УКРАЇНА – КОЗАЦЬКА ДЕРЖАВА

Є подвиги, які на перший погляд не помітні, про які не кричать на кожному перехресті і за які не часто дають медалі. Однак від того вони не перестають бути подвигами. Один з найяскравіших прикладів такого подвигу - дивовижна книжка «Україна – козацька держава», видана Міжнародною Академією управління персоналом спільно з видавництвом «Емма».

Це унікальне видання побачило світ завдяки ентузіазму, дивовижній працездатності й патріотизму упорядника книжки, мистецтвознавця Володимира Недяка, який, окрім усього, ще й керівник проекту, художник, фотограф та ілюстратор. Шість років титанічної праці віддав В.Недяк реалізації своєї заповітної мрії. Він на власному авто побував у найвіддаленіших куточках України, опрацював чи не всі архіви історичних, етнографічних та художніх музеїв, стоси літератури в бібліотеках. «Праця над книжкою, - розповідає Володимир Недяк, - стала багаторічною науковою мандрівкою в минуле України в контексті з історією держав тогочасної Європи... Я усвідомлював, що вдруге цей шлях не подолати, тож намагався зробити все максимально. Розшукував сховане, проникав до забороненого, фотографував досі не бачене».

«Україна – козацька держава» являє собою історико-культурне мистецьке видання, ілюстровану історію українського козацтва. У ньому вміщено історичні, культурологічні й мистецтвознавчі есе провідних фахівців у названих галузях, а також 5 175 світлин - з оригіналів документів, мап, стародруків, рукописів, клейнодів, зброї, одягу та інших козацьких старожитностей, з творів живопису, скульптури, декоративно-вжиткового мистецтва, історичних ландшафтів, пам'яток архітектури.

Заслугою автора-упорядника В.Недяка є передусім глибоко нестандартне бачення проекту видання і загальне керівництво його здійсненням, широка ерудованість, яка не може не викликати захоплення навіть у фахівців. Безсумнівно, В.Недяк здійснив масштабну культурницьку акцію з виявлення і збирання речей старовини та мистецтва. Чимало найцінніших пам'яток старожитності, представлених у виданні, з його власної колекції - отже, глибоко відчуті й оцінені передусім ним самим.

В.Недяк розробив змістовну концепцію цілого видання. Воно охоплює увесь комплекс явищ, з яких складається організм будь-якої держави - в її природничо-географічному, історико-політичному вияві, в діяльності її визначних проводирів, в духовній і матеріальній культурі. Здається, тут не забуто нічого, що породив час й історичні умови існування та розвитку української нації, що засвідчує її державницьке функціонування. Узяти хоча б, для прикладу, V розділ «Козацька держава», що складається з таких багатомовних підрозділи, як «Козацька держава і право», «Клейноди війська запорозького», «Гетьманські та козацькі печатки (українська сфрагістика)», «Відображення світогляду українського козацтва в міській геральдиці Гетьманщини», «Козацькі паспорти», «Грошовий обіг козацької доби XIV XVIII століть», «Гроші української держави 1912-1919 років».

Окрім величезної історичної фактології, кожний підрозділ супроводжується таким же змістовним фото- і образоторчим рядом, який дає яскраве зорове уявлення про предмет розповіді. Те, що колись було під забороною, що було заховано в спецархівах або опинялося в приватних збірках, що було розпорошено по музейних колекціях усієї України, тепер стає доступним для споглядання і вивчення представлених пам'яток в ідеальних умовах сприйняття і можливості їхнього співставлення. І так в кожному з численних підрозділів, через усе грубезне видання. Такої можливості осягти безмежний світ українства, відчути його неповторність на історичному обрії до виходу «Україна - козацька держава» ще не було. І це передусім потрібно для національного самоусвідомлення широких верств народу України, над яким нависла загроза чужинської кічевої культури як засобу нового роздержавлення, перетворення нації в байдуже населення.

Взагалі, видання «Україна козацька держава» багато в чому новаторське. Позитивним чинником у цьому є відсутність  тиску  заіделегізованої, бездоганної і непереможної цензури. Передусім новаторство видання проявилося в його комплексності. І, як уже зазначалося, в суто авторському баченні проекту. Усі аспекти життєдіяльності українського етносу і середовища, в якому він діє, зав'язані в тугий нерозривний вузол. Історія накладається на етнографію, а вкупі вони пов'язуються з мистецтвом, історичний пейзаж подається нерозривно з народним побутом і  пам'яттю про давно минуле. Кожна сторінка, кожен розворот видання дає невичерпну інформацію, всі вони мають багатовекторний характер. Скажімо, коли йдеться про озброєння, то наводяться численні зразки вогнепальної та холодної зброї і різноманітного військового обладунку (с. 234–255), отримуємо інформацію, здавалося б, про суто військову справу. Однак водночас тут йдеться про міжнародні зв'язки (походження зброї) і про ужиткове мистецтво (художня обробка металу, кістки, шкіри). Або у висвітленні народного побуту (підрозділ «Козацькі села і хутори», с. 658–705) - знову яскраво виявляється багатовекторність розв'язання теми, бо широко залучається матеріал образотворчого мистецтва. За задумом автора-упорядника цей матеріал має репрезентувати географічне (ландшафтне) середовище, народну архітектуру, побут і звичаї, антропологічні особливості, календарний перебіг праці і відпочинку. Про все це дається яскраве і широке уявлення. Разом з тим читач отримує цікаву інформацію з історії українського образотворчого мистецтва. Тут В.Недяк виступає як неабиякий дослідник і ерудит.

Надзвичайно важлива риса видання - його доскіпливо складений науковий апарат. Він містить надзвичайно повну і різноманітну інформацію, з якої фахівці різних галузей зможуть отримати потрібні їм відомості. А видання ж розраховане не на вузькопрофільну аудиторію, а на найширші верстви населення! Про нього сміливо можна сказати, що це Біблія українського народу. А Біблію повинен знати кожен в країні сущій.

Видання «Україна – козацька держава» має вагомий енциклопедичний характер, хоч би якої  галузі торкався автор-упорядник. І це стосується насамперед його ілюстративного ряду. Енциклопедично подані такі явища суспільного життя, як козацтво, чумацтво, кобзарство; в художній культурі – архітектура, золотарство, стародруки тощо. Домінування в цьому ряді архітектури, живопису, графіки, декоративно-ужиткового мистецтва переконливо засвідчує: життя кожного українського громадянина - від сановної чи духовної особи до звичайного козака чи селянина - було насичене справжньою і нестримною потребою прекрасного, яке творили зазвичай невідомі, але завжди високоосвічені майстри. Активне естетичне творення середовища власного побутування є найважливішою рисою українського національного менталітету. І рецензоване видання від його перших і до останніх сторінок переконливо і яскраво засвідчує це.

У книжці наведено два надзвичайно цікавих документи – «Найдавніший реєстр українськогокозацтва 1581 року» (с. 40–46) та «Реєстр війська запорозького низового Нової Січі 1756 року» (с. 146–184). Зокрема «…козацький реєстр 1581 р. – важливе джерело першопочатків реєстрового козацтва, його національного складу, оригінальна пам'ятка живої української мови, в якій відображено понад сотню народних імен, що побутували серед нашого народу від часів прийняття християнства, а окремі й ще давніше» (с. 41). Те саме можна сказати і про пізніший. Ми маємо справу з не тільки з цікавою історичною пам'яткою, а й унікальним  письмовим документом. Колись письменник О.Ільченко назвав свій роман «Козацькому роду нема переводу». Це справедливо. Прізвища передаються від прадіда до правнука, із століття в століття, з роду в рід. І якщо переглянути реєстри, то знайдеш там і свого предка, і душа його, як казав М. Гоголь, «заворушиться в тобі». У цих списках закладено якщо не генеалогію сім'ї, то, безумовно, генеалогію українського народу як етнічної спільності. Саме в почутті цієї спадкоємної спільності полягають витоки і рушійна сила справжнього патріотизму.

Крім свого суто наукового і культурологічного змісту, видання має конкретно-практичний сенс - ще один важливий вектор державотворчого спрямування. Воно, безумовно, стане в нагоді історикам, мистецтвознавцям, етнографам, художникам кіно і театру та, відповідно, режисерам, майстрам історичного жанру в усіх видах художньої творчості. А ще - урядовцям, починаючи від Президента України, щоб мали уявлення про ті традиції і славу, що їх закладено в підвалини держави, якою народ довірив їм керувати. Губернаторам - щоб знали, за які музеї та пам'ятки архітектури в їхньому регіоні вони відповідальні.

Звісно, розробити найвдаліший проект, навіть узяти на себе основну частину його виконання – це лише половина справи. Потрібно ще знайти гідних задумові виконавців. В. Недяк блискуче впорався із цим завданням, хоча й зустрівся з чималими труднощами. Зрештою йому вдалося залучити до співпраці не лише провідних науковців Києва, а й вчених з Дніпропетровська, Кам'янця-Подільського, Львова, Нікополя, Одеси, Сімферополя, Чернігова, навіть з села Вереміївка, що на Черкащині. Це забезпечило виданню високий фаховий рівень, що відповідає сучасному стану української історичної та мистецтвознавчої науки.

Отож ця унікальна книжка – результат багаторічної самовідданої праці Володимира Недяка – без перебільшення вражає. Однак, крім того, вона засвідчує, як багато може зробити людина, пройнята любов’ю до своєї Вітчизни, а відтак, маючи нездоланне бажання звеличити її, зробити для неї щось справді корисне. Цей вагомий внесок Володимира Недяка на нелегкій ниві розбудови української культури заслуговує на найвищу оцінку і відзнаку. Це справжній подвиг, який заслуговує на щиру подяку всіх українців, щоб не забували «чиїх батьків вони діти».

Підготував
Олексій Жупанський
за матеріалами Юрія Белічка,
кандидата мистецтвознавства,
професора,заслуженого діяча
мистецтв України