ПАМ’ЯТІ НЕВИННО УБІЄННОГО

На Лук’янівському цвинтарі в Києві поховано тринадцятирічного Андрійка Ющинського, якого підло закатовано задля ритуального вбивства Бейлісом Менделем Шнеєрсоном. Ця справа відома в історичних аналах як «справа Бейліса»

Донедавна могила невинно убієнного була занедбана, про її розміщення мало хто знав.

Минулого тижня, на Стрітення, група працівників Міжрегіональної Академії управління персоналом (власне, могилу впорядковано зусиллями МАУП) вшанувала пам’ять Ющинського.

На тій мармуровій плиті викарбувано:

«12 березня 1911 року в Києві, на вулиці Верхньоюрківській, що на Лук'янівці, в одному із приміщень цегельного заводу, який належав єврейській хірургічній лікарні (завідував нею купець Марко Іонів Зайцев), було скоєно жахливий злочин. 13-річному хлопчикові Андрію Ющинському затисли рота й колючим знаряддям нанесли рани в тім’я, потилицю, скроні, шию, що супроводжувалося пораненнями мозкової вени, артерії, лівої скроні та шийної вени. Це призвело до сильної кровотечі. Він втратив до п’яти склянок крові. Ющинському знову було нанесено тією ж зброєю рани в тулуб, що супроводжувалося пораненням легень, печінки, правої нирки і серця, в ділянку якого направили решту ударів. Усього було 47 ударів. Це викликало мученицькі страждання Ющинського. Тіло було повністю обезкровлене, внаслідок чого наступила смерть.»

(З рішення Київського суду присяжних).

До присутніх звернувся президент МАУП Георгій Щокін. Він пролив світло на той злочин і висловив думку про збереження пам’яті невинно убієнного.

Було два пункти рішення суду присяжних. Один пункт цей, який, по суті, визнає ритуальне вбивство. Бо ритуальні вбивства, які здійснювала одна з бузувірських  юдейських сект - її пов’язують саме з  Шнеєрсоном - були відомі давно. Ви знаєте, що до лику святих було прилучено Гаврила - святе дитя, убитого в шестирічному віці юдеями. Вони виточили з нього кров і використали у своїх ритуальних цілях. А до цього ще в ХІ столітті в Криму юдеї розіп’яли на хресті святого Євстратія. Перший пункт цього судового рішення, по суті, доводить: то було чергове ритуальне вбивство. До речі, всюди пишуть: «Справа Бейліса». А справжнє його ім’я - Бейліс Мендель Шнеєрсон. А Шнеєрсони — це дуже небезпечні Любавицькі ребе. Нині вони очолюють  усю юдо-нацистську секту «Хабад», яка  1944 року опинилася в Нью-Йорку. Цей, останній, Мендель Шнеєрсон – влада та вже навіть передавалася у спадок - уже навіть не син останнього, шостого Шнеєрсона, а його зять. Однак у них не було дітей. І тому він вважається останнім любавицьким ребе. Саме його юдо-масони очікують як антихриста, як свого месію.  І ось в Одесі, Харкові знову розвішують плакати: «Наше майбутнє — Хабад!», «Месія йде!» І на них обличчя Шнеєрсона.

Цьому православному хлопчику — Андрійку Ющинському — було 13 років. 13 —найповажніше число в юдеїв. Бо вважають, що 364 днів у році править диявол, і тільки один день — Господь. Андрійко був учнем Київсько-Софіївського духовного училища. Його вбили 13 березня на Татарці. До того ж вбили на території цегельного заводу, скорше всього - в одній з печей (піч на зиму було закрито). А вже потім заховали в печері, бо за юдейськими законами цієї хабадської секти ховати неєврея не можна, а тільки можна кудись покласти. Його знайшли у цій печері. З’ясувалося, що вбивство відбулося раніше. Розтин виявив, що він тільки зранку, десь о 6-й - 7-й годині з’їв пісного борщу, без жодної крихти хліба. Бо він був сиротою. Батько його пішов на Російсько-японську війну й не повернувся. До речі, саме через те до нього втерся в довіру так званий дядько Павло (насправді це був ще один шнеєрсон), який торгував сіном на Татарці. Хлопчика заздалегідь намітили для принесення в жертву.

Андрійко до нинішнього дня залишився  невимоленим,  за його смерть нікого не покарано. За нього нікому було заступитися, бо єврейські більшовики, які прийшли до влади, всіх долучених до справи Бейліса - Ющинського знищили. Усіх! На суді (про це писали і Солженіцин, і Замисловський, безпосередній учасник цього суду) свідкам давали до 40 000 крб - на той час величезні гроші, - щоб вони взяли на себе провину. Вину відвели від євреїв. Отже, було за що давати такі хабарі. І ось коли прийшли до влади єврейські більшовики, усіх - від прокурора Лібера до Вєри Чеберяк,  діти якої бачили, як цей Бейліс тягнув Андрійка – знищили. Підійшов дядечко, пригостив тістечком і отруїв двох дітей — по суті, головних свідків цієї трагедії.

Я вважаю, що нам, а саме Козацькому інституту, потрібно взяти шефство над цією могилою. Нині  ми видаємо книжку колишнього члена державної думи Російської імперії Григорія Замисловського «Убійство Андрюши Ющинскаго». А Лапікури завершують дослідження цієї історії. 12 березня проводемо молебень, і будемо щороку це робити. Ми звернемося до керівництва української православної церкви з проханням розпочати процес канонізації Андрійка Ющинського. Хоча, гадаю, ця безгрішна дитина, яка прийняла такі нелюдські муки (цього року виповнюється 95 років цієї трагедії),  уже давно в сонмі святих.

Дасть Бог, побудуємо український Православний козацький ліцей, то запропонуємо його назвати в честь Андрійка Ющинського - він має знати, що ми його не забули. І храм при цьому Православному  козацькому ліцеї буде — святих Гавриїла і Євстратія. Ми всіх їх повинні пам’ятати, згадувати у своїх молитвах. Бо муки невинне дитя приймає за дорослих, які встигли нагрішити. Тобто він, Андрійко, прийняв муки за всіх нас. І треба його просити, щоб він молився за всіх нас. Бо ми боремося якраз з його вбивцями. Спи спокійно, Андрійко. І до зустрічі 12 березня.

Вл. інф.