КОНСЕРВАТОРИ – НАДІЯ НАЦІЇ

Антиукраїнські сили доклали великих зусиль, щоб перешкодити об’єднанню в єдиний виборчий блок Української Консервативної партії (лідер – Георгій Щокін), Всеукраїнського об’єднання «Свобода» (лідер – Олег Тягнибок) і Української Національної Асамблеї (лідер – Юрій Шухевич)

Зазначені партії, які являють собою праву, найбільш національно орієнтовану частину українського політичного спектру, йдуть на вибори окремими політичними силами.

Наступний підступний удар проти Української Консервативної партії було зроблено в Центральній виборчій комісії.

УКП однією з перших, 26 грудня 2005 року, подала документи до ЦВК на реєстрацію кандидатів у народні депутати України. ЦВК кілька разів ставила і знімала з порядку денного розгляд питання про реєстрацію кандидатів у народні депутати від УКП і, врешті-решт, 31 грудня поставила до порядку денного це питання.

Член ЦВК О.Чупахін, обраний за квотою Соціалістичної партії України, і М.Охендовський, який був послідовним прихильником горезвісного «головного підрахуя» С.Ківалова на останніх виборах Президента України, а затим відзначився захистом інтересів відомого «проффесора» у Верховному Суді України, агресивно виступили проти реєстрації кандидатів у народні депутати від УКП. Вбачаючи у передвиборній програмі партії ознаки порушення Конституції України, вони вимагали передати справу до Міністерства юстиції України з подальшим направленням до Верховного Суду України для винесення рішення про заборону діяльності партії. До них приєдналися лише одіозні члени ЦВК Ж.Усенко-Чорна і А.Магера. Прийняття їх пропозицій ставило під загрозу участь УКП у виборчому процесі  2006 року.

Чого тільки не наговорили ці новоявлені «захисники» Конституції України? І те, що положення передвиборної Програми УКП начебто порушують пасивне виборче право кожного громадянина України неукраїнської національності (це стосовно того, що обраний гетьман України повинен бути етнічним українцем), і те, що вимога УКП про 80% представництво етнічних українців в органах влади немовби порушує права і свободи національних меншин, і багато іншого. З цього було видно, що вказані члени ЦВК відпрацьовують чиєсь зловісне замовлення, спрямоване на недопущення УКП до виборчого процесу.

Треба віддати належне оперативності доповідача з цього питання, члена ЦВК Ю.Донченка, який оперативно підготував запит до Мін’юсту з приводу відповідності статутних і програмних положень ЦВК законодавству України. Мін’юст не забарився з відповіддю й аргументовано роз’яснив, що в статутних і програмних документах УКП немає жодних порушень чинного законодавства. Як завжди, високу порядність і глибокі знання законодавства продемонстрували голова ЦВК Я.Давидович і його перший заступник М.Ставнійчук, які дали глибокий аналіз норм Конституції, програмних і статутних документів УКП, чим довели безпідставність звинувачень на адресу партії.

Дев’ять голосів «за» (Я.Давидович, М.Ставнійчук, М.Мельник, Ю.Донченко, І.Качур, А.Писаренко, Б.Райковський, В.Шелудько, В.Завалевська), один «утримався» (С.Дубовик – секретар ЦВК), чотири «проти» - за такого розкладу було ухвалено рішення про реєстрацію кандидатів у народні депутати від УКП.

Розгляд і голосування виборчих списків від УКП засвідчили наявність у ЦВК, з одного боку, осіб, через які антиукраїнські сили намагаються здійснювати свою зловісну політику, а, з іншого - потужних проукраїнських сил, що створює серйозні передумови для перемоги українських національних партій на парламентських і місцевих виборах  2006 року.

Представник УКП в
Центральній Виборчій комісії
В.Короткін