Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

СІОНІЗМ - ЗАГРОЗА СВІТОВІЙ ЦИВІЛІЗАЦІЇ

У МАУП відбулася IV Всесвітня наукова конференція «Діалог цивілізацій»

       Міжнародні конференції під егідою громадсько-наукового проекту «Діалог цивілізацій», започаткованого три роки тому за ініціативи Міжнародної Кадрової Академії, МАУП, Академії наук вищої школи України, Конфедерації недержавних вищих закладів освіти задля консолідації зусиль науковців, освітян, лідерів державних і громадських об'єднань у напрацюванні ідей і пропозицій щодо шляхів розв'язання світових проблем — і локальних, і глобальних, — у Міжрегіональній Академії управління персоналом уже стали традиційними. Цьогорічна, четверта, конференція «Діалог цивілізацій: сіонізм — найбільша загроза світовій цивілізації» — логічне продовження трьох попередніх. Тема ж викликала широкий резонанс у наукових і політичних колах. До Міжрегіональної Академії управління персоналом прибули відомі науковці, громадські діячі, публіцисти та студенти з Азербайджану, Афганістану, Білорусі, Вірменії, В'єтнаму, Грузії, Еквадору, Єгипту, Ізраїлю, Індії, Ірану, Індонезії, Китаю, Киргизії, Кувейту, Малайзії, Палестини, Перу, Польщі, Росії, Сирії, США, Туреччини, України, Франції. Привітали учасників конференції та поділилися своїми думками з нинішніх проблем Надзвичайні та Повноважні Посли Ісламської Республіки Іран в Україні Бахман Тахеріян Мобараке, Палестини — Валід Закут, Сирії — Сулейман Абудіябу. Серед гостей та учасників конференції були і народний депутат, Герой України Левко Лук'яненко, директор Книжкової палати України Микола Сенченко, відомий кінорежисер Юрій Іллєнко.
       «Наша IV Всесвітня конференція «Діалог цивілізацій» відбувається у рік 60-річчя розгрому гітлеризму та переможного закінчення II Світової війни. Ту страшну війну 1939—1945 років розв'язали Німеччина, Італія та Японія, де переміг фашизм, нацизм і мілітаризм. До них приєдналися Угорщина, Румунія, Фінляндія. Загалом у неї було втягнуто 72 країни, мобілізовано майже 100 мільйонів осіб. Близько 62 мільйони, зокрема більш як 27 мільйонів громадян колишнього СРСР, загинуло. Найбільших втрат зазнали Україна, Росія, Білорусь, де ця війна торкнулася кожної родини. Тому нині нашим спільним завданням є недопущення нової світової війни та викриття її ініціаторів», — зазначив, вітаючи учасників наукового зібрання, президент Міжрегіональної Академії управління персоналом, голова Української Консервативної партії Георгій Щокін. Він також зазначив, що джерелом військової агресії в Європі були ідеології нацизму, шовінізму й расизму, які цілком легітимне перемогли в Італії та Німеччині, а згодом поширилися й на інші країни. Гітлера та Муссоліні, обраних їхніми народами, сприймали як законних лідерів держав, які мали свої посольства в усіх країнах світу, а їхню фашистську ідеологію — як державну. «Чи не нагадує це нинішню ситуацію у світі, коли створено Ізраїль з його сіонізмом як державною ідеологією, коли той відкрив свої посольства по всьому світу, коли його нинішній лідер — Аріель Шарон, який ще 20 років тому заявив про готовність розв'язати Третю світову війну? До того ж ця держава, всупереч рішенням ООН та іншим міжнародним актам, не лише воює проти місцевого арабського населення, а й нарощує свій мілітаристський потенціал, передусім — ядерний. Як заявив професор військової історії Єврейського університету в Єрусалимі Мартін Ван Кревелд, «ми, Ізраїль, володіємо кількома сотнями атомних боєголовок і ракет і можемо запустити їх у будь-якому напрямку, навіть по Риму. Більшість європейських столиць є цілями наших військово-повітряних сил... Ми здатні знищити світ разом з нами, і я можу запевнити вас, що це трапиться ще до того, як Ізраїль загине сам», — розповів Георгій Щокін.
       На його думку, ця та інші заяви представників нинішнього істеблішменту Ізраїлю та єврейської діаспори вказують на відкриту фашизацію цієї держави, де панує ідеологія сіонізму, яку ще 1975 року Генасамблея ООН визнала формою расизму та расової дискримінації. Расизм, шовінізм і нацизм завжди національні, що вказує на сіонізм як прояв єврейського фашизму. Це відчуває більшість населення європейських, арабських та інших країн світу. Відомі, наприклад, результати недавнього опитування населення західноєвропейських країн, де понад 60 відсотків респондентів назвали Ізраїль як найбільшу загрозу сучасному світу.
       «Безумовно, корені цього страшного для всієї нашої цивілізації явища сягають глибин історії, ще в біблійних текстах згадуються геноцид народів стародавнього Ханаану, голодомор і масові пограбування місцевого населення у Стародавньому Єгипті, етноцид у Персії, які приписують давнім євреям. Нам відома історія юдейської Хозарії, «золотого століття євреїв» в Іспанії, Польщі, а також масових виселень євреїв практично з усіх країн Європи впродовж багатьох століть, їх значна роль в організації кривавих революцій в Англії, Нідерландах, Німеччині, Франції, Туреччині, Росії та інших країнах. Саме тому відомий ізраїльський професор Ізраїль Шахан написав у своїй книжці «Єврейська історія, єврейська релігія: тягар трьох тисяч років» такі викривальні рядки: «Ізраїль і сіонізм — своєрідний пережиток класичного юдаїзму, тільки небезпечніший», тому «шлях до істинної революції в юдаїзмі лежить через безстрашне неупереджене» звинувачення єврейської релігії». Співвітчизник ізраїльського професора, відомий публіцист Ісраель Шамір ще категоричніший. Він, зокрема, впевнений, що «євреї» загалом чи «єврейський народ», чи «народ Ізраїлю» — це не народ, а організація... Про що мріяв «єврейський народ», ми дізнаємося зараз, коли євреї стали головним елементом американської еліти... Нині вони керують Америкою, а згодом і все людство піде в напрямі глобалізації, неолібералізму, нового тоталітаризму, у світ агресивних воєн й расизму», — зацитував Георгій Васильович відомого борця із сіонізмом.
       На його переконання, все це і багато чого іншого свідчить про реальну загрозу носіїв ідеології сіонізму сучасному світу. Вони дедалі більше впливають на політичне життя планети. Наприклад, у країнах Європи відомі випадки, коли вбивають дослідників сіонізму, завдають їм тяжких тілесних ушкоджень, підпалюють їхні житла, коли вони зазнають кримінальних переслідувань єврейсько-фашистських організацій. Зокрема нині у в'язницях перебувають більш як 50 вчених-істориків тільки за їхнє об'єктивне дослідження теми так званого голокосту. Проти чесного погляду на роль єврейських фашистів у сучасному світі широко використовують давній жупел «антисемітизму», хоча багато хто з дослідників, зокрема й єврейських, доводять, що сучасні євреї мають приблизно такий стосунок до семітів, як сучасні американці до автохтонів-індіанців.
       Тільки за останній час єврейські організації назвали «антисемітами» всесвітньо відомих письменників і Нобелівських лауреатів О.Солженіцина (Росія) та Х.Саромого (Португалія), прем'єр-міністрів Індонезії й Нової Зеландії М.Махатхіра та Х.Кларка, відомого американського актора і режисера М.Гібсона, а також багато інших державних, громадських і культурних діячів. «Боротьба йде серйозна й безкомпромісна, оскільки від її результатів залежить майбутнє всього людства. Будемо ж гідними нинішніх випробувань і зробимо все від нас залежне, щоб Третя світова війна ніколи не стала реальністю!» — закликав усіх присутніх наприкінці своєї промови Георгій Щокін. На надзвичайній важливості проведення цієї конференції, де зустрічаються представники різних культур, наголосив і Бахман Тахеріян Мобараке. «Ми зможемо знайти спільну мову і способи вирішення спільних проблем: тероризму, порушення прав людини, злиденності, ідеологічних суперечок», — зазначив він. За словами пана Посла, одна із загроз сучасному світу — прагнення до світового панування. Так, після трагічного 11 вересня застосування сили певні кола і країни вважають за чи не як єдиний спосіб вирішення міжнародних проблем. «Це впливає і на релігію, і на демократію, і на свободу людей. Одні зловживають поняттям «релігія», інші — поняттям «демократія» . І під лозунгами захисту прав людини та демократії захищають свої інтереси», — сказав Бахман Тахеріян Мобараке. На його думку, гуманітарні катастрофи в Афганістані, Іраку, Палестині свідчать про брехливість декларацій США про «встановлення миру в усьому світі». Понад півстоліття світова спільнота є свідком порушень прав людини в Палестині, геноциду її народу, терористичного винищення лідерів руху опору, що їх здійснює сіоністська держава за постійної підтримки США. Як наслідок — палестинська криза перетворилася на одну із загроз світу.
       «Іран на основоположних принципах своєї зовнішньої політики, на принципах діалогу між цивілізаціями та культурами, розвитку духу співпраці та ліквідації напруженості на міжнародній арені підтримав інтифаду палестинського народу і рішуче виступив за створення незалежної палестинської держави зі столицею в Єрусалимі. Ісламська Республіка Іран вважає: щоб встановити мир на Близькому Сході, необхідно звернутися до коренів конфлікту, які породили кризу в Палестині. Досягнення безпеки й миру залежить від заходів світової спільноти, зокрема ООН, — протистояння тероризму та расизму з боку однієї сторони, підтримка інтифади палестинського народу для захисту його прав, повернення йому історичних земель. Іран підтримує всі кроки у рамках ООН задля попередження тероризму та расизму. Декларативними й вибірковими підходами неможливо вирішити проблеми світової спільноти», — наголосив Бахман Тахеріян Мобараке.
       Тим часом і в самих Сполучених Штатах Америки багато незадоволених зовнішньою і внутрішньою політикою, яку провадить нинішня адміністрація. Відомого публіциста, громадського діяча Девіда Дюка нині вважають у цій країні — «оплоті демократії» — відомим дисидентом. З відповідними наслідками. «Сіоністи окупували не лише Палестину, а й інші регіони світу. Якщо ж ми хочемо бути вільними, то повинні боротися проти окупації. Завтра єврейська преса напише, що ми антисеміти. Однак ми виступаємо не проти євреїв, а проти доктрини єврейської переваги, проти тих сил, які контролюють єврейські організації по всьому світу, які домінують в американській пресі і мають надзвичайний вплив на американський уряд. Ми підтримуємо іншу теорію — теорію про небезпеку расизму, проти єврейського домінування. Війна в Іраку — це не так американський імперіалізм, як війна, розв'язана прихильниками теорії єврейської переваги. Американці ніколи не розпочали б війну, яка принесла б величезні людські жертви. Попрацювали певні сили — американців запевнили, що світ стоїть перед загрозою знищення. Єврейське лобі — найвпливовіше у США. І хоча зараз деяких його представників заарештовано і звинувачено у шпигунстві проти США, однак свою справу вони вже зробили. Істерія довкола Іраку була величезною брехнею. І всі ми про це добре знаємо. ЗМІ рекламують військову кампанію в Іраку, кричать про її необхідність, однак замовчують хімічну й біологічну загрозу від самого Ізраїлю, навіть зараз, коли знищено десятки тисяч безневинних людей... Та й самі американці зазнали великих людських втрат, не враховуючи мільярдів доларів з бюджету країни, витрачених на цю війну», — розповів Девід Дюк. Він зазначив, що сіоністи прагнуть контролювати світ. «І нині наше завдання — завадити цьому, врятувати наші країни», — наголосив він.
       Валід Закут звернув особливу увагу, що «сіоністські сили, спираючись на міжнародні організації, особливо ООН, використовуючи суперечності між народами, здійснюють свою колонізаторську політику замість сісти за стіл переговорів». На думку Посла Палестини, це неприпустимо для народу, який постраждав від фашизму. «Цей народ не має права переслідувати, скуповувати інший народ»,

— наголосив Посол.
       Всесвітньо відомий кінорежисер Юрій Іллєнко порушив питання сіоністської загрози в Україні. «Свобода слова досягла свого апогею. Народний депутат, актор Іван Гаврилюк притягає мене до суду за нібито неправдиву інформацію у статті «Культура переходить в опозицію». Перед тим, як виголосити цю промову, я змушений був надати її для перегляду своєму юристові. І не тому, що я боюся відповідальності за свої погляди, а тому, що в мене не вистачить грошей, аби платити по 10 000 гривень за кожний свій виступ», — розпочав свою промову митець. На його думку, темпи світових катаклізмів нарощуються, як у відомій партитурі: швидко, ще швидше, якомога швидше! «Ще півроку тому ми співали ночами на Майдані Революції, а сьогодні чухаємо потилиці після ста днів своєї самотності — нікому не потрібні революціонери. Ще вчора ми ломилися в шпарину ледь прочинених дверей парадного входу об'єднаної Європи, а нині нас підводять до задніх дверей ЄЕП, як і годиться жебракам і прислузі. Учора Об'єднаній Європі не було альтернативи, а нині Франція, а за нею й Голландія, проголосували проти Конституції Об'єднаної Європи. Франція вдруге після своєї революції гучно наполягає на своїй національній унікальності, бо вона — батьківщина націоналізму. Франція не хоче розчинитися в колгоспі глобалізму», — констатує нинішні події відомий кінорежисер. На його думку, голосуючи проти Конституції ЄС, французи голосують проти глобалізму, який має латентний псевдонім — сіонізм. «Одразу зауважу, що не претендую на наукові дефініції. Усе, що я сказав і скажу, — лише нотатки професійного митця й аматора емпірика-початківця на задану конференцією тему: «Сіонізм — найбільша загроза цивілізації». Це я відчув на власній шкурі як український митець. Тільки-но мій фільм «Молитва за гетьмана Мазепу» з'явився в Російській Федерації на фестивалі «Кінотавр» у Сочі, як його одразу заборонив для показу тодішній міністр культури РФ Михайло Швидкой (львівський єврей, «одно-кашник» іншого львів'янина — Богдана Ступки).
       Юрій Герасимович зазначив, що він не антисеміт. Однак за збігом обставин його фільми зазнали утисків сіоністів (свого часу заборону першого фільму майстра «Криниці для спраглих» ініціював радник міністра культури СРСР єврей Міка Блейман). Над знищенням культової картини «Білої птахи з чорною ознакою» плідно працював уже радник українського Держкіно Герін Борухович Зільдович). «І за цих обставин я не став антисемітом. Розумів, що це трагікомічний збіг обставин. І цькування моєї останньої «Молитви за гетьмана Мазепу» очолювали теж далеко не українці, а шалені українофоби, діти Сіону, такі як пан Рутковський із «Дзеркала тижня», Кічін з «Известий», Корчинський і Роднянський з «1 + 1», Вергіліс з «Киевских ведомостей» та інші. Хоча змушений зізнатися — не люблю, коли мене цькують за національною ознакою, — зауважив Іллєнко. — Утім, якби постраждав лише він, то було б не так боляче. Однак від рук певних «діячів» страждає і все українське кіномистецтво. Саме українське, оскільки його на відео, DVD, телеекранах практично немає. Зате є величезна кількість інших фільмів, яких неможливо переглянути за ціле життя. Щоправда, то будуть або голлівудські блокбастери, або московські телесеріали. Голлівуд і Мосфільм нині об'єднує одна спільна риса: тотальна сіонізація — від мегазірок до останнього статиста, від сценариста до продюсера, від режисера до дистрибутора».
       Хоча за останні роки в Україні було знято 400 фільмів — повнометражних, ігрових, документальних, студентських, анімаційних, — практично всі тепер на полицях».
«Лише на кінофестивалі національного виробника «Відкрита ніч», — констатував кінорежисер, — за вісім років було показано близько 300 назв картин. Близько 50 з них мають міжнародні нагороди. На останньому Канському фестивалі «Золоту Пальмову Гілку» за документальний фільм присуджено українському фільму і, що особливо симптоматично, режисерові — студенту кіноінституту Ігорю Стрембицькому. Однак чомусь ніхто не говорить про головне в дискусіях про кіно. А головне — це конституційне право громадянина, чи то пак глядача, отримувати духовний харч від держави. Не хлібом єдиним — пам'ятаєте, як у Біблії».
       Що ж до телебачення, то митець вважає його «міні-труною» української національної ідеї. «У притчі про кукіль з Євангелія від Матвія сказано: «А коли люди спали, прийшов ворог чоловіка, що посіяв був добре насіння на полі своїм, і ворог куколю між пшеницею насіяв». Цікаво, як міг апостол Матвій передбачити сіоністські телеканали в Україні? — запитав Юрій Іллєнко і додав: Національний інформаційний простір України, який є стратегічним надбанням української культури, насправді функціонує в окупаційному режимі. Не питайте в мене про політичну або національну, чи ідеологічну належність окупантів — не скажу. Не хочу, щоб мене, як Олега Тягнибока,затягали по судах. Інформаційний простір України — це спеціалізовані сектори вільних ідеологічних зон (за аналогією з вільними економічними зонами). Якщо точніше — вільні ідеологічно й економічно. Само собою зрозуміло: держава, якщо вона справді та, за яку себе видає — тобто незалежна, національна, демократична й унітарна, — має вчинити з тими ідеологічними сіоністськими зонами так, як вчинила Прем'єр-міністр Юлія Тимошенко з вільними економічними зонами — розкуркулити їх.
       Боюся, що з реприватизацією національного інформаційного простору нічого не вийде, бо така націоналізація зруйнує, принаймні на території України, чинну сіоністську концепцію відсутності в Україні національної ідеї та її мистецьких втілень».
       І насамкінець відомий кінорежисер сказав: «Я звертаюся до Вас, шановні провідники українства, які зібралися на цю конференцію: створення національного фронту — реальність. І така сама реальність те, що МАУП повинна взяти на себе роль його організатора. Організаційним структурам МАУП така робота під силу. І тоді 2006 року у парламенті України побачимо якщо не абсолютну національну більшість, як і годиться титульній нації, то хоча б абсолютну меншість сіоністів. Бо сіонізм — головна небезпека для будь-якої нації на її історичних теренах».

У наступних числах «Персоналу Плюс» ми ознайомимо вас з іншими виступами делегатів IV наукової конференції «Діалог цивілізацій: сіонізм — найбільша загроза світовій цивілізації»

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com