власного егоїзму і послужити Богу. По-справжньому і від щирого серця.

Як же це можна зробити?

По-перше, поставивши Господа на чолі кожного нашого нового дня. Думаючи про Нього, дякуючи Йому за благодіяння, насичуючись і розмірковуючи над словами Святого Євангелія, бажаючи істинного, а не зручного нам спілкування з Ним, прагнучи зрозуміти і виконувати Його волю, ми поступово внутрішньо і зовні змінюєось  на краще. Піде зневіра, в серці запанує спокій, з'являться сили для молитви і духовного зростання.

По-друге, на час посту важливо поставити перед собою одну, але конкретну задачу. Її серцевиною має стати щире бажання подолати з Божою поміччю якийсь певний наш недолік або пристрасть. Наприклад, якщо хтось страждає лихослів'ям, нехай докладе максимум зусиль для того, щоб в ці дні з його вуст не прозвучало жодного поганого слова. Якщо комусь подобається засуджувати близьких, то важливо кинути всі свої внутрішні сили на те, щоб цього уникати. Якщо комусь не вдалося раніше переступити через особисту образу, нехай така людина від щирого серця постарається пробачити свого кривдника. Подібні кроки - це і є той маленький, але при цьому справжнісінький подвиг, який ми повинні зробити заради любові до Бога в період посту.

І, звичайно ж, не можна забувати про справи милосердя. Якщо є можливість допомогти стражденним матеріально, обов'язково допоможіть. Якщо такої можливості немає, моліться Богу про тих, хто потребує підтримки. Якщо не вистачає сил на таку молитву, хоча б коротко, добрим словом або участю, підставте своє плече тим, хто потрапив в непросту життєву ситуацію.

Підводячи підсумок сказаному, необхідно ще раз відзначити - пост є не метою, а засобом. Засобом наживи любові до Бога і наших ближніх.  І, як сказав преподобний Феодор Студит, "хороший пост, якщо при ньому зберігається настрій духу - мирний, лагідний, благостивий, благопослушний, смиренний, жалісливий і будь-яка інша доброта". Пост пропонує всім вийти за рамки власного егоїзму.

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com