А ЧИ ЗАКІНЧИВСЯ БІЙ ПІД КРУТАМИ?

Сімдесят вісім років тому вихованці Першої київської військової школи імені гетьмана Богдана Хмельницького, юнаки куреня Січових Стрільців (студенти університету Святого Володимира), учні старших класів Української Кирило-Мефодіївської гімназії та рота гайдамаків намагалися стати на заваді більшовицького наступу на чолі з Михайлом Муравйовим, який просувався до Києва. Та невеличка станція Крути забрала життя майже трьохсот українських юнаків.

Наскільки актуальною є нині назва Героїв Крут і чи вдячними виявилися нащадки українців-патріотів?

Спільним рішенням Міністерства культури і мистецтв України, Державного комітету України з будівництва та архітектури і виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на виконання доручення Президента України від 03.02.2004р. №1-1/121, доручень Кабінету Міністрів України від 07.02.2004р. № 101/1 та від 05.04.2004р. №5101/5/104, з метою увічнення Героїв Крут було, зокрема, оголошено замовлений бліц-конкурс на найкращий ескізний проект пам’ятника Героям Крут у Києві (біля Аскольдової могили, відповідно до рішення Київської міської ради від 04.02.1999р. №127/228). Було затверджено програму, умови та склад журі замовленого бліц-конкурсу. Фінансове забезпечення підготовки і проведення конкурсу мало здійснюватися за рахунок коштів, що їх закладено для Міністерства культури і мистецтв України у Державний бюджет на 2004 рік. Проведення конкурсу було покладено на Управління з питань мистецтв Міністерства культури та мистецтв України, Головне управління культури і мистецтв України та Головне управління культури, мистецтв та охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). А Головне управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) мало забезпечити своєчасне подання Управлінню з питань мистецтв Міністерства культури і мистецтв України ситуаційної схеми та викопіювання з топографо-геодезичного плану території, де має  бути пам’ятник Героям Крут.

Рішенням журі замовленого бліц-конкурсу від 18 серпня 2004 року (члени журі: О.Биструшкін, І.Данькевич,  Н.Дерегус, А.Економов, Ю.Казмірук, М.Кучерук, О.Музиченко,  В.Присяжнюк, В.Шталько, Н.Мамалига) було визначено переможця -- ескізний проект під девізом № 716972 (авторський колектив у складі: Синицький Ю. В., Мазур Б. М., назаренко Б. Ю.) Переможець конкурсу отримав право на подальшу реалізацію проекту. Преміальний фонд – 15 000 гривень - розділили порівну між трьома групами конкурсу.

На виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2004 року №1181 «Деякі питання спорудження (створення) пам’ятників і монументів» Держбудом разом з Мінкультури затверджено «Порядки спорудження (створення) пам’ятників і монументів» (спільний наказ від 30.11.04 №231/806). Київська міська та Чернігівська обласна держадміністрації мали розглянути можливість спрямування коштів на будівництво пам’ятників Героям Крут за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на виконання заходів з упередження аварій та запобігання техногенних катастроф у житлово-комунальному господарстві та на інших аварійних об’єктах комунальної власності і на виконання інвестиційних проектів, передбачених Законом України «Про Державний бюджет України на 2005».

У Київській міській державній адміністрації було розглянуто доручення Кабінету Міністрів України від 30.09.04 №37 305/3/1-04 встановити особливий контроль над спрямуванням 2005 року коштів на будівництво пам’ятника Героям Крут у Києві. Рішенням Київської міської ради від 4.02.1999 №127/228 визначено ділянку для спорудження пам’ятника біля Аскольдової могили. Спорудження зазначеного об’єкта має державне значення і, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2004 року №1181 «Деякі питання спорудження пам’ятників і монументів», повинне здійснюватися за кошти держбюджету. Київська міська державна адміністрація має вирішити питання благоустрою прилеглої до пам’ятника території  за кошти міського бюджету.

У пояснювальній записці, зокрема, зазначено: «Нами було задумано архітектурно-скульптурний ансамбль, який органічно поєднується з існуючим середовищем ландшафно-аріхектурного пам’ятника «Аскольдова Могила», «Братство» і відображенням подій, що відбулися 918 року, тому ця композиція зображує молодих людей, кожен з яких є окремою особистістю. Спільнота студентів, братів за духом, яку об’єднала любов до батьківщини, віра в майбутнє та героїчна загибель».

Авторський колектив композиції не раз звертався до вищих посадових осіб Міністерства культури і мистецтв, Державного комітету України з будівництва та архітектури, виконавчого органу Київської міської ради та Головного управління культури, мистецтв та охорони культурної спадщини з проханням створити позитивні резерви. Однак і досі немає замовника, а це гальмує подальшу роботу скульпторів. Композицію уже відформовано. А подальша її доля залишається невідомою.

***

Олена Дмитрівна Бойко, провідний науковий співробітник Інституту історії України, відділ історії української революції:

- Безумовно, це був подвиг, який засвідчив, що є люди, для яких Україна -- найдорожче. Ці молоді люди - обличчя молодої України. Дуже прикро, що і нині ніхто не хоче чути правди. Так народжуються міфи, що характерно для нашої історії, для поляризації надій. За часів української революції ці міфи слугували певним політичним силам, які звинувачували Центральну Раду та її керівництво у загибелі молоді. Чому ці міфи такі живучі? Напевно, це спадок радянської історії. Правда про ці події є в сучасних історичних довідниках і енциклопедіях, в історичній літературі. Як було насправді? Молоді люди відгукнулися  на заклик захистити свою батьківщину. Головне -- це символ жертовності, віра у світлі ідеали України. Найкращим пам’ятником став відомий вірш Тичини, який і досі сучасно звучить.

Нині встановлено частину імен загиблих. Неправда, що в Крутах стояли на смерть тільки студенти. Там були військові і юнкери… Однак подвиг без цього не стає меншим. Гадаю,  й нині знайшлися б молоді люди, які його повторили б.  Ціле покоління, яке здобувало освіту в незалежній Україні, -- патріоти.

Нових фактів за цей час не виявлено. Інша справа, що за радянських часів ці факти не були відомі широкому загалу. Це і спогади сучасників і спеціальна література. З останніх робіт можу назвати книжку Тимченка «Перша українська більшовицька війна». Автор виклав ці події досить вдало, спираючись тільки на реальні факти. Також є цікава збірка «Крутянська подія». Вона вийшла 1972 року в Канаді. Там багато цікавих фактів: інтерпретації в ході Першої українсько-російської війни, місце і роль цього бою. Бій під Крутами відіграв неабияку стратегічну роль, адже відбувся в день, коли в Києві почалося січневе більшовицьке повстання. Саме тому неможливо було направити до Крут підкріплення. Однак цей бій на добу затримав просування більшовицьких військ на Київ. Це дало змогу виїхати і урядовцям Центральної ради, і частині мирних жителів. Симон Петлюра знав про ситуацію під Крутами, але на той час резервів не було. У книжці Тимченка, де він простежує кожен день подій у Києві, видно, як цей бій вплинув на становище українських  військ. А воно, на жаль, було безнадійним. Тому цей подвиг був відчайдушним кроком.

Нині розробляється культурно-туристична програма, яка вимагає відвідування Крут. Заплановано встановити пам’ятник. На жаль, автори меморіалу, за офіційною інформацією, не хочуть чути правду, натомість спираються на міфи. Звідки взялися ці 300 спартанців? Існують інші цифри. Та подвиг справді був. Молодь має відвідувати це місце. Сучасна влада таки перейнялася тими подіями. Що дуже важливо. Хочеться порадити їй робити це професійніше, спираючись на реальні факти.

Нині українцям не вистачає саме патріотизму -- і попередньому поколінню, і молоді, - ще й тому, що бракує знання правдивої історії. Саме українська історія є тією національною ідеєю, яка може об’єднати українців.

Що знають про бій під Крутами вихованці Київського  військового ліцею імені Івана Богуна?

Юрій Матвійчук, ліцеїст 11 класу -- 4 курс:

Це дуже важлива дата в нашій історії, адже молоді люди захищали нашу рідну землю: знали, що можуть перемогти. Їх було менше, але вони боролися до останнього, і всі полягли. Це був дуже мужній крок. Потрібно віддавати їм честь і шану, адже юнаки прославили нашу землю. Участь у бою взяли молоді студенти, курсанти. Їх було близько 300. Вони протистояли нападникам без зброї. Не скажу нині, що всі могли б вчинити таким чином.

Бритал Дмитро, навчається в 11 класі:

Хочу розповісти про трагічну сторінку в долі нашого українського народу -- бій під Крутами. Це відбулося 1918 року між територією сучасного міста Бахмач та Ніжином. То була дуже кровопролитна битва. Супроти досить великої підготовленої армії виступили прості юнаки, студенти, які не були добре підготовлені. Муравйов був на чолі ворогів. Ця битва не дуже обдумана. Однак 300 юнаків, які добровільно вийшли відстоювати Україну, були сильнішими духом, ніж армія Муравйова. Вони відстоювали свою мову, культуру, боролися за нову велику державу Україну. Якби сталася така подія нині, пішов би захищати батьківщину.

Скрипка Сергій, 4 курс:

Це було 1918 року на Східній Україні. Російські війська виступили проти незалежності УНР. Війська Симона Петлюри були мало підготовлені.  До лав армії набирали звичайних юнаків. Переважно з сіл. Ставлення до цієї події шанобливе. У нашому ліцеї двічі ставилися вистави, присвячені Героям Крут. Четвертий курс ліцеїстів готує випуск газети, присвячений їхній пам’яті. За традицією ми передамо її молодшим курсам, щоб і вони вшановували пам’ять загиблих героїв. Їдемо до Львова на День Соборності України. Спілкуватимемося з ліцеїстами, заклад яких названо на честь Героїв Крутів.

Авжеж, я пішов би захищати батьківщину. Інакше не вступав би до ліцею.

ПАМ’ЯТІ ТРИДЦЯТИ