Чи зможе людство впоратися зі сміттям?

Напевно, будь-який винахідник стверджуватиме, що спочатку він хоче зробити життя людства простішим, зручнішим, а вже потім замислюється про власну вигоду. Так це чи ні, точно сказати не можна. Однак за останні сторіччя люди багато чого винайшли. І, на жаль, усі ці винаходи супроводжувалися появою значної кількості сміття.  Ця проблема стала особливо актуальною для розвинених в економічному плані країн.

У Німеччині на початку 90-х років ХХ століття провели спеціальне дослідження з приводу сміття та його складу. Картина вийшла безрадісна. З'ясувалося, що тільки в одній Німеччині в ті роки на звалище вирушало майже два мільйони телевізорів, 40 мільйонів дрібних електричних інструментів, 90 мільйонів лампочок денного світла, три мільйони одиниць великих електроінструментів та інших шкідливих технічних дрібниць.

А в Англії, наприклад, у простому вуличному пилу знайшли… платину. Трохи, звичайно, 33 грами на одну тонну вуличного пилу. І береться ця платина з автомобільних каталізаторів, які встановлюються саме для того, щоб скоротити шкідливі вихлопи в атмосферу.

Ось такий побічний ефект від науково-технічного прогресу.

Якщо повернутися до Німеччини, то приклад цієї країни буде показовим у плані зниження сміттєвого навантаження на планету.

Спершу там сміття особливо не переробляли, але потім з'явилися точні дані щодо кількості цінних елементів у вторинній сировині. Цифри тут були такі: одна тонна брухту з друкованих електронних плат (яких вже тоді зібралося безліч) могла дати приблизно 200 кг міді, 50 г паладію, 500 г золота, 1 кг срібла і майже 80 кг заліза. Причому ці цифри можуть бути й більшими. І робота з утилізації, як то кажуть, закрутилася. За сильної підтримки держави.

До 1994 року в Німеччині існувало близько 300 різних підприємств (малих, середніх та великих) з переробки сміття та його подальшого використання. Певна річ, не обійшлося без проблем. Як же без цього? Спочатку з'явилися проекти щодо використання роботів для сортування електронного сміття. А що? Якщо роботи швидко встановлюють будь-яку начинку на плати і збирають прилади, то було б розумно їх використовувати при сортуванні, тобто при зворотному  процесі.

Однак на практиці з'ясувалося, що тільки пластичних матеріалів (пластмас) в новомодних електроприладах міститься майже сто видів! А ще є окремі електронні компоненти, кожен із яких містить ті чи інші шкідливі речовини. І вийшло так, що роботи начебто можуть перебирати відходи, але роблять при цьому чимало помилок. 

Загалом, при сортуванні сміття досі використовується багато ручної праці, але якість процесу при цьому виграє. Деякі електронні компоненти поки що дуже шкідливо переробляти. Так до 1985 року при виробництві конденсаторів використовувалися як діелектрик дуже шкідливі поліхлоровані дифеніли. Тому згадані конденсатори збирали у спеціальні сталеві бочки, які складували у спеціальних бункерах. Там вони чекали на момент, коли їх можна було б утилізувати з найменшою шкодою для навколишнього середовища.

Великий головний біль доставляли свого часу кінескопи зламаних телевізорів. Як відомо, у таких деталях скло покривали свинцем, щоб знизити шкідливий вплив випромінювання на глядача. Тому просто так кінескопи не можна викидати на сміття, їх слід переробляти спеціальним чином. Зараз, звичайно, таких телевізорів дедалі менше. Однак нові їхні побратими теж далеко не ідеальні в екологічному сенсі, тому багато інженерів працюють над процесом безпечного знищення рідкокристалічних моніторів.

У всьому цьому є приємні моменти. Так, коли екологічні проблеми стали дуже гострими, компанія «Мерседес» почала виробляти внутрішні дверні панелі з волокон льону та сизалю. Звичайно, волокна спочатку пресують, щоб отримати необхідну міцність, а потім пускають у справу. Більше того, згаданий автовиробник хоче для своїх потреб дедалі ширше використовувати волокна бананів та кокосових горіхів.

Тож є надія, що за кілька десятиліть сміття на Землі буде значно менше.